Провадження № 22-ц/803/4636/19 Справа № 185/9038/18 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.
09 липня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Сіленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
19 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає з позивачем. Сторони разом не проживають. На теперішній час доходів позивача не вистачає для утримання дитини, а відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає. Тому позивач просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 16 квітня 2019 рок про виправлення описки, позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.10.2018 року та до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 704,00 грн. (а.с. 82-83, 119).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки представнику позивача - адвокату Санямян О.О., яке долучене до матеріалів справи. Відповідач сповіщений шляхом направлення sms-повістки на номер телефону, вказаний в апеляційній скарзі (а.с. 156), а також розмістивши оголошення про слухання справи на вей-сайті судової влади у відповідному розділі через неможливість доставлення поштової кореспонденції до м. Донецьк (а.с. 159). Від ОСОБА_1 надійшла заява від 08.07.2019 року про розгляд справи без його участі, в якій він також просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 27 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 27.06.2007 року відділом РАЦС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку (а.с. 24).
Сторони є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 24.06.2008 року відділом РАЦС Київського районного управління юстиції у м.Донецьку (а.с. 25).
Заочним рішенням Павлоградський міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2019 року у справі №185/3060/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 червня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у місті Донецьку, актовий запис №419 - розірвано; залишено за сторонами їх шлюбне прізвище - ОСОБА_2 .
Спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на утриманні матері. Сторони не дійшли згоди щодо способу та порядку утримання дитини.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. (ч. 1 ст. 191 СК України).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги зміст позовних вимог щодо стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька; встановивши, що відповідач працевлаштований та отримує заробітну плату, має задовільний стан здоров'я, інших осіб на утриманні не має; приймаючи до уваги стан здоров'я дитини, - колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.10.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що з відповідача вже стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 рішенням Ворошиловського міжрайонного суду м. Донецька від 24.04.2018 року так званої "ДНР", адже місто Донецьк відноситься до районів тимчасово окупованої території, а тому вказане рішення є недійсним (нікчемним) і не створює правових наслідків (а.с. 62-64).
Посилання апелянта на те, що він добровільно приймає участь в утриманні сина ОСОБА_3 , не спростовує обґрунтувань позовної заяви про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо способу та порядку утримання дитини. Зокрема, сам факт звернення позивача до суду з даним позовом свідчить про наявність спору щодо сплати відповідачем аліментів. При цьому, ОСОБА_2 із заявою про відмову від позову до суду не зверталась.
Представлені апелянтом копії квитанцій про сплату ним аліментів у період з листопада 2018 року (аліменти за жовтень) по червень 2019 року з розміром щомісячної плати 1000,00 російських рублів, також не можуть бути прийняті апеляційним судом за належні та допустимі докази, адже вони оформлені в установі на тимчасово окупованій території, яка не зареєстрована (створена) у передбаченому законом порядку (а.с. 74, 75).
Більше того, положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року - 2027,00 гривень, з 1 липня - 2118,00 гривень, з 1 грудня - 2218,00 гривень.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 182 СК України про те, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; розмір виплат позивачці у сумі 1000,00 російських рублів, що еквівалентно, станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції за офіційним курсом НБУ 0,40085 до 1 грн., 400,85 грн. - не є достатнім та необхідним обсягом аліментів, які зобов'язаний сплачувати той з батьків, з ким не проживає дитина (не знаходиться на його матеріальному утриманні), адже, зокрема, з 1 липня 2019 року 50% прожиткового мінімуму для дитини 11 років становить 1059,00 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді