12 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/871/19
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Коваль М.П., Єщенка О.В.Ю
за участю секретаря - Гошуренко Н.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У лютому 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 року № 0025460003.
В обґрунтування позову зазначалось, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням відповідача від 27 вересня 2018 року № 0025460003 до ФОП ОСОБА_2 застосовано фінансова санкція на суму 34154 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На думку позивача, назване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ФОП ОСОБА_2 не порушував вимог названого закону.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 34154 грн., передбачений п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що рішення окружного суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції зроблено висновок про те, що надані позивачем копії накладних на придбання товару не містять обов'язкових реквізитів передбачених для введення документів бухгалтерського обліку, проте, на думку ФОП ОСОБА_2 , суд не вказав яких саме реквізитів не вистачає у відповідних накладних.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Судом встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області 31 липня 2018 року було видано наказ № 5438 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 " за адресою: АДРЕСА_1 , кафе-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
За результатами перевірки складено акт від 13 серпня 2018 року № 983/15-32-40-03/ НОМЕР_1 в якому зазначено про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилось в неведенні, в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме ФОП ОСОБА_2 не надано накладні на алкогольні напої згідно Додатку № 1 до акту перевірки.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27 вересня 2018 року №0025460003, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 34154,00 грн. за порушення, передбачене п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .
Після розгляду процедури адміністративного оскарження, назване вище податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, залишено без змін.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3. названої статті цього кодексу, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно і пунктами 80.1 та 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Згідно пункту 86.5 статті 86 акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача є наказ ГУ ДФС в Одеській області від 31 липня 2018 року № 5438, а також направлення на перевірку від 2 серпня 2018 року № 2522 та № 2523.
Апеляційний суд відхиляє доводи позивача щодо недотримання контролюючим органом процедури порядку проведення перевірки на об'єкті позивача, оскільки ФОП ОСОБА_2 ознайомлено з названими вище направленнями на перевірку, про що свідчить підпис останнього на відповідних направленнях (а. с. 43-44).
Крім того, матеріалами справи встановлено, що перевірку здійснено в присутності позивача та його представника за довіреністю ОСОБА_4 , про що наявна відмітка в акті (а. с. 47-50).
Необхідно відзначити, що вказана фактична перевірка закінчена 10 серпня 2018 року, про що саме в цей день складено акт відмови від підпису та отримання акту перевірки 10 серпня 2018 року № 956 (а. с. 57).
Отже, виходячи з наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем допущено посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до проведення перевірки.
Як встановлено матеріалами справи, в ході перевірки відповідачем зроблено висновок, що в порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, товарі та послуг», ФОП ОСОБА_2 не здійснено належно облік алкогольних напоїв (вино, лікеро-горілчані вироби), які знаходились за місцем їх реалізації (кафе-бар "Афродита") на загальну суму 17077 грн.
Відповідно до вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб.
Так, пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фізичні ж особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, забезпечуючи облік руху товарів і готівки по кожній графі Книги.
Згідно зі ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Фінансова санкція, встановлена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути застосована, коли особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 року по справі N 21-275а14.
З матеріалів справ вбачається, що на підтвердження дотримання наведених вище приписів податкового законодавства щодо введення бухгалтерського обліку, позивачем частково надано до суду накладні на товар (алкогольні напої), визначений у строках 10, 13-18, 20-22, 29, 30, 35 Додатків до акту перевірки. Згідно пояснень ФОП ОСОБА_2 , накладні на товар у строках 12 та 17 у Додатку до акту перевірки на суму 1965 грн. відсутні, оскільки дані алкогольні напої належали позивачу особисто які залишилися після святкування дня народження останнього.
Проте, в ході проведення перевірки позивачем не надано перевіряючим перелічені вище накладні на придбання алкогольних напоїв.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що фактична перевірка тривала 10 днів, що не позбавляло право позивача надати відповідні накладні на придбання алкогольних напоїв протягом усього часу проведення цієї перевірки, якщо такі накладні були наявні.
Крім того, приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно із п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі Положення № 88), в редакції чинній на момент проведення перевірки, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, надані до суду ФОП Саакян О.Г накладні на придбання алкогольних напоїв складені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88, зокрема в деяких названих накладних відсутні підписи покупця та постачальника товару, відсутня інформація хто відвантажував товар, а також хто його приймав.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок Одеського окружного адміністративного суду про те, що податковим органом доведено правильність застосування штрафних санкцій у розмірі 34154 грн. за реалізацію алкогольних напоїв на суму 17077 грн., за не здійснення належного обліку алкогольних напоїв (вино, лікеро-горілчані вироби), які знаходились за місцем їх реалізації, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, товарі та послуг», у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 року № 0025460003 відповідачем прийнято обґрунтовано.
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки в суді першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Згідно ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.
Повний текст постанови суду складено 17 вересня 2019 року.
Головуючий суддя Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Коваль М.П.