16 вересня 2019 року Справа № 414/2407/19
Провадження № 2-а/414/44/2019
Кремінський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Ковальова В.М.
за участю секретарів: Безкровної К.О., Олєйнікової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Кремінна адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції в Донецькій області Дядюри Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі, -
ОСОБА_1 23 серпня 2019 року звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що постановою поліцейського батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції ГУНП в Донецькій області Дядюри О.О. від 19 серпня 2019 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 255 грн. за те, що він того ж дня приблизно о 13 год. 00 хв. у смт. Мангуш Донецької області по вул. Леніна (Миру) керуючи транспортним засобом Фіат Добло, р/н НОМЕР_1 в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 79 км/год., чим перевищив встановлену швидкість на 29 км/год.
Вважає, що постанова складена з грубим порушенням вимог ст. ст. 276, 283, 284 КУпАП. Фіксація руху його транспортного засобу за допомогою лазерного пристрою є не належним доказом, оскільки у постанові відсутнє посилання на нього. До матеріалів постанови не долучений відеозапис з нагрудної камери під час оформлення працівником поліції матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Поліцейський при наявності заперечень притягнув його до відповідальності на місці зупинки транспортного засобу, що не відповідає рішенню КСУ від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015. Швидкість автомобіля вимірювалася в місці, не позначеному дорожнім знаком у відповідності ПДР. Швидкість автомобіля у 79 км./год. заявлена поліцейським не є швидкістю його автомобіля, оскільки поруч з ним рухався іншій автомобіль, на що він звертав увагу поліцейського, але той проігнорував його зауваження. Крім того вважає, що застосування фіксації швидкості руху автомобіля за допомогою лазерного вимірювача TruCam LTI 20/20 не є правильним, оскільки він не сертифікатний і у нього є похибки, тому просить постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, у заяві на ім'я суду просить розглянути справу за його відсутністю, надав суду письмовий відзив на позов з копіями судових рішень про застосування аналогічних правових норм, в якому вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити. Позивачу при винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності були роз'ясненні права, він спілкувався телефоном з адвокатом, ознайомлений на місці зупинки транспортного засобу з фіксацією швидкості його руху. Зазначає про правомірність використання вимірювального приладу TruCam для фіксації перевищення швидкості. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року №1362 зазначений пристрій був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Однак засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх із державного реєстру, дозволено застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Оскільки прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, використання його в подальшому є правомірним. Цей прилад здійснює автоматичну фіксацію транспортного засобу, який рухається з перевищенням допустимої швидкості, вплинути на зміну фотознімка інспектор не має технічної можливості, оскільки під час фото фіксації прилад TruCam здійснює відеофіксацію транспортного засобу та вимірювання швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Крім того, на а/д загального користування державного значення М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» встановлений дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксація порушень перевищення встановленої швидкості руху». Не вважає також порушенням винесення постанови про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності на місці зупинки транспортного засобу з огляду на часові рамки існування рішення КСУ від 26 травня 2015 року.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, суд приходить до наступних висновків.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 /далі - ПДР/ зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху
Відповідно до ст. 251 цього Кдексу, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
В силу ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 280 цього Кодексу вказує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Доказі, які надані суду, свідчать про наступне.
Згідно постанови серії ЕАВ № 1435520 від 19 серпня 2019 року поліцейського батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції в Донецькій області Дядюри О.О. (а.с.5) ОСОБА_1 19 серпня 2019 року о 13 год. 01 хв. у смт. Мангуш Донецької області по вул. Леніна (Миру) керуючи транспортним засобом Фіат Добло, р/н НОМЕР_1 в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 79 км/год., яка вимірювалася приладом TruCam 20/20, чим перевищив встановлену швидкість на 29 км/год. За вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн. Копію постанови після її винесення позивач отримав.
Згідно переглянутого у судовому засіданні відеозапису (а.с. 89) обставини вчинення правопорушення відповідають обставинам, викладеним у постанові. При цьому ОСОБА_1 на місці зупинки його транспортного засобу поліцейським фактично вину у перевищені швидкості визнав та просив його вибачити. Йому поліцейським були роз'ясненні права, була надана можливість оглянути прилад вимірювання швидкості руху його транспортного засобу, у телефонному режимі спілкуватися з адвокатом, під час чого була відбудована позиція захисту.
Доводи представника позивача щодо відсутності у поліцейських правових підстав на використання пристрою TruCam не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У З197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05 квітня 2012 року № 437 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № У3197-12
Дана процедура проведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки була передбачена положенням Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР, який втратив чинність 01 січня 2016 року та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які наразі втратили чинність.
Відповідно до п. 1.3 «Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки», затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 100 від 19 лютого 2000 року (втратив чинність 14 червня 2016 року) сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки видаються на підставі позитивних результатів державних приймальних або державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки іноземними виробниками засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представником в Україні для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх вивезення на територію України партіями. Таким чином, процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України партіями.
На виконання вищевказаних нормативно-правових актів, які на даний час втратили чинність, здійснювалися державні приймальні випробування приладу TruCAM з подальшою реєстрацією останнього в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки.
Так, Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Тобто, виходячи з вищевказаних положень, у разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України.
Але засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту їх виключення із даного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Крім того, відповідно до п. 3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 липня 2016 року № 1161, який є чинним, зберігання інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, внесені в установленому порядку до набрання чинності Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, як і формування та ведення вказаного реєстру, здійснювалося до 01 січня 2019 року. При цьому, прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства.
Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.
Відповідно до ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VI, який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
При цьому вищевказаним Законом не передбачено повторного проходження процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Згідно наданого відповідачем свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13729, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21 грудня 2018 року та чинного до 21 грудня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000587, є придатним до застосування (а.с. 49).
Можливість використання виробу TruCam також підтверджується наявністю експертного висновку, виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008 (а.с. 51-52), який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ІS0/ІЕS 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Отже, застосування відповідачем приладу TruCam для вимірювання швидкості руху транспортного засобу є правомірним.
Щодо посилань позивача на те, що приладом було зафіксовано швидкість руху автомобіля, який рухався поруч, необхідно зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Тому використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції є цілком правомірними.
Як вбачається з наданої відповідачем фототаблиці - роздруківки з приладу TruCam, 19 серпня 2019 року о 12 год. 48 хв. 30 сек. на вул. Миру. 40, смт. Мангуш, Донецької області зафіксовано автомобіль Фіат Добло, державний н.з. НОМЕР_1 , де зазначено швидкість його руху 79 км/год. при обмеженні швидкості у 50 км/год. (а.с. 48). Попереду автомобіля позивача відсутні інші транспортні засоби.
Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що сам по собі відеозапис швидкості його автомобілю не можна розглядати як належний доказ, оскільки є інші докази, які спростовують цю позицію і дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Така правова позиція міститься в постанові ВС від 12 березня 2018 року у справі № 751/6165/17.
Тому, посилання позивача на те, що лазерним вимірювачем було зафіксовано не його автомобіль, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи, а тому не приймаються до уваги та розцінюються судом як спосіб захисту.
Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності містить вид вимірювача швидкості автомобіля позивача приладом TruCam (а.с.91), тому посилання представника позивача про його відсутність також не заслуговує на увагу.
Суд не може погодитися також з доводами позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення відповідно до рішення КСУ від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 повинна бути розглянута не на місці зупинки транспортного засобу, а за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи, з огляду на наступне.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту якої вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 цього Кодексу. Тобто рішення КСУ приймалось до внесення змін до ст.258 КУпАП.
Така правова позиція міститься в постановах ВС від 15 березня 2018 року у справі № 554/5558/16-а, від 12 березня 2018 року у справі № 751/6165/17.
Цей суд також в постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16, від 14 серпня 2018 року у справі № 826/15341/15 вказує, що при розгляді спорів щодо порушення вимог ПДР перевага надається змісту документу порівняно з його зовнішньою формою.
Позиція позивача не спростовує наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, а носить лише формальний характер.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України довів правомірність своїх дій, діяв на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 159-163, 286 КАС України суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Дядюри Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Першого апеляційного адміністративного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя В.М. Ковальов