Провадження № 22-ц/803/258/19 Справа № 189/2017/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Пустовар О.С. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.
04 липня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Сіленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», до ОСОБА_1 , правонаступником якого є територіальна громада в особі Мар'їнської міської ради Донецької області, Військово-цивільна адміністрація міста Мар'їнка та села Побєда Марїнського району Донецької області, про стягнення заборгованості, -
04 листопада 2014 року ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» (17 червня 2009 року назву банку змінено на ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №Д015/АК-016.07.2, відповідно до умов якого банк взяв на себе зобов'язання відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію в доларах США на купівлю автомобіля в загальному розмірі 20672,87 доларів США. Кредит був виданий ОСОБА_1 під обов'язок сплати ним банку процентів за користування грошовими коштами в розмірі 9% річних, щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 0,2% від суми виданого кредиту; позичальник взяв на себе обов'язок щомісячно погашати заборгованість. Відповідно до умов договору, позивачу надано право у разі недотримання відповідачем умов кредитного договору, вимагати від нього дострокового повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, відшкодування збитків, а також звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави від 13 грудня 2007 року. У порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим, станом на 07 липня 2014 року, утворилась заборгованість в загальному розмірі 6494,73 доларів США та 657500,41 грн., яка складається з наступного: 4572,30 доларів США - заборгованість за кредитом, 1922,43 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 17473,62 гривень - заборгованість з плати за обслуговування кредитом, 634528,27 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3258,10 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України, 2186,42 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 6494,73 доларів США та 657500,41 грн., а також судовий збір в сумі 3654,00 грн.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (232-234 т.1).
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду відсутні, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 13 грудня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» (назву банку було змінено на ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Д015/АК-016.07.2, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 20672,87 долара США терміном до 13.12.2014 року включно з встановленою процентною ставкою в розмірі 9% річних на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів (а.с. 7-9 т.1).
Відповідно до п. 1.5.1 вказаного вище договору, щомісячна плата за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів встановлюється в розмірі 0,2 % відсотка від суми виданого кредиту.
Пунктом 3.1 кредитного договору №Д015/АК-016.07.2 від 13.12.2007 року визначено, що позичальник зобов'язується, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 247,00 доларів США, шляхом внесення чи перерахування на свій поточний рахунок.
Відповідно до п.3.2. позичальник зобов'язується повернути одержані кредити не пізніше 13.12.2014 року.
Згідно п.3.3 кредитного договору №Д015/АК-016.07.2 від 13.12.2007 року, позичальник зобов'язується сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 13.10.2014 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.
У пункті 3.9 договору №Д015/АК-016.07.2 від 13.12.2007 року встановлено, що позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів чи сплати за проведення розрахунків, сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.
За змістом пункту 5.2 зазначеного вище договору, банк має право у разі недотримання позичальником умов договору, вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави.
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 20672,87 дол. США 13 грудня 2007 року, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №198_42 від 13.12.2007 року (а.с. 10 т.1).
У зв'язку з неналежним виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 07 липня 2014 року, банком нарахована заборгованість в загальному розмірі 6494,73 доларів США та 657500,41 грн., а саме: 4572,30 доларів США - заборгованість за кредитом, 1922,43 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 17473,62 гривень - заборгованість з плати за обслуговування кредитом, 634528,27 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3258,10 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України, 2186,42 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом. Розмір вказаної вище заборгованості підтверджується представленими позивачем розрахунками (а.с. 29-31, 189-191 т.1).
Також встановлено, що позивач направив 27 грудня 2010 року ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів, комісії, пені за вих. №151.6-11-б.б/9411 від 27.12.2010 року, відповідно до якої позивач вимагав протягом семиденного терміну з дати отримання цього листа достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, а саме погасити всю суму заборгованості (а.с. 33 т.1). Факт направлення вказаної вимоги підтверджується реєстром рекомендованих відправлень банку за №2919 від 27.12.2010 року, відповідним касовим чеком "Укрпошта" від 27.12.2010 року.
Згідно копії актового запису про смерть №415 від 08.12.2017 року, складеного Мар'їнським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 56 т.2).
Листом Мар'їнської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Донецькій області від 07.06.2018 року №288/01-16 повідомлено, що до нотаріальної контори з питання відкриття спадщини відносно ОСОБА_1 ніхто не звертався (а.с. 21 т.2).
Згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Мар'їнським РВ ГУ ДМС України у Донецькій області 27.09.2012 року, ОСОБА_1 на час смерті був зареєстрованим проживаючим по АДРЕСА_1 , що також підтверджується відомостями ГУ ДМС у Донецькій області від 15.11.2018 року (а.с. 74 т.1, 60 т.2).
Колегія звертає увагу, згідно листа Мар'їнської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Донецькій області від 07.06.2018 року №288/01-16, до нотаріальної контори з питання відкриття спадщини відносно ОСОБА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніхто не звертався. Зазначена інформація отримана судом, станом на 07.06.2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.
Згідно листа Військово-цивільної адміністрації міста Мар'їнка та села Побєда Марїнського району Донецької області від 06.05.2019 року №12-07/624, станом на час смерті ОСОБА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , осіб, зареєстрованих за адресою по АДРЕСА_1 немає (а.с. 104 т.2).
Таким чином, ухвалою суду (без виходу до нарадчої кімнати) від 06 червня 2019 року до участі у справі в якості правонаступника відповідача залучено територіальну громаду міста Мар'їнка Донецької області в особі Мар'їнської міської ради Донецької області, Військово-цивільна адміністрація міста Мар'їнка та села Побєда Марїнського району Донецької області (а.с. 140-141 т.2).
Крім того встановлено, що між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» 29 травня 2019 року укладено договір про відступлення прав вимоги №16, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №Д015/АК-016.07.2 від 13.12.2007 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (а.с. 114-121, 124-126 т.2).
За заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» від 06.06.2019 року №8018, ухвалою суду (без виходу до нарадчої кімнати) від 06 червня 2019 року останнього залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача (а.с. 122-123, 140-141 т.2).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 1269 ЦК України та ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Колегія наголошує, що відповідач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після ухвалення у даній справі оскаржуваного рішення місцевого суду від 14 листопада 2017 року.
Позивач 27 грудня 2010 року направив ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів, комісії, пені за вих. №151.6-11-б.б/9411 від 27.12.2010 року, відповідно до якої позивач вимагав протягом семиденного терміну з дати отримання цього листа достроково виконати зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме погасити всю суму заборгованості, тобто позивач змінив строк виконання зобов'язання (термін повернення кредиту) у повному обсязі (а.с. 33 т.1). Факт направлення вказаної вимоги відповідачу підтверджується реєстром рекомендованих відправлень банку за №2919 від 27.12.2010 року, відповідним касовим чеком "Укрпошта" від 27.12.2010 року. Факт отримання вказаної вимоги банку не заперечувався відповідачем ОСОБА_1 , який за життя подав до місцевого суду 04.01.2017 року - заяву про перегляд заочного рішення у даній справі, 20.04.2017 року - заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 68 - 73, 133 - 134 у т.1); ОСОБА_1 особисто приймав участь у судовому засіданні суду першої інстанції 20.06.2017 року (а.с. 177 у т. 1). Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що останнім днем виконання зобов"язання за кредитним договором є 10.01.2011 року (з врахуванням часу на поштове пересилання письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та вихідних/святкових днів).
Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку про доведеність факту неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та наявність, у зв'язку із цим, заборгованості перед банком за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 4572,30 доларів США, за процентами, комісією (яка передбачена пунктом 1.5.1 кредитного договору за проведення розрахунків), пенею, що сформувались станом на 10.01.2011 року, з урахуванням зміни позивачем строку виконання зобов"язання.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Встановлено, що даний позов пред'явлений до суду 04.11.2014 року (що стверджується відбитком поштового штемпеля на відповідному конверті на аркуші справи 39 у томі 1), подано з порушенням, без поважних причин, трирічного строку позовної давності, виходячи з наступного.
З виписки з особового рахунку, наданої позивачем, вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості «сплата простроченої плати за обслуговування кредиту» було здійснено 05.05.2010 року на суму 1359,80 грн. (а.с. 26 зворот, 189 т. 1).
Враховуючи зміну банком строку виконання зобов"язання, колегія дійшла висновку, що про порушення свого права банк дізнався не пізніше 10.01.2011 року, тобто трирічний строк позовної давності закінчився 11.01.2014 року.
Доказів наявності поважних причин порушення позивачем трирічного строку позовної давності, або доказів, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності - суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги, що заяву про застосування позовної давності відповідачем надано місцевому суду до винесення оскаржуваного рішення - 20.04.2017 року (а.с133-134 т.1), з позовом до суду банк звернувся лише 04 листопада 2014 року, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4572,30 доларів США та за процентами, комісією, пенею, що сформувались станом на 10.01.2011 року, у зв'язку з порушенням позивачем, без поважних причин, трирічного строку позовної давності.
Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 266 ЦК України, встановивши, що позовна давність спливла до основної вимоги, колегія дійшла висновку, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення неустойки, тому у задоволення позову в частині стягнення пені повинно бути відмовлено у повному обсязі.
Враховуючи зміну позивачем строку виконання основного зобов"язання, колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих банком процентів та комісії за межами строку дії зобов"язання, тобто після 10.01.2011 року, - задоволенню не підлягають, оскільки строк дії кредитного договору та, відповідно, його умов закінчився 10.01.2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши, що за умовами вказаного вище кредитного договору кредит був наданий позичальнику у доларах США, колегія дійшла висновку про безпідставність позовної вимоги щодо стягнення інфляційних витрат від суми прострочений плати за кредитом. Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних витрат застосовуються до грошових зобов"язань у національній валюті - гривні.
Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження позову в частині стягнення з відповідача, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних у загальному розмірі 3258,10 грн. Представлений позивачем розрахунок 3% річних здійснений без урахування встановлених вище фактів щодо зміни строку дії кредитного договору, безпідставності нарахування процентів і комісії за межами строку дії кредитного договору, тощо. Клопотань про надання інших доказів, про витребування відповідних доказів судом позивачем не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання. Колегія приймає до уваги, що строк позовної давності сплив до основної вимоги за даним позовом .
Враховуючи встановлені факти, детально дослідивши представлені у справі докази у їх сукупності, колегія дійшла висновку, що у задоволення позову повинно бути відмовлено у повному обсязі з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі є правильним по суті та справедливим, тому колегія вважає за можливе залишити його без змін.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», - залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді