Справа № 806/499/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
16 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати незаконним рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності;
- скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності;
- зобов'язати УМВС в Житомирській області повторно подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та відповідний пакет документів для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності.
В обґрунтування позову зазначив, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850, на який посилається УМВС у відмові.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка виразилась в неприйнятті рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 01.11.2017.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 01.11.2017 та прийняти рішення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21 жовтня 2015 року № 850.
В решті позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судом, наказом УМВС України в Житомирській області від 13.08.2014 року №252о/с (а.с. 13) молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас по статті 64 пункт "в" (через обмежений стан здоров'я).
Відповідно до виписки із акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 078589 від 08.10.2014 (а.с. 14) за результатами первинного огляду з 30.09.2014 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно висновку ДФЗБО МВС України від 15.05.2015 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 10600,20 грн. (а.с. 56).
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 861795 від 07.11.2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 01.11.2017 року, внаслідок захворювання, так, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 15).
З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області з заявою від 06.12.2017 (а.с. 53), додавши до неї довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА № 029053 від 07.11.2017, копію виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 078589 від 08.10.2014, копію виписки та довідки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 861795 від 07.11.2017, копію свідоцтва про хворобу № 444/82 від 01.08.2014, копію довідки ПАТ "НАСК Оранта", копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.
Вказані документи разом з висновком про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 18.12.2017 (а.с.54) УМВС України в Житомирській області були направлені до МВС України.
Розглянувши матеріали з питань призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 05.01.2018 № 15/2-42 (а.с.57) повернув їх УМВС України в Житомирській області як такі, що не відповідають вимогам законодавства, пославшись на ту обставину, що "з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, за умови пункту 4 Порядку, не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі".
Листом УМВС України в Житомирській області № 100/29/105/05-2018 від 22.01.2018 (а.с. 17) повідомлено ОСОБА_1 , що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги розглянуто та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, за умовами пункту 4 Порядку, не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.
Вважаючи, що МВС України, повернувши документи, фактично незаконно відмовило йому в призначені та виплаті різниці розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною третьої групи інвалідності на другу групу інвалідності, позивач, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення МВС України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем рішення по суті не приймалось. Суд першої інстанції дійшов висновку, що для належного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно визнати протиправною бездіяльності МВС України щодо неприйняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 01.11.2017 і зобов'язати відповідача повторно розглянути документи та прийняти відповідне рішення згідно Порядку № 850.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням щодо часткового задоволення позову, Міністерства внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовано положення п. 4 Порядку № 850, оскільки з дати первинного огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що позбавляє позивача права на виплату одноразової грошової допомоги.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Згідно із пунктом 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 580-VIII набрав чинності 07 листопада 2015 року.
Разом з тим, відповідно до абзаців 2 і 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", виходячи з положень якого, обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 31 січня 2019 року у справі №822/1883/18 та від 20 лютого 2019 року у справі №822/1883/18.
Статтею 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, регулювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 (далі Порядок №850).
Пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
У пункті 3 Порядку № 850 зазначено окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності,-у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги тощо.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку № 850).
Таким чином, відповідно до Порядку № 850 підставою для призначення одноразової грошової допомоги, чи відмови в її при значенні, є прийняття МВС України відповідного рішення.
Між тим, як слідує з матеріалів справи, відповідач, за результатами розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850, не прийняв, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при розгляді документів позивача, відповідачем не дотримано Порядку № 850 та допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення стосовно призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 01.11.2017.
Колегія суддів вважає, що при розгляді даної адміністративної справи суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та обрав належний та достатній спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо неприйняття рішення та зобов'язання відповідача повторно розглянути документи та прийняти відповідне рішення згідно Порядку № 850.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 вересня 2019 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.