Провадження № 11-кп/803/1997/19 Справа № 176/1215/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, якою відмовлено у задоволенні подання Державної установи “Жовтоводська виправна колонія № 26” та спостережної комісії при виконавчому комітеті Жовтоводської міської ради про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 , ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього ст. 81 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги надану ДУ “Жовтоводська виправна колонія № 26”щодо нього характеристику, відповідно до якої він відбув 2/3 строку покарання, стягнення відсутні, приймає участь в благоустрої установи, отримав диплом на спеціальністю електро-газо зварювальник, до навчання працював в промисловій зоні, має два заохочення, приймає участь у змаганнях, які проводяться в колонії.
Звертає увагу на те, що ним було подано заяву про відмову щодо застосування до нього ст.82 КК України.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 рокувідмовлено у задоволенні подання Державної установи “Жовтоводська виправна колонія № 26” та спостережної комісії при виконавчому комітеті Жовтоводської міської ради про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 .
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, наявність лише 2 заохочень, які були застосовані на протязі останнього року, переважне посереднє пасивне відношення до праці засудженого, не утворює підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 як такому, який став на шлях виправлення, що в цілому не надає можливості встановити однозначну стабільну позитивну поведінку засудженого, та що він дійсно виправився. Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_7 , розглядався на адміністративній комісії установи 07.11.2017 року, 17.05.2018 року, 13.12.2018 року відповідно до ст. 101 КВК України та йому відмовлено як такому, що не стає на шлях виправлення, також відповідно до ст. 82 КК України розглядався на адміністративній комісії установи 04.07.2018 року - відмовлено як такому, що не став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_7 , який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а ухвалу суду скасувати, як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, застосувавши до нього положення ст. 81 КК України, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Розглядаючи подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , суд повно і всебічно вивчив дані про особу засудженого та дійшов вмотивованого висновку про відмову у застосуванні щодо засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття призначеного покарання, пославшись на те, що засуджений на цей час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Так, застосування положень ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Відмовляючи у задоволенні подання, судом обґрунтовано враховано, що сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов'язків, тобто наявність двох заохочень, відсутність стягнень, не свідчить про належне і систематичне позитивне ставлення до праці, оскільки при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення враховуються дані у сукупності з усіма іншими обставинами за весь період перебування у виправній установі.
Судом також було враховано, що засуджений ОСОБА_7 був двічі заохочений 18 квітня 2018 року та 27 грудня 2018 року (а. п. 7), однак засуджений відбуває покарання ще з 12 жовтня 2016 року та до цього не мав заохочень, що свідчить про те, що його заохочення не мають систематичного характеру.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про не доведення засудженим свого виправлення з посиланням на ті обставини, що за весь період відбування покарання не можна визнати поведінку ОСОБА_7 сумлінною, з чим погоджується колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги засудженого щодо наявності заохочень та відсутності стягнень, підтверджується наданими матеріалами, але виконання засудженим своїх прямих обов'язків має враховуватись у сукупності з усіма іншими обставинами.
Посилання засудженого на те, що відмова від застосування до нього заміни невідбутої частини покарання більш м”яким на підставі ст. 82 КК України була саме за його заявою, а не у разі встановлення його таким, що не став на шлях виправлення не має вирішального значення та не є безумовною підставою для застосування до нього вимог ст.81 КК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні подання адміністрації установи щодо ОСОБА_7 , оскільки відсутні достатні підстави стверджувати, що ОСОБА_7 протягом строку відбування покарання довів своє виправлення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги засудженого не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, тому у задоволенні вимог його апеляційної скарги слід відмовити.
Рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів і підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 рокущодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4