Провадження № 6/754/1099/19
Справа № 754/6252/18
Іменем України
10 вересня 2019 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипка О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мілоцького Олега Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мілоцький О.Л. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви заявник вказує на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва знаходиться виконавче провадження № 58569564 з примусового виконання виконавчого листа № 754/6252/18, виданого 24.01.2019 року Деснянським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 636207 грн. 60 коп., 3% річних від простроченої суми за основним зобов'язанням в сумі 28797 грн. 96 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6650 грн. 06 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 26000 грн.
Як зазначає заявник, боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду. Так, на думку заявника, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань по виконанню судового рішення полягає в тому, що він, незважаючи на належне повідомлення про відкриття виконавчого провадження, не подав декларацію про майно та доходи; не виконує вимоги виконавця щодо надання пояснень та інформації; не виконує обов'язки, визначені ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження»; не вчиняє дії з добровільного виконання погашення присудженої до стягнення суми; має можливість виконання рішення суду, про що свідчать отримані доходи за основним місцем роботи. Крім того, за отриманою інформацією боржник перетинає державний кордон України, що також свідчить про наявність у нього грошових коштів та небажання виконувати рішення суду.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що рішення до теперішнього часу в повному обсязі не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, заявник просить тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за кордон України до моменту повного фактичного виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання приватний виконавець не з'явився.
Враховуючи обставини справи та положення ч.4 ст.441 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення подання, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, а саме - подання готується на бланку відповідного відділу державної виконавчої служби за підписом начальника цього відділу та обов'язково має містити: найменування суду, до якого направляється подання; реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні; реквізити виконавчого провадження; прізвище, ім'я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік); підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Також, у поданні, мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ. До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів (за потреби). У поданні також можуть зазначатися адреса місця проживання боржника та інші відомості, які відомі про цю особу державному виконавцю. Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.
В той же час, надані заявником матеріали не містять доказів направлення на адресу боржника повідомлення про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, інших документів, які б свідчили про направлення повідомлення боржнику (реєстру кореспонденції, зворотних повідомлень).
Також, згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України, «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Згідно узагальнень, наданих Верховним судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Таким чином, законодавством не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку будь-яка особа при зверненні до суду із заявою, скаргою чи поданням повинна дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду. Подання не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання, з огляду на наступне.
З матеріалів справи не вбачається, що приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та викликів до приватного виконавця.
За таких обставин, приватний виконавець передчасно звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого рішення суду - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.
Крім того, не надано приватним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, як і не надано доказів про перетин боржником державного кордону в період з часу відкриття приватним виконавцем даного виконавчого провадження. Натомість, матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що боржник перетинав державний кордон України один раз до відкриття виконавчого провадження.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
З урахуванням викладено та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними/приватними виконавцями всіх інших можливих заходів, а також тієї обставини, що виконавцем не обґрунтовано наявність фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
З урахування викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця у зв'язку із його передчасністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України», ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мілоцького Олега Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 10 вересня 2019 року.
Головуючий: