Іменем України
11 вересня 2019 року м. Кропивницький
справа № 398/3071/18
провадження № 22-ц/4809/1378/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Суровицької Л. В.,
суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.
секретар Лазаренко-Шаповалова В. В.,
учасники справи :
позивач - Олександрійська міська ради Кіровоградської області,
відповідачі - ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
представник відповідача - адвокат Шило Алла Олександрівна,
треті особи - обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Івушка» та приватне підприємство «Геомарк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою адвоката Шило Алли Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2019 року у складі судді Нероди Л.М. про забезпечення позову у справі за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи - Обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Івушка» та приватне підприємство «Геомарк» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,
У серпні 2018 року Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи - Обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Івушка» та Приватне підприємство «Геомарк» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 1-2).
В ході розгляду справи 22 квітня 2019 року Олександрійська міська рада надала суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3510300000:15:744:0010, також просила заборонити внесення змін до відомостей ДЗК щодо цієї земельної ділянки. Зазначала, що на підставі рішення Олександрійської міської ради від 27 травня 2008 року № 711 «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам міста у садівничо-городніх товариствах», ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 427267 від 28 травня 2009 року, площею 1199,85 кв. м, цільове призначення - для ведення садівництва. В подальшому, передану у власність земельну ділянку площею 1199,85 кв. м, відповідач поділив на дві земельні ділянки площею 0.0158 га (кадастровий номер 3510300000:15:744:0009) для ведення садівництва та 0.0142 га (кадастровий номер 3510300000:15:744:0010) для ведення садівництва на підставі технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. 17 квітня 2019 року до Відділу в Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшла спільна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо об'єднання двох окремих земельних ділянок: площею 0,0158 га кадастровий номер 3510300000:15:744:0008 та площею 0.0142, кадастровий номер 3510300000:15:744:0010, які розташовані за адресою: м. Олександрія, СГТ « Івушка » . Олександрійська міська рада вважає, що в разі об'єднання зазначених земельних ділянок в одну, земельна ділянка площею 0,0142 га кадастровий номер 3510300000:15:744:0010, яка належить ОСОБА_1 та на яку був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 427267 від 28 травня 2009 року, щодо якого подано позов про визнання недійсним, буде знята з державної реєстрації, що в свою чергу призведе до відсутності предмету спору що унеможливить виконання рішення суду. Міська рада просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3510300000:15:744:0010, просила заборонити внесення змін до відомостей ДЗК щодо земельної ділянки кадастровий номер: 351030000:15:744:0010 (а.с. 7).
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2019 року частково задоволено заяву про забезпечення позову.
Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер: 3510300000:15:744:0010, розташовану за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, Садово-городнє товариство «Івушка» , яка належить ОСОБА_1 . У задоволенні вимоги заборонити внесення змін до відомостей ДЗК щодо земельної ділянки, відмовлено.
Суд дійшов висновку, що з урахуванням положень ч.2 ст.149 ЦПК України необхідно накласти арешт на земельну ділянку без заборони внесення змін до відомостей ДЗК щодо земельної ділянки, оскільки накладення арешту на вказану земельну ділянку унеможливить її зняття з державної реєстрації.
Свій висновок мотивував тим, що заява про забезпечення позову і матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття заходів, зокрема вносити відомості до реєстру, наявні лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення (а.с. 9-10).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та в апеляційній скарзі адвокат Шило А.О. , яка діє в інетерсах ОСОБА_1 , просять скасувати ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Зазначають, що суд неповно з?ясував обставини, що мають значення, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам саправи. Суд в ухвалі зазначає, що заява не містить належного обґрунтування, проте приймає рішення про накладення арешту на земельну ділянку, яка не є предметом спору у справі. Суд не врахував, що законність формування та державна реєстрація права власності земельної ділянки з кадстровим номером 351030000:15:744:0010 не оспорюється позивачем в суді ( а.с. 20-24,34-37).
Відзиви на апеляційні скарги від позивача, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та третіх осіб до суду не надійшли.
Апеляційне провадження відкрито 12 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11 вересня 2019 року (а.с. 40, 50).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Шило А.О. підтримала доводи апеляційних скарг.
Представники Олександрійської міської ради Кіровоградської області, Держгеокадастру у Кіровоградській області, Обслуговуючого кооперативу «Садово-городнє товариство «Івушка» та ПП «Геомарк», повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно роз?яснень викладених у п.4 постанови Пленуму № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Виділеними матеріалами справи підтверджується, що предметом спору є визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серія № 427267 від 28 травня 2009 року, площею 1199,85 кв.м. для садівництва, виданого ОСОБА_1 ..
Як на підставу позову Олександрійська міська рада посилається на видачу Державного акта на право власності на землю на підставі технічної документації, яка розроблена з ознаками порушення земельного законодавства.
У заяві про забезпечення позову позивач зазначав про те, що земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_1 на підставі оспорюваного Державного акта на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3510300000:15:744:0002), в послідуючому відповідачем поділена на дві окремі земельні ділянки площею 0, 0158 га з кадастровим номером 3510300000:15: 744:0009 для ведення садівництва та 0,0142 га кадстровий номер 351030000:15:744:0010 для ведення садівництва.
Вказані обставини підтверджуються Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку , який свідчить про те, що 23 червня 2017 року здійснено державну реєстрацію двох земельних ділянок : 0, 0158 га з кадастровим номером 3510300000:15: 744: 0009 для ведення садівництва та 0,0142 га кадстровий номер 351030000:15:744:0010 для ведення садівництва, власник ОСОБА_1 ..
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звертався до Відділу в Олександрійському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявою про намір об?єднати земельну ділянку 351030000:15 :744:0010 з земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:15: 744 :008 , яка належить іншій особі - ОСОБА_2 .
Суд не з?ясував чи дійсно існує спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 351030000:15:744:0010, чи існує на час розгляду заяви про забезпечення позову земельна ділянка з цим кадастровим номером, хто її власник та чи не була реалізована спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про об?єднання земельних ділянок.
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -0003111502019 підтверджується, що 25 квітня 2019 року відділом в Олександрійському району ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0300 г, що утворилась за рахунок об?єднання земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 з кадастровим номером 351030000:15:744:0010 та з земельною ділянкою, належною ОСОБА_2 ..
Отже, на час постановлення 23 липня 2019 року судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову, земельної ділянки з кадастровим номером 351030000:15:744:0010 щодо якої позивач просив вжити заходи забезпечення позову, зареєстрованої як окремий нерухомий обєкт, вже не існувало.
Сформованій внаслідок об?єднання двох земельних ділянок земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 351030000:15:744:0012 і її власниками є ОСОБА_1 та інша особа - ОСОБА_2 , який не є учасником справи.
Суд не взяв до уваги, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Не врахував, що арешт може бути накладений лише на майно відповідача, а не інших осіб.
Обгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення вимог ст.260 ЦПК України не зазначив мотиви, з яких суд дійшов висновків про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, а висновки суду є суперечливими.
За таких обставин правовий висновок суду, покладений в основу ухвали про забезпечення позову, не узгоджується з положеннями ст.ст.149,150,153 ЦПК України щодо підстав та порядку забезпечення позову, з наведеними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України.
Судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням вимог процесуального закону, що є підставою для її скасування та ухвалення постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмова в задоволенні цієї заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст.ст.376, 379, ст.ст. 381,382-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу адвоката Шило Алли Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2019 року скасувати.
В задоволенні заяви Олександрійської міської ради про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2019 року.
Головуюча суддя Л. В. Суровицька
Судді Т. М. Авраменко
В. В. Черненко