Провадження № 22-ц/803/5058/19 Справа № 204/6793/18 Головуючий у першій інстанції: Самсонова В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
09 липня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Сіленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 04.08.2011 року, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 300,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, станом на 21.08.2018 року, утворилась заборгованість у розмірі 20750,52 грн., що складається із заборгованості за відсотками в сумі 10477,05 грн., пені в розмірі 9064,03 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 964,31 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 20750,52 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлялись належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки АТ КБ "ПриватБанк", яке долучене до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного заочного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" надано копію анкети-заявки від 04.08.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої ОСОБА_1 виявляє бажання отримати платіжну карту (а.с. 11).
Зазначена вище анкета-заявка не містить відомостей про строк дії кредитного договору, розмір бажаного кредитного ліміту на платіжній картці. Відсутня також інформація про розмір відсотків за користування кредитними коштами, комісії, неустойки.
Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, якими передбачено, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови, - відповідачем не підписані (а.с. 13-27).
Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
На підтвердження свого позову банком представлено розрахунки заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.08.2011 року за період з 04.08.2011 року по 31.05.2015 року та за період з 01.06.2015 року по 21.08.2018 року, згідно яких, станом на 21.08.2018 року, банком нарахована заборгованість у розмірі 20750,52 грн., що складається із заборгованості за відсотками в сумі 10477,05 грн., пені в розмірі 9064,03 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 964,31 грн. (а.с. 5-7, 81-10). Дані розрахунки не доводить факту досягнення сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов кредитного договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги що банком не надано суду доказів укладення з ОСОБА_1 04.08.2011 року у простій письмовій формі кредитного договору, не надано доказів досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру тіла кредиту, строку дії кредитного договору, терміну повернення кредиту, розміру відсотків за користування кредитом; враховуючи відсутність доказів визнання відповідачем наявності між сторонами кредитних правовідносин; банком не представлено суду доказів, що відповідали б положенням статей 77, 78 ЦПК України, отримання відповідачем тіла кредиту у будь-якому розмірі (платіжні, касові документи тощо); враховуючи також ненадання позивачем Умов та Правила надання банківських послуг, які були б підписані відповідачем, - колегія приходить до висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено факт укладення з відповідачем саме кредитного договору та не доведено його умови.
Посилання апелянта на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, комісії, неустойки (пені, штрафів) визначаються Умовами та Правилами надання банківських послуг, - безпідставні, оскільки зазначені Умови та Правила не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.
Саме такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (14-131цс19), де вказано, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
Колегія також звертає увагу, що згідно змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач лише виявляє бажання отримати платіжну карту. При цьому доказів отримання ОСОБА_1 кредитної карти, позивачем не надано.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04.08.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15.09.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, строк дії договору, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, - наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Долучена до позовної заяви довідка про умови кредитування з використанням кредитки "універсальна, 30 днів пільгового періоду" не може вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу, як довідка, носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору (а.с. 12).
Долучена до апеляційної скарги виписка з особового рахунку не спростовує наведених вище висновків суду, не доводить факту отримання відповідачем кредиту у будь-якому розмірі. Крім того, позивачем не наведено обгрунтування неможливості подання вказаної довідки до суду першої інстанції (а.с. 63-68).
Колегія звертає увагу, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача тіла кредиту.
Клопотань про витребування будь-яких доказів судом - позивачем не заявлено, що стверджується письмовими матеріалами справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного заочного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді