Справа № 320/6939/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач Шурко О.І.
16 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом ОСОБА_1 про стягнення 25 000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку за відповідачем рахується податкова заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб. Відповідач самостійно заборгованість не сплатила, у зв'язку з чим податковий орган звернувся до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області, наданою на запит Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 № 7164.
З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 25 000,00 грн., який виник у зв'язку з несплатою транспортного податку за 2015 рік.
Контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 8369-17, яким відповідачу нараховано 25 000,00 грн.
Головним Управлінням ДФС у Київській області було направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 06.11.2015 № 5334-54.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законом строк податкового боргу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 8369-17, оскільки запроваджені Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише з 01.01.2016.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як свідчать матеріали справи, за відповідачем, обліковується податковий борг в розмірі 25000 грн., який виник у зв'язку з несплатою транспортного податку за 2015 рік (податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 за №8369-17).
Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалося та станом на день звернення до суду не скасоване.
Відповідач не був позбавлений права оскаржувати податкові повідомлення- рішення контролюючого органу протягом строку, визначеного статтею 102 ПК України, однак своїм правом не скористався.
Також вбачається , що вказане рішення, а також податкова вимога, яка виставлялася на податковий борг, що є предметом розгляду в даній справі на підставі ст.59 ПК України, були належним чином вручені відповідачу в порядку ст.42 ПК України, що було підтверджується матеріалами справи.
Як вже було зазначено, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що транспортний податок не підлягав сплаті в 2015 році, а відтак податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг є протиправним.
Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Колегія суддів зауважує, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Отже, вище наведенні норми законодавства, підтверджують, що питання правомірності прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги не охоплюється предметом даного позову, оскільки дані рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову у даній справі, а відтак суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічний правовий висновок наведений Верховним судом України у постанові від 11.09.2018 по справі №810/4417/16.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року - скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Стягнути з ОСОБА_1 25000 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.