Номер провадження: 22-ц/813/1379/19
Номер справи місцевого суду: 513/505/17
Головуючий у першій інстанції Крутова О.М.
Доповідач Вадовська Л. М.
18.07.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Маслову Р.Ю.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
від позивача акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - не з'явились,
від відповідача ОСОБА_1 - не з'явились,
переглянувши справу №513/505/17 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 24 травня 2018 року у складі судді Крутової О.М., -
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», звернувшись 1 червня 2017 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Договір №б/н від 7 лютого 2012 року, за яким отримано кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на порушення зобов'язань за договором, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 за Договором №б/н від 7 лютого 2012 року заборгованість станом 26 квітня 2017 року в загальній сумі 27750,08 грн. та судові витрати (а.с.2-4).
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 2 червня 2017 року відкрито провадження у справі (а.с.33).
Справу передано з Саратського районного суду Одеської області до Арцизького районного суду Одеської області (а.с.120-121).
Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року справу прийнято до провадження (а.с.125).
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пославшись на те, що заборгованості не має, наданий банком розрахунок заборгованості йому не зрозумілий (а.с.39-49).
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 24 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю вимог (а.с.158-163).
Висновок суду мотивовано відсутністю належних доказів надання відповідачу та отримання ним кредиту в розмір 8000,00 грн. та виникнення нарахованої заборгованості в сумі 27750,08 грн. саме у зв'язку з порушенням умов Договору №б/н від 7 лютого 2012 року. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення суду.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року справу призначено до розгляду.
Справу з апеляційного суду Одеської області передано до Одеського апеляційного суду у зв'язку з ліквідацією суду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 січня 2019 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 січня 2019 року справу призначено до розгляду.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.149-153, пояснення а.с.173-174).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у помилковості висновку суду про недоведеність вимог.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, в ході апеляційного провадження подано докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги фактичним підтриманням своєї позиції в суді першої інстанції (а.с.193).
Переглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
7 лютого 2012 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в АТ КБ «ПриватБанк» підписав анкету-заяву, в якій зазначив про свою згоду з тим, що анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають Договір, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку у письмовому вигляді. Згідно анкети-заяви ОСОБА_1 зобов'язався в подальшому самостійно знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку на сайті (www.privatbank/ua) (а.с.5, 9-25).
На підставі укладеного у такий спосіб Договору №б/н від 7 лютого 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останнім отримано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно інформації з Єдиної клієнтської бази ПАТ КБ «ПриватБанк» в ПК «Промінь» ОСОБА_1 видано 30 листопада 2005 року платіжну картку НОМЕР_5 строком дії 11/12, тобто листопад 2012 року включно, видано 7 лютого 2012 року платіжну картку № НОМЕР_4 строком дії 12/15, тобто грудень 2015 року включно, видано 22 квітня 2014 року платіжну картку № НОМЕР_6 строком дії 07/17, тобто липня 2017 року включно (а.с.184).
При видачі 22 квітня 2014 року платіжної картки № НОМЕР_6 строком дії 07/17 здійснювалась фотофіксація (а.с.189).
Виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 відображає рух коштів із зазначенням дати, деталей, суми грошових операцій, тобто містить деталізацію усіх дебетних та кредитних платежів по платіжних картках в період їх дії (а.с.175-183).
Згідно розрахунку за Договором №б/н від 7 лютого 2012 року заборгованість станом на 26 квітня 2017 року склала 27750,08 грн., з них: 12555,78 грн. заборгованість за кредитом; 4954,75 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; пеня 8441,93 грн., 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1297,62 грн. штраф (процентна складова) (а.с.5-8).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). З підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, виникають зобов'язання (ч.2 ст.509 ЦК України). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
На підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 Договору №б/н від 7 лютого 2012 року виникло грошове зобов'язання, що мало сторонами договору виконуватись належним чином, проте, фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуто, що мало наслідком звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю вимог.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та, відповідно, приймає частково доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо частини вимог з огляду на наступне.
Відповідно до Договору №б/н від 7 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування коштами з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано 7 лютого 2012 року платіжну картку № НОМЕР_4 строком дії до 12/15, потім видано 22 квітня 2014 року платіжну картку № НОМЕР_6 строком дії до 07/17, тобто до 31 липня 2017 року, що підтверджено довідкою банку. Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, з огляду на що, вся сума заборгованості за кредитним лімітом відображається та враховується в тому числі й на перевипущеній картці. Про факт отримання вказаних платіжних карток свідчить надана Банком виписка по рахунку клієнта, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувався вказаними картками, зокрема, знімав кошти у банкоматі, користувався терміналом, сплачував за товари в торговій мережі тощо, що не можливо без фізичного пред'явлення платіжної картки.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які аналогічні правовим висновкам Верховного Суду України, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України).
Строк дії виданої ОСОБА_1 22 квітня 2014 року платіжної картки № НОМЕР_6 встановлено до 07/17, тобто до 31 липня 2017 року, з позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 1 червня 2017 року, тобто в межах строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Посилання ОСОБА_1 , з яким погодився суд першої інстанції, на відсутність доказів користування коштами в межах встановленого на платіжну картку кредитного ліміту не приймається, так як спростовані наданою банком детальною випискою про рух коштів по картковому рахунку.
Таким чином, апеляційний суд виходить з того, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду в межах строку загальної позовної давності, зокрема, щодо вимоги про повернення отриманих у користування коштів в повному обсязі, користування коштами отриманими в межах встановленого на платіжну картку кредитного ліміту не спростовано, відтак, висновок суду першої інстанції в частині щодо відмови у задоволенні вимоги про повернення тіла кредиту не відповідає обставинам справи, суперечить наявним в справі доказам.
3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, з огляду на дотримання АТ КБ «ПриватБанк» при звернені до суду строку позовної давності, перебіг якого слід відраховувати зі спливу останнього дня місяця дії платіжної картки, тобто в даному випадку з 31 липня 2017 року, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 фактично отриманих, використаних та в добровільному порядку не повернутих грошових коштів (тіла кредиту) в сумі 12555,78 грн.
Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанові від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, суд констатує відсутність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення процентів в сумі 4954,75 грн., пені в сумі 8441,93 грн., штрафів в загальній сумі 1797,62 грн. Зміна правової позиції виключає необхідність аналізу доводів учасників справи в цій частині вимог.
Оскільки суб'єктивне право, враховуючи правовий висновок, в частині стягнення процентів, неустойки тощо із заявлених АТ КБ «ПриватБанк» правових підстав відсутнє, що в цій частині позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.
В порядку статті 141 ЦПК України понесені та документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 1600,00 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 2400,00 грн., а всього в загальній сумі 4000,00 грн. підлягають покладенню на ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 24 травня 2018 року - скасувати.
Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) за Договором №б/н від 7 лютого 2012 року заборгованість станом на 26 квітня 2017 року за тілом кредиту в сумі 12555 грн. 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати на сплату судового збору в загальній сумі 4000 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 7 серпня 2019 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков