П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 вересня 2019 р. Категорія: 108110000м.ОдесаСправа № 420/2286/19
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронова Олега Борисовича на Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронова Олега Борисовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним не включення до переліку вкладників та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронова Олега Борисовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним не включення позивача до переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 від 14.12.2016 року, зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронова Олега Борисовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 14.12.2016 року, мотивуючи його тим, що позивачем подана заява до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" про відшкодування гарантованої суми відшкодування за вкладом, однак позивач безпідставно не включений до переліку вкладників, кошти яких підлягають відшкодуванню в межах суми гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронова Олега Борисовича щодо не включення позивача до переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 14.12.2016 року. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронова Олега Борисовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 від 14.12.2016 року.
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронов Олег Борисович подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не враховано вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а отже порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" 14 грудня 2016 року укладений договір банківського вкладу (депозиту) НОМЕР_1 про відкриття строкового вкладу (депозиту) в національній валюті фізичній особі-резиденту "Зручний", відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на зберігання кошти в сумі 200000 грн. на один календарний місяць з 14 грудня 2016 року по 14 січня 2017 року включно з можливістю подальшого продовження цього строку до 12 календарних місяців, 11-ма періодами по календарний місяць кожний, відповідно до умов цього договору, розмір процентної ставки складає 15,5 % річних (аркуші справи 10-12).
Того ж дня, 14 грудня 2016 року на вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли грошові кошти в розмірі 200000 грн., що підтверджується квитанцією від 14 грудня 2016 року (аркуш справи 16).
В подальшому, 15 грудня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 490-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "ІНВЕСТБАНК" до категорії неплатоспроможних".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.12.2016 року № 2856 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування Красюка Ігоря Івановича строком на один місяць з 16 грудня 2016 до 15 січня 2016 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 11.01.2017 року №17-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.01.2017 року №86 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" з 13.01.2017 року по 12.01.2019 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування Красюка Ігоря Івановича строком на два роки з 13 січня 2017 до 12 січня 2019 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 грудня 2018 року № 3468 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" строком на один рік з 13 січня 2019 року до 12 січня 2020 року включно та відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК", визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову Олегу Борисовичу строком на один рік з 13 січня 2019 року до 12 січня 2020 року включно.
Позивач через свого представника 16 лютого 2017 року звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою щодо виплати йому гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" (аркуш справи 17).
Проте, позивач відповідь на зазначену заяву не отримав та станом на теперішній час позивач не включений до переліку вкладників, кошти яких підлягають відшкодуванню у межах суми гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись із вищевикладеним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано будь-яких доказів вчинення дій, пов'язаних з включенням позивача до переліку вкладників, а тому в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - далі Закон № 4452-VI).
Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Пунктами 3 - 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Зазначений Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
У п. 6 розд. ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.
Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року по справі № 814/3612/15.
З матеріалів справи вбачається направлення позивачем до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяви про включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак позивач до переліку вкладників не включений, відповідачем не надано будь-яких доказів вчинення дій, пов'язаних з включенням позивача до переліку вкладників, а тому в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відтак, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
Враховуючи протиправну бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" щодо не включення позивача до переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ця особа має бути зобов'язана судом здійснити включення позивача до переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (пункт третій частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Відтак, загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" Андронова Олега Борисовича, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року по справі № 420/2286/19, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.