Справа № 709/1448/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Калашник С.І.
10 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області) на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 грудня 2016 року (дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області (правонаступником якого є ГУ ПФ України в Черкаській області), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення в лютому місяці 2013 року перевірки правильності надання довідок про заробітну плату наданих для обчислення його пенсії за віком, результатом яких стало зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії за рахунок неврахування заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, зобов'язати відповідача відновити йому з 01 березня 2013 року нарахування та виплату пенсії із врахуванням його заробітної плати зазначеної в довідці №7 від 17 листопада 2011 року виданої ПП «Полікс» за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 грудня 2016 року позов задоволено частково, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області в частині відмови у нарахуванні та виплати пенсії з врахуванням його заробітної плати зазначеної в довідці № 7 виданої 17 листопада 2011 року ПП «Полікс» неправомірними та зобов'язано дане управління відновити ОСОБА_1 з 01 березня 2013 року нарахування та виплату пенсії з врахуванням його заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року зазначеної у довідці №7 від 17 листопада 2011 року, виданої ПП «Полікс». В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що згідно з матеріалами особової справи ПП «Полікс» та відповідно до поданої звітності за 1994-1998 роки, фонд оплати праці нарахований лише за лютий, червень 1994 року та за квітень, травень і червень 1998 року, що суперечить даним поданих у звітах підприємства до управління і відповідно до довідки від 28 січня 2013 року №03 виданої трудовим архівом, відомості про заробітну плату від ПП «Полікс» не надходили, а саме підприємство ліквідовано 16 липня 2012 року, що було підставою для проведення перерахунку пенсії позивача без врахування заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу УПФ України в Чорнобаївському районі Черкаської області задоволено, постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 грудня 2016 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФ України в Чорнобаївському районі Черкаської області.
За наслідками оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційні скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасовано, справу № 709/1448/16-а направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що у справі яка розглядається суд апеляційної інстанції встановив, що ПП «Полікс», керівником якого є позивач, у періоди щодо яких виник спір, господарської діяльності не вело, а заробітна плата не нараховувалась. А відсутність сплати страхових внесків підприємства підтверджується, в тому числі: звітами про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду, за період 1994, 1995, 1998 роки. (т.1 а.с.27-29, 107-109). Отже, пенсійний орган, не врахувавши заробітну плату за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року для обчислення розміру пенсії діяв правомірно. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що внаслідок перерахунку позивачу пенсії з 01 березня 2013 року без врахування вказаної заробітної плати, було зменшено також і страховий стаж позивача з 40 років 1 місяць 2 дні на 33 роки 6 місяців та 18 днів, не надав вказаній обставині правового обґрунтування та не перевірив чи діяв пенсійний орган в цій частині на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством. Водночас кількість страхового стажу впливає, зокрема, на мінімальний розмір пенсії за віком в розумінні статті 28 Закону №1058-IV. До того ж, апеляційний суд не дав оцінки висновками суду першої інстанції щодо строку звернення позивача до суду та не навів доводів щодо цього у рішенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку, з 16 вересня 2011 року, на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та поданих документів, було призначено пенсію за віком в розмірі 1658,33 грн, яка обчислена при страховому стажі роботи 40 років 1 місяць 2 дні та з урахуванням заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, та з 01 липня 2000 року по 31 жовтня 2011 року.
У зв'язку з неодноразовим зверненням до УПФ України щодо законності оформлення документів для призначення пенсії, була проведена перевірка правильності надання довідок про заробітну плату.
Перевіркою виявлено, що за матеріалами особової справи ПП «Полікс», та відповідно до поданої звітності за 1994-1998 роки, фонд оплати праці нарахований лише за лютий, червень 1994 року та квітень, травень і червень 1998 року, що суперечить даним, які подані у звітах підприємства до пенсійного органу.
Згідно з довідкою від 28 січня 2013 року № 03 (а.с.144 т.1), виданої Трудовим архівом Чорнобаївського району, відомості про заробітну плату за роботу в ПП «Полікс» за 1994-1998р.р. на ОСОБА_1 відсутні.
Листом від 04 лютого 2013 року №661/02 (а.с.149 т.1) позивача повідомлено, що з 01 березня 2013 року йому буде проведено перерахунок пенсії без врахування заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, після чого сума пенсії склала 949 грн.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом на отримання інформації від 13 квітня 2016 року (а.с.4 т.1), під час опрацювання якого проведено перевірку обчислення розміру пенсії, якою встановлено, що за даними трудової книжки позивач працював директором ПП «Полікс» з 18 червня 1993 року. За даними індивідуальних відомостей, заробітна плата за роботу в ПП «Полікс» нарахована з квітня по червень 1998 року, з квітня по грудень 2000 року. Отже, до загального трудового стажу зараховано ті періоди, за які є інформація щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України.
22 квітня 2016 року УПФ України в Чорнобаївському районі Черкаської області надало відповідь за №1887/03 (а.с.5 т.1) щодо зменшення пенсійних виплат та повідомило, що раніше призначена пенсія з 16 вересня 2011 року була обчислена при страховому стажі роботи 40 років 1 місяць 2 дні та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, та з 01 липня 2000 року по 31 жовтня 2011 року, однак звіти по заробітній платі за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року фонду не подавались, і відповідно на суми заробітку не нараховувались і не сплачувались страхові внески. Таким чином, дані розрахункових відомостей на заробітну плату за 1994-1998 років не відповідають даним у звітах підприємства, які подавались до управління. Внаслідок вказаного, ОСОБА_1 перераховано пенсію з 01 березня 2013 року та встановлено розмір пенсії 1127,97 грн.
В акті перевірки правильності нарахування збору до Пенсійного фонду та витрачання коштів фонду від 01 квітня 1998 року (а.с.31 т.1) вказано, що МП «Полікс» з 01 січня 1997 по 01 квітня 1998 року не вело господарської діяльності, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась.
Також матеріали справи містять довідку ПП «Полікс» (т.1 а.с.30) про те, що в 1996 році зарплата по підприємству не нараховувалась та не виплачувалась.
Відсутність сплати страхових внесків підприємства підтверджується, в тому числі: звітами про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду, за період 1994, 1995, 1998 роки (а.с.27-29, 107-109 т.1).
Крім того, згідно з довідкою Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 01 січня 2016 року №1690/10/23-26 (а.с.200 т.1), відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, інформації про доходи ф/о по ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 1998 по 31 грудня 1998 року в ЦБД ДРФО немає.
Наведені обставини встановлені постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у даній справі, а тому в силу ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.
Згідно з розпорядженням №138372 від 25 січня 2016 року (а.с.162 т.1) розрахунок пенсії позивача було здійснено з урахуванням загального стажу 40 років 1 місяць 2 дні (31 жовтня 2011 року), однак, відповідно до розпорядження №138372 від 25 квітня 2016 року (а.с.163 т.1) позивачу здійснено розрахунок пенсії з урахуванням загального стажу 33 роки 6 місяців 18 днів.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування при обчислення пенсії заробітної плати позивача за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, останній звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що представниками відповідача не надано належних доказів які б свідчили про недостовірність даних заробітної плати позивача у довідці № 7 від 17 листопада 2011 року та не спростовано в судовому засіданні правомірність позовних вимог позивача.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає включення в заробітну плату суми виплат, отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувались внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.3 ст.44 наведеного Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядом подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. За змістом пп.«в» п.7 якого заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Пунктом 17 наведеного Порядку передбачено, що така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №709/1448/16-а (а.с.74 т.2), який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За наслідком розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року Верховним Судом встановлено, що ПП «Полікс», керівником якого був позивач, у періоди щодо яких виник спір, господарської діяльності не вело, а заробітна плата не нараховувалась. А відсутність сплати страхових внесків підприємства підтверджується, в тому числі: звітами про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду, за період 1994, 1995, 1998 роки. (т.1 а.с.27-29, 107-109). Отже, пенсійний орган, не врахувавши заробітну плату за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року для обчислення розміру пенсії діяв правомірно.
Разом з тим, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що внаслідок перерахунку позивачу пенсії з 01 березня 2013 року без врахування вказаної заробітної плати, було зменшено також і страховий стаж позивача з 40 років 1 місяць 2 дні на 33 роки 6 місяців та 18 днів, не надав вказаній обставині правового обґрунтування та не перевірив чи діяв пенсійний орган в цій частині на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством. Водночас кількість страхового стажу впливає, зокрема, на мінімальний розмір пенсії за віком в розумінні статті 28 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До того ж, апеляційний суд не дав оцінки висновками суду першої інстанції щодо строку звернення позивача до суду та не навів доводів щодо цього у рішенні.
Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Таким чином, скасовуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд підтвердив правомірність не врахування відповідачем заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, однак зазначив про ненадання судом апеляційної інстанції оцінки зниженню трудового стажу позивача та висновкам суду першої інстанції щодо строку звернення позивача до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 5 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
В той же час, в апеляційній скарзі та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем (апелянтом) не було наведено жодних доводів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, натомість суд першої інстанції, що позивач звернувся до суду в шестимісячний термін з часу отримання відповіді відповідача на своє звернення листом від 22 квітня 2016 року №1887/03 (а.с.5 т.1), в той час як позов подано до суду 21 червня 2013 року, відповідно до відбитку штемпелю ВПЗ на конверті (а.с.18 т.1).
В той же час, з матеріалів позовної заяви вбачається, що вимоги позивача стосувались виключно необхідності врахувати його заробітну плату за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року при розрахунку його пенсії, тобто позивач не ставив питання встановлення правомірності дій відповідача під час зменшення трудового стажу позивача з 40 років 1 місяць 2 дні до 33 років 6 місяців та 18 днів.
Однак, з огляду на мотиви Верховного Суду викладені у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №709/1448/16-а, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
З наявної в матеріалах справи копії пенсійної справи позивача вбачається, що при здійсненні перерахунку його пенсії 01 березня 2013 року, на підставі розпорядження №138372 від 04 лютого 2013 року (а.с.140 т.1) пенсійним органом було застосовано загальний трудовий стаж позивача 40 років 1 місяць 2 дні, зараховано коефіцієнт стажу 0,40083 із розрахунку 481 місяць.
Факт того, що загальний трудовий стаж позивача не був зменшений при здійсненні перерахунку його пенсії під час виключення з розрахунку заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року підтверджується також розпорядженнями УПФ України в Чорнобаївському районі від 25 січня 2016 року та від 26 січня 2016 року (а.с.161-162 т.1).
Натомість, зменшення загального трудового стажу позивача до 33 років 6 місяців 18 днів відбулось внаслідок проведення перерахунку його пенсії на підставі розпорядження №138372 від 25 квітня 2016 року (а.с.163 т.1), в якому було визначено вид перерахунку «працевлаштування/звільнення».
Згідно зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.191-193 т.1) вбачається, що з 18 червня 1993 року позивач зарахований на посаду директора МП «Полікс» на підставі протоколу засновників №1 від 18 червня 1993 року та відповідно до наказу ТОВ «Бізнес Лайн» №4/02 від 01 лютого 2007 року ОСОБА_1 прийнято на посаду комерційного директора вказаного підприємства.
В той же час, відсутність у трудовій книжці позивача запису про звільнення з посади директора МП «Полікс» не може бути підставою для неврахування періоду його роботи на вказаному підприємстві до страхового стажу (загального трудового стажу) і відповідач не позбавлений можливості вимагати відповідні документи або уточнюючі довідки від підприємств, організацій, і встановити таку обставину з інших джерел, ніж трудова книжка позивача. Крім того, при призначенні позивачу пенсії, обставина щодо відсутності в трудовій книжці позивача запису про звільнення його з посади директора МП «Полікс» була відома позивачу, у зв'язку з чим неможна вважати, що рішення суб'єкта владних повноважень від 25 квітня 2016 року (а.с.163 т.1), за яким позивачу зменшено загальний трудовий стаж з 40 років 1 місяць 2 дні до 33 років 6 місяців та 18 днів з 01 березня 2013 року, прийнято своєчасно, протягом розумного строку та за наявності передбачених законодавством України підстав.
В той же час, з урахуванням положень ст.9, та ст.308 КАС України, враховуючи що позивачем не було заявлено позовні вимоги щодо зобов'язання позивача здійснювати розрахунок його пенсії з урахуванням трудового стажу 40 років 1 місяць 2 дні, та беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції розглядається апеляційна скарга відповідача, а розгляд справи здійснюється в межах її доводів та вимог, колегія суддів у даному випадку позбавлена можливості вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії відповідача в частині зменшення загального трудового стажу позивача при розрахунку його пенсії та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу 40 років 1 місяць 2 дні.
Позивачем в суді апеляційної інстанції заявлялись клопотання про проведення почеркознавчої експертизи щодо встановлення факту підписання ним: звіту МП «Поліс» «Про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду» від 19 січня 1994 року за ІV-й квартал 1993 року, довідки №267 та акту від 01 квітня 1998 року перевірки правильності нарахування збору до Пенсійного фонду України та витрачання коштів фонду (за період з 01 січня 1997 року по 01 квітня 1998 року), однак в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 30 липня 2019 року колегія суддів дійшла висновку щодо недоцільності проведення почеркознавчої експертизи, оскільки у випадку встановлення за результатами проведення почеркознавчої експертизи невідповідності підпису позивача у зазначених документах, що не спростовує встановлену Верховним Судом обставину, що відсутність сплати страхових внесків підприємства підтверджується, в тому числі: звітами про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду, за період 1994, 1995, 1998 роки. (т.1 а.с.27-29, 107-109), у зв'язку з чим пенсійний орган, не врахувавши заробітну плату за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року для обчислення розміру пенсії, діяв правомірно.
Натомість, положеннями ч.5 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Судом апеляційної інстанції запропоновано позивачу подати докази на підтвердження факту нарахування внесків на державне соціальне страхування або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування під час нарахування та виплати заробітної плати МП «Полікс» за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, шляхом подачі первинних документів, зокрема розрахункових відомостей за вказаний період щодо виплати заробітної плати працівникам підприємства, на яку було нараховано та сплачено відповідні соціальні внески та пенсійний збір.
Позивачем було подано до суду копії розрахункових відомостей нарахування заробітної плати по ПП «Полікс» за період з 1994 рік по 1998 рік та штатні розписи працівників апарату управління за цей період, однак у вказаних відомостях відсутня будь-яка інформація на підтвердження сплати підприємством внесків на державне соціальне страхування або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а походження самих відомостей викликає сумнів, оскільки із супровідного листа від 17 серпня 2019 року вбачається, що зазначені документи отримані не від відповідної архівної установи, до якої вони мали бути передані під час ліквідації підприємства, а від фізичної особи ОСОБА_2 , в той час, як державна реєстрація припинення юридичної особи ПП «Полікс» в результаті її ліквідації за рішенням засновників відбулась 16 липня 2012 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.147-148 т.1).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, взявши до уваги висновки та мотиви Верховного Суду, викладені у його постанові від 24 квітня 2019 року в рамках даної справи, враховуючи, що орган пенсійного фонду наділений повноваження на здійснення перевірки правильності надання довідок про заробітну плату та встановлений Верховним Судом факт правомірності не врахування заробітної плат за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року для обчислення розміру пенсії позивача, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутності підстав для їх задоволення.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області) - задовольнити.
Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма