Справа № 759/11030/19 Головуючий в суді І інстанції - Бандура І.С.
Провадження № 33/824/3349/2019 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
11 вересня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 11.06.2019, ОСОБА_1 , приблизно о 20 год. 07 хв., в м. Києві по вул. Велика Кільцева, 17, керував автомобілем «Ісузу» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держав у розмірі 384, 20 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, через що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю з наступних підстав.
ОСОБА_1 зазначає, що він працює водієм на вантажному автомобілі «Ісузу» д.н.з. НОМЕР_1 . Кожного ранку перед зміною він проходить огляд лікаря на предмет наявності заборони керування транспортним засобом, у тому числі, на наявність стану сп'яніння.
11.06.2019 зранку, яка завжди, перед зміною його оглянув лікар, який стану сп'яніння або іншого хворобливого стану не виявив.
Ввечері, 11.06.2019 ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за, нібито, порушення ПДР. В ході спілкування з працівниками поліції він зазначив, що поспішає.
Після того, як патрульні почули, що ОСОБА_1 поспішає, одразу почали направляти його на огляд до лікаря нарколога, на що той зазначив, що не проти їхати до нарколога, однак спочатку дочекається іншого водія, якому передасть можливість управління автомобілем з товаром, проте працівники поліції його слова проігнорували.
Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп'яніння, а лише наполягав на тому, щоб дочекатися колегу, який забере автомобіль, відповідно до ч.7 ст.266 КУпАП, патрульними було порушено встановлений порядок огляду водія, що свідчить про недійсність такого порядку та відсутність об'єктивної сторони складу правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Окрім того, апелянт зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, дій щодо відсторонення від керування транспортним засобом, нібито, маючого ознаки сп'яніння, працівники поліції не проводили, що свідчить про недостовірність відомостей щодо наявності ознак сп'яніння та як наслідок - безпідставність складеного протоколу за ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На виклик до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце слухання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не сповістив, та від останнього жодних заяв про відкладення судового розгляду не надходило.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження ,та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).
А тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Стаття 268 (ч.2) КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді дослідив письмові докази у справі, та постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 177242 від 11.06.2019 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, двома свідками, ОСОБА_1 ,
- в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 11.06.2019 року о 20 год. 07 хв. від проходження огляду на стан сп'яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 2);
- з відеозапису з нагрудної відеокамери працівників поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений, під час спілкування з ним були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а тому водію було запропоновано проїхати до лікаря-нарколога для проведення медичного огляду на стан сп'яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції п. 12 Інструкції, а саме не надання йому відповідного направлення для проходження огляду на стан сп'яніння до найближчого закладу охорони здоров'я, в результаті чого він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп'яніння, є безпідставним, оскільки доказами по справі доведено, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а тому у поліцейського не було підстав для оформлення письмового направлення водія на огляд.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом, тому він не перебував в стані наркотичного сп'яніння - є необґрунтованими та спростовуються розпискою (а.с.3) відповідно до якої транспортний засіб був залишений під відповідальність ОСОБА_5
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду, надано не було, також їх не було надано і суду апеляційної інстанції.
Будь-яких клопотань про витребування доказів та дослідження нових доказів в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга не містить.
Крім того, будь-яких відомостей про оскарження ОСОБА_1 неправомірності дій поліції з приводу складання адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 - матеріали провадження не містять.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 30 липня 2019 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Рудніченко