11.09.19
22-ц/812/1522/19
Справа № 759/19510/17 Категорія 48
Провадження № 22-ц/812/1522/19
11 вересня 2019 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Закревського В.І. в приміщенні того ж суду о 13 год. 30 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Первомайська міська рада Миколаївської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо,-
В грудні 2017 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою, в якій просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у його спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступний спосіб його участі у вихованні доньки: побачення щосуботи та щонеділі з 12.00 до 18.00 за місцем проживання чи перебування дитини; під час побачень дозволити йому гуляти з дитиною на дворі за відсутності матері з 14.00 до 16.00 год. Також просив зобов'язати відповідача за два дні до дня його зустрічі з донькою надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про зміни його особисто на наступний день після настання таких обставин чи змін.
Позивач мотивував позовні вимоги тим, що він є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. З моменту народження дитина проживає з матір'ю, яка чинить перешкоди йому в спілкуванні з донькою, обмежує право на участь у вихованні дитини шляхом заборони бачитися з нею. В даний час він бажає спілкуватись з дитиною та приймати участь в її вихованні. Після чисельних марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.10.2018 року замінено третю особу у справі зі Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації на Первомайську міську раду Миколаївської області в зв'язку з проживанням відповідача в АДРЕСА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2019 року матеріали справи № 759/19510/17 передано за підсудністю до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисте спілкування:
- побачення першої та третьої суботи та неділі з 12.00 год до 18.00 год. за місцем проживання чи перебування дитини;
- під час побачень дозволити ОСОБА_1 гуляти з дитиною в присутності матері ОСОБА_3 з 14.00 год. до 16.00 год.
Зобов'язано ОСОБА_3 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 з його донькою надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про зміни його особисто на наступний день після настання таких обставин чи змін.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, а також на не в повній мірі дотримання судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції визначивши право ОСОБА_1 на безперешкодне спілкування з донькою кожної суботи в період часу з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання чи перебування дитини та кожної неділі з 12.00 год. до 16.00 год за відсутності матері. Вважає, що рішення суду не призведе до відновлення теплих батьківських стосунків з донькою, а також не забезпечить дитині нормального психологічного стану під час таких зустрічей з урахуванням того, що між матір'ю дитини та позивачем склалися неприязні стосунки. Крім того, будинок де проживає колишня дружина їй не належить, більш того з нею проживають її батьки і коли на вулиці погані кліматичні умови в дні зустрічей, то у позивача немає можливості зустрічатися з донькою, так як в дім його не пускають.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року ухвалено з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідачки не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).
Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 народила донька ОСОБА_4 , батьком якої є позивач.
22.01.2018 року Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/19019/17 видано судовий наказ про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх його доходів, щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.12.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 22.05.2019 року визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення та вчинити дії для усунення перешкод для вільного спілкування гр. ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі з 12.00 до 18.00, але за попереднім узгодженням часу зустрічі з матір'ю дитини, по місцю проживання чи перебування дитини, в присутності обох батьків, без сторонніх осіб.
Згідно того ж висновку відповідач разом з малолітньою донькою проживає з бабусею та дідусем в приватній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.
Проаналізувавши зазначені обставини у їх сукупності та врахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що сторони як батьки малолітньої ОСОБА_4 , яка проживає разом з матір'ю, відповідно до положень ст. ст. 141, 157 СК України мають рівні права та обов'язки щодо дитини та мають право в рівних частках приймати участь у її вихованні.
Також судом було встановлено, що відповідачкою періодично чинилися перешкоди у спілкуванні позивача з донькою, тому його порушене право підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме шляхом визначення часу для спілкування з дитиною.
Враховуючи висновок органу опіки та піклування, думку сторін та інтереси малолітньої дитини, суд вважав можливим задовольнити позов частково, зазначивши при цьому, що у випадку настання будь-яких змін у житті сторін вони не позбавлені права звернутися до суду із позовом про зміну встановленого порядку спілкування із дитиною.
Висновки суду відповідають матеріалам справи та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі і зазначеному в тексті рішення.
Так, у частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Ст. 18 Конвенції про права дитини встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Частиною 2 ст. 27 згаданої Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 151 СК України, стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" надає батькам переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини і одночасно зобов'язує повністю бути відповідальним за виховання дітей, піклування про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків відповідно до ст. 159 СК України має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Частиною другою статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз'яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов'язаних із вихованням дітей, обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.
Суд першої інстанції, встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні батька з донькою, врахувавши інтереси та вік дитини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що батько має право на спілкування з донькою та участь у її вихованні незалежно від того, що вона проживає з матір'ю.
Суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надавши їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не обґрунтував чому запропонований ним спосіб участі у вихованні доньки не відповідає інтересам дитини та не врахував відсутність доказів, які свідчили б про те, що спілкування батька з донькою перешкоджало б нормальному розвитку дитини і унеможливлювали б спілкування батька з дитиною у відсутності матері, що спілкування з донькою в присутності матері навпаки може негативно впливати на дитину і не буде відповідати її інтересам, так як між сторонами склалися неприязні стосунки, через які між ними постійно виникають сварки, а тому уникнути впливу на дитину вказаних психотравмуючих факторів можливо тільки шляхом встановлення побачень батька з донькою без присутності матері, що вік дитини свідчить про досягнення нею певного ступеня розвитку, який дозволяє їй перебувати окремо від матері і це не завдасть їй істотної шкоди, не є підставою для скасування чи зміни рішення, так як судом було винесено рішення на підставі повного і всебічного дослідження всіх наявних у справі доказів та надання їм належної правової оцінки.
Визначаючи місце спілкування за місцем проживання дитини та прогулянок у присутності матері, судом правильно враховано необхідність присутності матері дитини при спілкуванні батька з дитиною, з урахуванням того, що малолітня ОСОБА_4 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач проживає в іншому населеному пункті, а також віку дитини, якій на час розгляду справи виповнилося 2,5 роки і яка за ствердженням самого позивача з 4-місячного віку проживає окремо від батька, а також з урахуванням психологічного висновку ( а. с. 106), з якого вбачається, що дівчинка сприймає свою сім'ю як діаду мати-донька, тому що проживає з матір'ю і дуже прив'язана до неї. Відношення ОСОБА_4 до матері доброзичливі, довірливі. Дівчинка виявляє прихильність до матері, якість турботи якої забезпечує почуття безпеки, надійності, любові. Разом з нею їй затишно та надійно. В той же час стосунки її з батьком є напруженими, емоційно -травмуючими, недовірливими. З боку батька дитина відчуває страх, тривогу. Після зустрічі з ним спостерігаються тривожні прояви - неспокійний сон, плаксивість, роздратованість.
Слід також зазначити, що згідно ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Суд погодився з висновком органу опіки та піклування щодо надання батькові можливості спілкування з дитиною в присутності матері. Проте, виходячи з зазначених вище інтересів дитини, не погодився з періодичністю зустрічей, яка зазначена в висновку органу опіки та піклування, що є правом суду.
Тому, виходячи перш за все з інтересів дитини у малолітньому віці, яка тривалий час не проживає разом з батьком, суд правильно визначив спосіб участі батька у вихованні дитини. Правильно суд зазначив в рішенні суду також про те, що у випадку настання будь-яких змін у житті сторін вони не позбавлені права звернутися до суду із позовом про зміну встановленого порядку спілкування із дитиною.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи по суті спору зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та направлені на переоцінку доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 382 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді
Повний текст постанови складено 16 вересня 2019 року