Провадження № 11-кп/803/2662/19 Справа № 204/956/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпрорудне Запорізької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 20 жовтня 2019 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суддя, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, врахувавши те, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, ступень відповідальності за них, і на час розгляду питання щодо доцільності продовження обвинуваченому строків тримання під вартою ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою щодо нього не відпали, дійшов висновку, що перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити нові злочини або переховуватися від суду, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить їх належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м“який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2-ої групи, має на утриманні малолітнього сина та мати похилого віку, має місце рестрації.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 331 КПК України, повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Водночас, продовживши обвинуваченому ОСОБА_7 найбільш суворий запобіжний захід, судом хоча і встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітнього сина та мати похилого віку, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а також в матеріалах провадження відсутні докази того, що останній може переховуватися від суду, апеляційний суд вважає, що судом безпідставно продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою.
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення його належної поведінки на цей період, оскільки до обвинуваченого даний запобіжний захід був застосований ще з 04 лютого 2019 року, його продовження із-за цього є неспівмірним меті заходу, тому під час вирішення питання продовження строків тримання під вартою не було забезпечено виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 Кодексу, внаслідок чого судове рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, на підставі чого слід дійти висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали у відповідності до п.4 ч.1 ст. 407 КПК України.
Постановляючи нову ухвалу апеляційний суд виходить із того, що і в суді першої інстанції, і під час апеляційного перегляду прокурор не обґрунтував необхідність продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою, як не обґрунтував і те, чому не можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід. Водночас, дані матеріалів провадження не указують на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_7 , який має місце реєстрації та проживання, неповнолітнього сина та мати похилого віку, а також тривалий час перебуває під вартою, а тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора та застосування у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України та вважає, що саме цей запобіжний захід зможе забезпечити належну поведінку останнього на час судового розгляду.
Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а ухвала суду про продовження застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року, якою продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 20 жовтня 2019 року включно, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , цілодобово, строком до 20 жовтня 2019 року включно, звільнивши з-під варти.
Покласти на ОСОБА_7 , передбачені п.п.1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не залишати місце постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4