Справа № 620/3565/18 Суддя першої інстанції: Тихоненко О.М.
16 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Аліменка В.О. та Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, яке прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними ді посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині не включення до складу грошового забезпечення при призначенні пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити на підставі довідки Служби безпеки України від 16 жовтня 2018 року № 21/2/2-1538 новий розрахунок розміру пенсії станом на грудень 2010 року у розмірі 90% від грошового забезпечення, включивши до складу додаткового грошового забезпечення суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової допомоги при звільненні, а також провести, передбачені законодавством України відповідні перерахунки обрахованої таким чином пенсії за період з грудня 2010 року по теперішній час;
- компенсувати різницю між перерахованою таким чином пенсією та вже проведеними виплатами з грудня 2010 року по теперішній час.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що з матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової допомоги при звільненні були сплачені страхові внески, у зв'язку з чим суми таких виплат підлягають включенню до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначило, що одноразові виплати не входять до складу грошового забезпечення, тому суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової допомоги при звільненні не були враховані під час розрахунку пенсії позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з грудня 2010 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач 20 квітня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії, включивши в її розрахунок додаткові види грошового забезпечення: матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати та грошову допомогу при звільненні.
Листом від 17 травня 2018 року № 2986/03/Р-19 позивача було повідомлено про те, що до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії були включені посадовий оклад - 9590 грн 00 коп., оклад за військовим званням - 1480 грн 00 коп., надбавка за вислугу років (50 %) - 5535 грн 00 коп. Натомість виплати, на які посилається ОСОБА_1 , не є обов'язковими щомісячними виплатами та не мають постійного характеру, у зв'язку з чим не входять до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється пенсія.
Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячних основних видів грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. При обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Також суд першої інстанції зазначив, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.
Суд першої інстанції врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Колегія суддів із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Особливості визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій визначені у ст. 43 вказаного Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положеннями ч. 3 ст. 43 вказаного Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена також у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить ширший перелік видів грошового забезпечення у порівнянні зі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відносить до складу грошового забезпечення одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При вирішенні питання щодо можливості включення до складу грошового забезпечення для цілей обчислення пенсії одноразових додаткових видів грошового забезпечення колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, спеціальним законом, який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців є саме Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно, при визначенні складових грошового забезпечення для цілей обчислення пенсії слід керуватися ч. 3 ст. 43 вказаного Закону.
Як раніше зазначалося, вказана норма права передбачає обчислення пенсії з розміру грошового забезпечення, яке включає: оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та грошова допомога при звільненні, не включаються до грошового забезпечення для обчислення пенсії.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що з розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової допомоги при звільненні було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На думку позивача, положення ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачають обчислення пенсії з розміру грошового забезпечення, до якого входять усі виплати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів вважає зазначені доводи ОСОБА_1 необґрунтованими, адже ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає обчислення пенсії з розміру грошового забезпечення, яке одночасно відповідає двом умовам:
- є окладом за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентною надбавкою за вислугу років, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення (надбавкою, доплатою, підвищенням) чи премією;
- з нього було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач не заперечує, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та грошова допомога при звільненні не належать до грошового забезпечення, складові якого визначені у ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У свою чергу сам по собі факт сплати із сум зазначених виплат страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є достатньою підставою для їх віднесення до грошового забезпечення для цілей обчислення пенсії.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на практику Вищого адміністративного суду України, оскільки його правова позиція не є обов'язковою для врахування згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Необґрунтованими також є посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15, адже Велика Палата Верховного Суду при вирішенні справи № 522/2738/17 вирішила відступити від правової позиції, висловленої у зазначеному судовому рішенні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 02 квітня 2019 року, та не можуть бути підставами для його скасування.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.О. Аліменко
В.В. Файдюк