П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/2002/19
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Потапчука В.О.
суддів: Семенюка Г.В. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (суддя: Вовченко О.А.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1
В квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач/скаржник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у якому позивач просила суд:
1. Визнати недоплату та несвоєчасну виплату пенсії протиправною;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, м.Одеса провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 травня 2008 року по 12 квітня 2017 рік;
3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області виплатити позивачу недоплачену ОСОБА_2 пенсію.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року адміністративний позов повернуто ОСОБА_1 Роз'яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
До вказаного висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що позивачем в наданий судом строк не усунуто недоліки позовної заяви згідно вимог ухвали від 23 квітня 2019 року.
Не погоджуючись з ухвалою від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій скаржник просить скасувати вказану ухвалу та передати справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою. Відкрито апеляційне провадження у справі. Справу призначено до розгляду у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 зазначав, що ухвалою від 09 квітня 2019 року суд запропонував позивачу протягом п'яти днів з дати отримання вказаної ухвали подати до суду уточнену позовну заяву (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній позовними вимогами, приведеними у відповідність до ст.5 КАС України та належним їх обґрунтуванням, належним чином засвідчених доказів на підтвердження зазначених у позові обставин та доказів сплати судового збору (з копіями сторонам), а також із зазначенням електронної адреси або адреси електронної почти та доказом сплати судового збору. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Однак, позивачем в наданий судом строк не виконано вимоги ухвали суду першої інстанції від 23 квітня 2019 року, оскільки станом на момент винесення вказаної ухвали жодних документів від позивача на її виконання до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України).
Так, колегією суддів встановлено, що позивач в наданий судом строк подала уточнений позов відповідно до вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року. В указаному позові ОСОБА_1 зазначила адресу електронної почти, надала докази наявності пільг щодо сплати судового збору, відповідно до вимог ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», копії уточненого позову та додатків до нього. Окрім того, позивач уточнила вимоги позовної заяви зазначивши: зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області виконати рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 в повному обсязі і виплатити ОСОБА_1 недоплачену ОСОБА_2 пенсію за період з 22 травня 2008 року по 12 квітня 2017 року згідно Закону.
Тобто, в наданий судом строк позивач усунула недоліки позовної заяви.
Разом з цим, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що неповинні чинитись правові чипрактичні перешкоди для здійснення цього права.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Разом із тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналіз наведених норм чинного законодавства та практики Європейський суд з прав людини дає підстави для висновку, що виявлені недоліки позовної заяви часто мають формальний характер і не перешкоджають суду вчинити дії, необхідні для відкриття провадження у справі, та розглянути спір по суті заявленого позову, а виявлені недоліки є незначними та можуть бути усунуті судом шляхом опитування позивача в судовому засіданні, витребування доказів для встановлення учасників справи тощо.
Відповідно ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.
Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позову ОСОБА_1 , а тому оскаржувана ухвала від 20 травня 2019 року відповідно до вимог ст. 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (суддя: Вовченко О.А.) про повернення ОСОБА_1 позовної заяви - скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду, відповідно до вимог ст.328 КАС України, не підлягає.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 17 вересня 2019 року.
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.