16.09.19
22-ц/812/1402/19Єдиний унікальний номер судової справи 489/3796/17
Номер провадження 22-ц/812/1402/19
Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого: Бондаренко Т.З.,
суддів: Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
за участю: позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на заочне рішення, яке ухвалено Ленінський районним судом м.Миколаєва 06 лютого 2019 року, під головуванням судді Тихонової Н.С. в приміщенні цього ж суду о 14 год. 45 хв., у цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 , ОСОБА_1
до
Миколаївської міської ради
про надання додаткового строку для прийняття спадщини,
У серпні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Миколаївської міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачів - ОСОБА_4 яка за життя склала заповіт, відповідно до якого заповідала їм квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках. Позивачі є спадкоємцями за заповітом після смерті останньої, однак на теперішній час не мають можливості оформити свої спадкові права, оскільки пропустили встановлений законом строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Зазначають на те, що вони постійно хворіли та перебували у пригніченому стані у зв'язку із тяжкою втратою близької їм людини, яка їм була майже як мати.
Посилаючись на викладене, позивачі просили їм надати додатковий строк для прийняття спадщини.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 06 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення районного суду мотивовано тим, що позивачам було відомо про наявність заповіту та не надано суду доказів поважності причини пропуску строку на прийняття спадщини.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що районний суд безпідставно послався в оскаржуваному рішенні на те, що позивачі були обізнані щодо наявності заповіту на їх користь від спадкодавиці, оскільки вказаний заповіт вони отримали у нотаріуса, проте суд не звернув увагу на тривалу хворобу апелянта.
Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 06 березня 1992 року, виданого Виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.12).
03 грудня 2008 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Барсковою Л.Є. відповідно до якого вона заповідала квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9).
До Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис щодо вказаного заповіту (а.с. 9 зв.)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до довідки Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 16 квітня 2018 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 доглядала свою тітку ОСОБА_4 з 2011 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42).
Відповідно до ст.ст. 1233, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи , визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Так, за змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Пунктом 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що при розгляді справ щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. При розгляді вказаних справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
31 липня 2017 року позивачі звернулись до нотаріуса щодо подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до спадкової справи № 95/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 інші спадкоємці, після її смерті до нотаріальної контори не зверталися (а.с.81-89).
Таким чином, інформації про наявність інших спадкоємців, ніж позивачі, спадкова справа не містить.
Згідно письмового роз'яснення приватного нотаріусам Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К.Т., позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було повідомлено, що вони пропустили строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки не звернулись у шестимісячний строк до нотаріуса (а.с. 15).
Таким чином умови для вирішення питання щодо спадкування після смерті ОСОБА_4 спадкового майна в нотаріальній конторі відсутні.
На обґрунтування позовних вимог, в позові зазначено про тривалу хворобу ОСОБА_1 , про таке в судовому засіданні вказані обставини судом не були досліджені, не з'ясовано час та тривалість хвороби.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Районний суд, пославшись на відсутність доказів поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, не з'ясував у представника ОСОБА_1 , якими доказами вона підтверджує своє обґрунтування та не виконавши приписи наведеної процесуальної норми, не роз'яснив останній право на надання саме вказаних доказів, послався на те, що такі докази не надано.
До суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 надала довідки видані Комунальним підприємством «Вітовський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» з яких вбачається, що остання з 30 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Шевченківській амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Шевченкове з діагнозом ДДПП поперечно-крижового відділу хребта, ІБС атеросклеротичний кардіосклероз, АГ 2 ст. ризик 3. В тому числі з 3 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в тому ж закладі з діагнозом виразкова хвороба цибулини ДПК, період загострення, хронічний гастродуоденіт з підвищеною секреторною функцією (а.с. 122-123).
За вказаних обставин, колегія суддів, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, доходить висновку про те, що тривале перебування позивачки ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні протягом всього законодавчо встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини є об'єктивною перешкодою для спадкоємця для вчинення дій пов'язаних з прийняттям спадщини. Таким чином, вказана причина, тобто тривале перебування на стаціонарному лікуванні, слід вважати поважною причиною для пропуску строку прийняття спадщини.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи наведені обставини, оскаржуване рішення районного суду, як таке що ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та надання їй додаткового строку для прийняття спадщини. Достатнім строком для вчинення вказаної дії, з урахуванням віку та стану здоров'я позивачки, слід визначити додатковий строк тривалістю трьох місяців.
В іншій частині рішення районного суду не переглядалось в апеляційному порядку виходячи з меж апеляційного оскарження, тому ця частина рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2019 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.
Надати ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом трьох місяців з дня винесення даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 16 вересня 2019 року.
Судді: Т.З.Бондаренко
Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова