Справа № 640/8445/19
16 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Парінова А.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги Міністерства фінансів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Міністерства фінансів України до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортлото», про скасування постанови, -
У травні 2019 року Міністерство фінансів України (далі - Позивач, Мінфін України) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-1, Мін'юст України), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортлото» (далі - Третя особа, ТОВ «Спортлото»), про скасування постанови про накладення штрафу від 09.04.2019 року у виконавчому провадженні №58423170.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відповідач-2, Департамент ДВС Мін'юсту України).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 21.08.2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 287 КАС України, а саме - Апелянтом пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Апелянт отримав 02.09.2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог даної ухвали Позивачем до суду 11.09.2019 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яка обґрунтована тим, що у судовому засіданні, яке відбулося 18.07.2019 року, суд не проголошував судового рішення, оскільки закрив судове засідання та вийшов у нарадчу кімнату; відтак проголошення судового рішення відбувалося за відсутності представника Позивача, адже останній не був повідомлений про дату та час проголошення судового рішення. Крім того, зазначає, що оскільки копію повного тексту Мінфіном України отримано 05.08.2019 року, то подання апеляційної скарги 12.08.2019 року відбувалося у межах встановлених КАС України строків. Окремо підкреслює про те, що ознайомлення учасника справи з рішенням суду, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є його правом, а не обов'язком, а саме право на доступ до правосуддя є гарантованим.
Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 21.08.2019 року, оскаржуване Мінфіном України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було проголошено 18.07.2019 року. При цьому, всупереч доводів Апелянта, представника Позивача Іщенка Р.А. у судовому засіданні 18.07.2019 року суддею було повідомлено, що проголошення повного тексту судового рішення буде здійснюватися орієнтовно через півтори години після виходу до нарадчої кімнати, тобто 18.07.2019 року. Наведене зафіксовано у звукозаписі судового засідання. Крім того, факт проголошення судового рішення 18.07.2019 року підтверджується як даними протоколу судового засідання (а.с. 80-81), так і звукозаписом судового засідання.
Відмова представника Позивача бути присутнім у судовому засіданні під час проголошення повного тексту рішення не може мати наслідком висновок про те, що таке рішення не проголошувалося. Разом із тим, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Тобто, визначені в указаній нормі процесуального закону строки є спеціальними щодо спірних правовідносин та встановлюють інший, не пов'язаний з датою отримання копії рішення, строк на апеляційне оскарження рішення суду, який обраховується з дати проголошення рішення та становить десять днів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач, будучи обізнаним про дату проголошення рішення суду, а також розуміючи приписи ч. 6 ст. 287 КАС України, не був позбавлений можливості поцікавитися результатом розгляду справи, зокрема, але не виключно, шляхом ознайомлення з текстом рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яке було оприлюднене 22.07.2019 року. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Апелянта, що ознайомлення з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень не є обов'язком учасника справи, однак, на думку суду, вчинення відповідних дій покликане забезпечити демонстрування особою зацікавленості у результаті розгляду справи.
Посилання Позивача на приписи ч. 2 ст. 271 КАС України, за якими копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення, суд вважає у межах спірних правовідносин неприйнятними, оскільки дані норми визначають порядок проголошення судового рішення та видачі (надсилання) його копії. Натомість питання строків апеляційного оскарження рішення суду у категоріях справ, передбачених ст. 287 КАС України, регламентовано положеннями частини шостої вказаної статті.
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити що, як вже було зазначено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.
Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі №804/95/17.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Мінфіну України строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст.ст. 248, 287, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Міністерства фінансів України до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортлото», про скасування постанови, - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
А.Б. Парінов