Справа №: 398/2566/19
провадження №: 2/398/1565/19
Іменем України
"05" вересня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Величко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 12.09.2005 року їй належить житловий будинок по АДРЕСА_1 . Крім неї у будинку зареєстрований її син ОСОБА_2 . Співвласником даного будинку він не є. З 2000 року відповідач фактично не проживає у будинку, його речі відсутні. Він постійно їздить на заробітки, будинком не користується, наміру вселятися не має, за комунальні послуги не сплачує. У зв'язку з реєстрацією відповідача в будинку вона не має можливості в повній мірі розпоряджатися своїм майном, зокрема оформити житлову субсидію.
Позивач у судове засідання не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, позивача подала заяву у якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Від допиту свідків відмовляється.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання. відзиву, заяв і клопотань від нього не надходило.
Враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок та по господарські будівлі від 12.09.2005 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї №622 виданої Звенигородською сільською радою міста Олександрія за адресою: с. Марто-Іванівка, АДРЕСА_1, зареєстрована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який не проживає.
Згідно Акту №7 від 22.07.2019 року засвідченого секретарем сільської ради складеного за участі голови вуличного комітету та сусідів, в будинку по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зареєстрований, але фактично не проживає з 2000 року.
Реєстрація ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджується довідкою наданою на запит суду Звенигородською сільською радною від 01.08.2019 року №123.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).
Відповідно до ст.ст.150, 155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру (будинок), мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи надані позивачем докази, виходячи зі змісту наведених норм права і з урахуванням вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, а також те, що відповідач не надав суду доказів, які б вказували на те, що він не проживає у зазначеному будинку або відсутній у ньому з поважних причин, або за ним відповідно до закону зберігається право користування жилим приміщенням, суд вважає доведеним те, що відповідач втратив право користування спірним будинком. Тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 76, 81, 258, 260, 274, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинком по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений у нарадчій кімнаті 05 вересня 2019 року.
Суддя В.В. Орловський