Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.
Доповідач -Карташов О.Ю.
Справа № 409/217/19
Провадження № 22-ц/810/560/19
04 вересня 2019 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Дронська І.О., Яресько А.В.
за участю секретаря судового засідання Онопрієнка А.Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач - Лозно-Олександрівська селищна ради Білокуракинського району
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 червня 2019 року, ухваленого у складі судді Третяка О.Г., в залі судових засідань Білокуракинського районного суду Луганської області в смт. Білокуракине
у справі за позовом ОСОБА_1 до Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -
У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Лозно-Олександрівка, Білокуракинського району, Луганської області помер її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був членом колективного сільськогосподарського підприємства «Правда» цієї місцевості. На момент смерті батько був зареєстрований і проживав разом з нею по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Лозно-Олександрівської селищної ради за № 28 від 15.01.2019 року.
За часи свого життя ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай) і був внесений в списки до державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5 колективного сільськогосподарського підприємства «Правда», смт. Лозно-Олександрівка, Білокуракинського району, Луганської області за № 107 на паювання земель колективної власності цього господарства, які затверджені рішенням Білокуракинської районної ради 20.05.1995 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності 27.07.1995 року. Але скористатися своїм правом на земельну частку(пай) та отримати сертифікат на земельний пай він не встиг у зв'язку зі смертю. Ці обставини підтверджуються довідкою відділу Держгеокадастру у Білокуракинському районі Луганської області від 29.11.2018 року за № 31-12-0.18-708/102-18.
08.08.1995 року Президент України видав Указ № 720/08 про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .
Згідно ч. 2 цього Указу право на земельну частку(пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу , товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток(паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
З моменту видання вказаного Указу Президента України 08.09.1995 року і до цього часу доповнення та зміни до цього Указу не вносилися .
На підставі ст.1 Закону України № 899-ІУ від 05.06.2003 року «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який вступив в дію з 08.07.2003 року право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
На підставі ч.2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку(пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом майна померлого батька(ст.1261 ЦК).
Посилаючись на наведене вище, позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), у розмірі середньої частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по КСП «Правда».
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом- відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 не встиг отримати свідоцтво про право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Правда», у списках на паювання землі КСП «Правда» він відсутній. За таких умов суд дійшов висновку, що право на земельну частку (пай) не ввійшло до складу спадщини і відповідно позивачка його не успадкувала, тому у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 червня 2019 року, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення та постановити нове рішення, яким визнати за нею, як спадкоємцем першої черги за законом, право на земельну частку (пай) в розмірі середньої частки земельного паю по колишньому колективному сільськогосподарському підприємству «Правда» смт. Лозно-Олександрівка Білокуракинського району Луганської області, яке належало її померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме суд застосував до правовідносин щодо спадщини , яка відкрилася після смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , норми Цивільного кодексу України 2003 року, які діють з 01.01.2004 року та Земельного кодексу України 2001 року, які є чинними з 01.01.2002 року, що призвело до неправильного вирішення справи судом.
На день смерті ОСОБА_3 земельні правовідносини та правовідносини щодо спадкування регулювалися Цивільним кодексом Украйни, 1963 року та Земельним кодексом України, 1990 року, а тому суд при прийнятті рішення щодо спору повинен був застосовувати норми права згідно ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного кодексу України 2003 року про дію нормативно-правових актів у часі.
Сторони, яких повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьки - ОСОБА_3 , ОСОБА_5
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 25.08.1990 року зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».
Згідно довідки відділу у Білокуракинському районі головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 29.11.2018 року ОСОБА_3 значиться за № 107 в списках до державного акту на право колективної власності на землю по КСП «Правда» НОМЕР_5 згідно рішення Білокуракинської районної ради від 20 травня 1995 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності від 27 липня 1995 року та видано 04.06.1996 року.
В списках до технічної документації по паюванню земель колективної власності КСП «Правда» громадянин ОСОБА_3 не значиться та сертифікат на земельну частку (пай) не отримував.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За визначенням статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша статті 1225 ЦК України).
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо».
Відповідно до вимог пункту є-1 ст.15-1 та ст. 122 ЗК України розпорядження землями державної власності (землі запасу) відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, щодо якого відсутні правовстановлюючі документи, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Оскільки наслідком визнання права власності на земельну частку (пай) є виділення її в натурі, то вирішення цього позову неможливо без залучення до участі у справі, як розпорядника землі, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
За змістом ст. 51 ЦПК України, з'ясувавши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача або не до всіх відповідачів, суд має роз'яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідачів.
Аналогічний висновок щодо обов'язковості залучення у справі у відповідних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру зазначено й у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 171/2030/17 провадження № 61-562 св19.
Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, виходячи з того, що на стадії апеляційного розгляду справи правила щодо заміни відповідача або залучення співвідповідача не можуть бути застосовані, то оскаржуване рішення суду згідно п. 4 ч. 3 зі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом з інших підстав що не перешкоджає позивачу звернутися до суду з таким же позовом до всіх належних відповідачів.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 червня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом відмовити з інших підстав.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді: