П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 вересня 2019 р. Категорія: 1120305000м.ОдесаСправа № 400/1165/19
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ КЕШ" про стягнення заборгованості в сумі 180792,28 грн., -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ КЕШ" про стягнення заборгованості в сумі 180 792, 28 грн., мотивуючи його тим, що відповідачем всупереч ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875) не виконано норматив робочих місць для працевлаштування 4 осіб з інвалідністю.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у позові відмовлено.
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем подавався до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ за 2018 рік, в якому ТОВ “ЛАЙМ КЕШ” зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2018 році становила 700 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 24 особи; кількість інвалідів - штатних працівників які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875 становить 28 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 31581,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 45117,00 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка самостійно визначена підприємством 180468,00 грн.
Позивач стверджує, що згідно з наданим ТОВ “ЛАЙМ КЕШ” звітом форми № 10-П1 за 2018 рік нормана робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до вимог ч. 1 ст. Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” становить 28 осіб. Таким чином, ТОВ “ЛАЙМ КЕШ” всупереч вимогам ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” не виконало норматив працевлаштуванні 4 осіб з інвалідністю.
Крім того, позивач в позовній заяві вказує, що відповідач в порушення вимог ст. 18 Закону № 875 ТОВ “ЛАЙМ КЕШ” не надало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, відповідно до листа Вітовської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 10.04.2019 року № 03-627/09 відповідач інформацію про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2018 року у Вітовську районну філію Миколаївського обласного центру зайнятості не подавав, що підтверджується копією листа Вітовської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 10.04.2019 року № 03-627/09, наданого позивачем до матеріалів справи (а.с. 9).
Відповідно до ст.20 Закону № 875 на відповідача покладається відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій в загальному розмірі 180 467,44 грн., з яких : відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 180792,28грн. та відповідно до ч.2 ст.20 вказаного Закону за період з 16.04.2019р. по 18.04.2019 року та п.3.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати" від 15.05.20107р. № 223, нарахована пеня в сумі 324,84грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду про стягнення даної заборгованості.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем до матеріалів справи не надано.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ, (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
За змістом статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316). В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії )» на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
З огляду на матеріали справи, відповідач у 2018 році подавав до Вітовської та Корабельної філій Миколаївського обласного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії)), які містили інформацію про вільні робочі місця для осіб з інвалідністю.
Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17.
Також суд апеляційної інстанції наголошує, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази безпосередньої відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.
Отже вищевикладені обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільного одного робочого місця та потребу у направленні йому центром зайнятості інваліда для працевлаштування, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.
Тобто, відповідач належним чином виконав свій обов'язок , а саме - відповідач у 2018 році подавав до Вітовської та Корабельної філій Миколаївського обласного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії)), які містили інформацію про вільні робочі місця для осіб з інвалідністю.
Тому станом на 01.01.2018 року відповідач вже виконав свій обов'язок з подання звітності за формою №3-ПН.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" одним з основних елементів вказаного правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вини відповідача по невиконанню нормативу створення робочих місць для інвалідів за 2018 рік немає, в його діях відсутні порушення статей 18, 19, 20 Закону № 875-ХІІ, а роботодавець, в свою чергу, вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення за невиконання нормативу робочих місць, суд приходить до висновку, що вимога позивача про застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є необґрунтованою, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року по справі № 400/1165/19, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.