Провадження № 11-кп/803/2672/19 Справа № 183/6899/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополя Дніпропетровської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 10 жовтня 2019 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суддя, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, врахувавши те, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, ступень відповідальності за нього, відсутність стійких соціальних зв'язків, і на час розгляду питання щодо доцільності продовження обвинуваченому строків тримання під вартою ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою щодо нього не відпали, дійшов висновку, що перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити нові злочини, впливати на свідків та переховуватися від суду, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить їх належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м“який.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що прокурором не було доведено виправданість подальшого тримання його під вартою, не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Окрім того, зазначає, що судом першої інстанції не було перевірено достовірність наданої прокурором інформації щодо його особи. Звертає увагу, що він потребує лікування, має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, брав участь у відновленні Братських могил солдатів Другої світової війни.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження у матеріалах провадження № 183/6899/18 13 серпня 2019 року в судовому засіданні Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується із зазначеними в клопотанні прокурора обставинами, які вказують на продовження існування ризиків того, що ОСОБА_7 , який обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відносяться до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, можепереховуватися від органів досудового розслідування та суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, 27 квітня 2017 року та 19 жовтня 2017 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області були направлені обвинувальні акти № 12017040350000802 від 15 березня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України та № 12017040350002911 від 12 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 289 КК України щодо ОСОБА_7 , по яким рішення на теперішній час ще не прийнято, що вказує на продовження існування ризиків того, що ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», апеляційний суд вважає, що суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Як слідує з матеріалів провадження ОСОБА_7 ознайомлений в порядку ст. 290 КПК України з матеріалами досудового розслідування, в котрих містяться відомості щодо анкетних даних свідків та потерпілого у цьому провадженні, тому є підстави вважати, що за таких обставин обвинувачений, діючи з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, які мають бути допитані у вказаному кримінальному провадженні та покази яких мають істотне значення у кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого про те, що висунуте йому обвинувачення є необгрунтованим, не приймаються до уваги, оскільки під час продовження дії запобіжного заходу вказана обставина не розглядається, обгрунтованість обвинувачення буде вирішуватися судом першої інстанції при розгляді провадження про суті.
Посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на поганий стан його здоров'я судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки відповідно до наявної в матеріалах контрольного провадження медичної довідки Медичної частини № 4 філії ДУ “Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Дніпропетровській та Донецькій областях від 16 липня 2019 року на даний час стан здоров'я ОСОБА_7 стабільний та показників для проведення ургентного оперативного втручання не має. Крім того, відсутні висновки медичної установи щодо неможливості тримання під вартою ОСОБА_7 в умовах ДУ “Дніпропетровська установа виконання покарань (№ 4)” з урахуванням стану його здоров'я та отримання там належного лікування останнім.
Доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що він має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем мешкання характеризується позитивно та брав участь у відновленні Братських могил солдатів Другої світової війни апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки документально не підтверджені та жодних доказів на підтвердження вказаних обставин обвинуваченим під час апеляційного перегляду не надано. Крім того, апеляційний суд вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Всі викладені обвинуваченим апеляційні доводи були об'єктом дослідження судом при продовженні йому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року, якою продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 10 жовтня 2019 року включно, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4