"13" вересня 2019 р. Справа № 414/2095/19
Провадження № 3/414/436/2019
місто Кремінна Луганської області
Суддя Кремінського районного суду Луганської області Безкровний І.Г., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює на посаді прокурора Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 173409 від 14.07.2019, складеного поліцейським взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Луганській області капралом поліції Ремньовим А.О., 14 липня 2019 року о 05:18 год. водій ОСОБА_1 , рухаючись біля будинку № 33 по вул. Студентській м. Рубіжне Луганської області, керував автомобілем ВАЗ 21150-120-20 з реєстраційним номером НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці, - від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер 6820» та відповідного огляду в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків у встановленому законом порядку, своїми діями порушивши п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив суду, що 14.07.2019 приблизно о 05 годині ранку він приїхав з м. Кремінна у м. Рубіжне на автомобілі ВАЗ, за кермом якого він перебував. У транспортному засобі на пасажирських сидіннях також знаходилися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вони поїхали у м. Кремінна у кафе «Смачна хата», розташоване по вул. Студентській м. Рубіжне, де торгують фастфудом, оскільки в м. Кремінна всі кафе на той час були зачинені. Вони заїхали у м. Рубіжне з вул. Менделєєва, з якої згодом повернули ліворуч на вул. Студентську, одразу після повороту зупинившись біля зазначеного кафе. Через деякий час вони від'їхали від кафе, продовжуючи рухатись по вул. Студентській у тому ж напрямку, а одразу за першим будинком повернули ліворуч у двір, щоб там розвернутися і тим же шляхом вирушити назад у м. Кремінна. Однак після повороту ліворуч у двір вони були зупинені автомобілем патрульної поліції, який стояв у дворах і, побачивши їх, увімкнув проблискові маячки, подавши знак про необхідність зупинки. ОСОБА_1 на виконання вимог поліції зупинився, після чого до їх автомобіля підійшов поліцейский, який не пред'явив посвідчення і назвав підставою зупинки анонімне повідомлення про те, що цим чи схожим транспортним засобом керує водій у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 поставив під сумнів наявність такого повідомлення, довівши свої сумніви до відома поліцейського, у зв'язку з чим попросив останнього надати докази існування такого повідомлення, однак поліцейський відмовився, посилаючись на анонімність повідомлення та відсутність в нього відповідного обов'язку. Згодом, під час спілкуванням з іншим поліцейським, а саме приблизно через півгодини останній показав у робочому планшеті зареєстроване повідомлення, однак воно надійшло лише через деякий час після зупинки його транспортного засобу. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , його автомобіль був зупинений без наявності законних підстав, а тому всі подальші вимоги поліцейського, зокрема щодо надання документів для перевірки та проходження огляду для встановлення стану сп'яніння він вважає неправомірними, на чому, крім іншого, наголошується у постанові Верхового Суду у справі № 686/11314/17 від 15.03.2019. Також у цьому анонімному повідомленні місцем скоєння правопорушення вказана вул. Володимирська м. Рубіжне, проте цією вулицею вони не їхали взагалі. Поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, на що він погодився. ОСОБА_1 пропонував залучити в якості понятих пасажирів його автомобіля, проте працівники поліції відмовили йому, посилаючись на те, що ці особи є зацікавленими. Він пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру, однак цей огляд нічого не виявив. Поліцейські зазначали, що це було пов'язано з тим, що він ОСОБА_5 у алкотестер неправильно. Після цього поліцейські відібрали пояснення у понятих, яких самі залучили. ОСОБА_1 висловлював бажання поїхати та вимагав скласти протокол про його затримання, однак після увімкнення двигуна автомобіля поліцейські перешкодили йому рушити з місця. Також йому пропонували пройти огляд у Лисичанський міській лікарні. Однак коли він погодився, йому сказали, що вже запізно і вони складають протокол. ОСОБА_1 зателефонував на лінію 102 та повідомив про вчинені стосовно нього працівниками поліції злочини за ст.ст. 146, 365 КК України і відповідні відомості були внесені в ЄРДР. Від керування транспортним засобом у порушення вимог діючого законодавства його не відсторонили. На час зупинки ОСОБА_1 був тверезим, про що він неодноразово зазначав працівникам поліції. Пізніше він викликав таксі та поїхав у м. Кремінна, де у медичному закладі о 09:20 год. пройшов огляд на стан сп'яніння, в тому числі із забором крові, який ознак та стану сп'яніння у нього не виявив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , який зазначив, що перебуває із ОСОБА_1 у дружніх стосунках, пояснив суду, що 14.07.2019 у ранковий час вони разом із ОСОБА_1 та двома подругами поїхали з м. Кремінна у м. Рубіжне на автомобілі ВАЗ-2115, за кермом якого перебував ОСОБА_1 Після в'їзду в м. Рубіжне приблизно через 500 метрів вони повернули ліворуч та зупинилися біля магазину, куди вони приїхали, щоб скупитися, оскільки у м. Кремінна все було зачинено. Скупившись, вони проїхали один будинок та заїхали у двір, повернувши ліворуч, щоб розвернутися, оскільки, як він зрозумів, на цій дорозі був односторонній рух. У дворі (що мало місце приблизно о 05 годині ранку) їх одразу ж після повороту зупинили працівники поліції, які дали сигнал про зупинку фарами. Працівники поліції підійшли до них та сказали, що їм надійшло повідомлення, що в цьому автомобілі знаходиться нетверезий водій. ОСОБА_1 попросив показати це повідомлення, однак поліцейські сказали, що не можуть цього зробити, оскільки повідомлення є анонімним. Проте приблизно через півгодини відповідне повідомлення їм все ж показали. ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера, який нічого не показав після п'яти спроб. Також працівники поліції пропонували поїхати для проходження огляду у лікарню. Однак після 20 хвилин спілкування, коли ОСОБА_1 все ж погодився на огляд, працівники поліції повідомли, що вже запізно, оскільки вони складають протокол, який був складений приблизно о 08 годині. ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 був тверезий, у його присутності останній ніяких спиртних напоїв не вживав і будь-яких ознак сп'яніння особисто ОСОБА_2 у нього не спостерігав.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 зазначається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
У ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Луганській області Пішого В ОСОБА_6 від 14.07.2019 вбачається, що ним спільно з поліцейським ОСОБА_7 під час патрулювання біля будинку № 33 по вул. Студентській м. Рубіжне був зупинений автомобіль ВАЗ 21150-120-20 з реєстраційним номером НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім було виявлено зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було повідомлено про те, що вони мають службове завдання, а також згідно з п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» в них є достатньо інформації, що свідчить про причетність водія або пасажирів траспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, а в давному випадку - інформація про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у встановленому законом порядку, а саме за допомогою алкотестера «Драгер 6820» у присутності двох свідків, під час якого ОСОБА_1 демонстративно притулив губи до тест-трубки, яка була не пошкоджена, однак повітря не видихав, запевняючи, що показники драгера неправильні, хоча перед цим його справність та працездатність були підтверджені у присутності патрульних поліцейських та свідків. Згодом водій повідомив, що відмовляється від проходження медичного огляду в медичному закладі також у присутності двох свідків та поліцейських. Після цього стосовно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол серії БД № 173409 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Водій категорично відмовився передавати посвідчення водія в руки поліцейських, у зв'язку з чим вилучити посвідчення не виявилося можливим, а тимчасове посвідчення на право керування транспортним засобом не видавалося (а.с. 4).
Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
У своїх письмових поясненнях свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначають, що 14.07.2019 приблизно о 05:40 год. до них підійшли працівники патрульної поліції Луганської області та запропонували їм взяти участь в якості понятих під час огляду водія транспортного засобу ВАЗ 21150 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. У їх присутності ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, при цьому останній мав ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці (а.с. 2, 3).
Так, із досліджених у судовому засіданні відеозаписів патрульної поліції, що містяться в матеріалах справи (а.с. 8) вбачається, що автомобіль ВАЗ 21150-120-20 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , на якому рухався водій ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції 14.07.2019 о 05:18 год., що відповідає часу вчинення адміністративного правопорушення, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 173409, складеному стосовно ОСОБА_1 (а.с. 1).
У той же час, відповідно до витребуваного з Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності матеріалу, зареєстрованого в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області № 6410 від 14.07.2019, датою та часом скоєння відповідного адміністративного правопорушення зазначається 14.07.2019 та 05:32 год., коли надійшло повідомлення № 40061077 про порушення ПДР за лінією 102 про те, що на машині ВАЗ 21015 білого кольору з реєстраційним НОМЕР_2 4470 їздить водій у стані алкогольного сп'яніння, і від «Смачної хати» машина направилася у бік сьомого мікрорайону. Зазначене повідомлення є анонімним і місцем скоєння правопорушення зазначається вул. Володимирська м. Рубіжне (а.с. 19, 20-21).
Проте з пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 вбачається, що вони того дня, приїхавши з м. Кремінна, заїхали у м АДРЕСА_2 Рубіжне по вул. Менделєєва та одразу повернули ліворуч на вул. Студентську, де в подальшому і були зупинені працівниками патрульної поліції, тобто вулицею Володимирською вони не їхали взагалі.
Також із зазначених документів вбачається, що автомобіль, на якому рухався ОСОБА_1 , фактично був зупинений ще до отримання та реєстрації відповідного повідомлення № 40061077 про порушення ПДР, а тому наявність у працівників поліції будь-якої інформації про причетність водія цього транспортного засобу до вчинення адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, а отже посилання у рапорті працівника поліції на п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» як на підставу зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 суд вважає неприйнятною.
Про відсутність такої інформації також свідчить та обставина, що одразу після зупинки транспортного засобу, а саме о 05:18 год. працівники поліції відмовлялися продемонструвати відповідне повідомлення на його вимогу водію ОСОБА_1 , посилаючись на його анонімність, однак приблизно через півгодини, тобто після 05:32 год. відповідне повідомлення показали на робочому планшеті. Зазначені обставини підтверджуються як поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , так і дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які зупинили автомобіль. Так, під час спілкування з ОСОБА_1 , а саме о 05:23 та 05:26 год. працівник патрульної поліції у відповідь на питання ОСОБА_1 підтверджує, що зазначене повідомлення вже надійшло на лінію 102 та зареєстроване, однак відмовляється відповісти на питання, коли саме таке повідомлення надійшло.
При цьому працівник поліції, посилаючись на відповідне анонімне повідомлення, одразу після зупинки автомобіля, на якому рухався ОСОБА_1 зазначав, що за наявною інформацією у стані сп'яніння рухається водій на схожому транспортному засобі, у той час у повідомленні № 40061077 про порушення ПДР транспортний засіб, на якому вчинялося правопорушення, вказується чітко і недвозначно із зазначенням марки та кольору автомобіля, а також його реєстраційного номеру.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 наголошується, що поліцією має бути належним чином задокументовано та доведено належними і допустимими доказами наявність причини для зупинки транспортного засобу (факт порушення Правил дорожнього руху України тощо), у той час як відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу свідчить про неправомірність подальших вимог працівників поліції, зокрема щодо пред'явлення документів.
Однак судом було встановлено, що будь-яких законних підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , працівники поліції на час його зупинки не мали, а отже подальші вимоги щодо проходження огляду для встановлення стану сп'яніння слід вважати неправомірними.
Також відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Згідно з п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Із досліджених відеозаписів із нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 173409 від 14.07.2019 фактично був складений приблизно о 07:30 год. (а не о 06:30, як про це зазначається у самому протоколі), і протягом двох годин з цього часу, а саме о 09:10 год. ОСОБА_1 пройшов медичний огляд для виявлення стану сп'яніння у КУ «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання», в тому числі із забором крові, за результатами якого було встановлено, що у стані сп'яніння ОСОБА_1 на час проходження огляду не перебував. Зазначені обставини підтверджуються наданими самим ОСОБА_1 та витребуваними на запит суду за клопотанням останнього його заявою про проходження огляду на стан сп'яніння шляхом забору крові від 14.07.2019, відповідними актом та висновком медичного огляду № 118 від 14.07.2019, а також направленням у лабораторію для дослідження крові (а.с. 14, 25, 29, 30, 31-32, 33-36). Із зазначених документів вбачається, що ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено: запах алкоголю з ротової порожнини відсутній, рухова сфера впорядкована, орієнтування на місці правильне.
З огляду на зазначені медичні документи суд також критично оцінює письмові пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім іншого, з досліджених відеозаписів з нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що свідки не підходили до ОСОБА_1 та стояли позаду автомобіля (а між ними стояли працівники поліції), у той час як останній постійно сидів у транспортному засобі, а отже у суду є обґрунтовані сумніви щодо наявності у свідків можливості об'єктивно визначити, чи мав ОСОБА_1 запах алкоголю з порожнини рота та чи була в нього порушена координація рухів. У той же час, така ознака стану алкогольного сп'яніння, як поведінка, що не відповідає обстановці, є очевидно оціночною та може бути взята до уваги виключно у сукупності з іншими ознаками. Крім того, із пояснень свідків залишається незрозумілим, в чому саме така поведінка виявлялася та чому саме вона не відповідала обстановці, зокрема з урахуванням очевидної конфліктної ситуації, що склалася у зв'язку із притягненням особи до адміністративної відповідальності, що також обумовлювало поведінку останньої. Сумніви у достовірності письмових пояснень свідків викликає також і та обставина, що ці пояснення не писалися ними особисто та мають очевидно шаблонний зміст.
У той же час, суд позбавлений можливості перевірити показання цих свідків шляхом їх допиту в судовому засіданні, оскільки клопотання про їх виклик не заявлялося, а суд не має змоги самостійно вирішити це питання з огляду на наступне.
Так, у ч. 2 ст. 251 КУпАП наголошується, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 наголошується, що суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки в такому випадку обвинувачення буде підтримуватися самим судом, що матиме наслідком порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Таким чином, самостійне вирішення судом питання про виклик та допит свідків без наявності відповідного клопотання може свідчити про порушення принципу рівності сторін процесу та права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки діючим законодавством суд не наділений правом відшукувати та витребовувати докази під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Шмауцер проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається ЄСПЛ кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998).
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що складає 10200 грн) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).
Отже, судовий розгляд у цій справі має відповідати загальним засадам кримінального провадження, оскільки санкція вказаної статті передбачає штраф, розмір якого значно перевищує як прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні (який станом на 01.07.2019 складає 2007 грн), так і мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України (що складає 510 грн), а також передбачає безальтернативне позбавлення права керування транспортним засобом у разі визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також з наданих ОСОБА_1 суду документів, а саме повідомлення про початок досудового розслідування від 25.07.2019 та витягу з ЄРДР вбачається, що 25.07.2019 за дорученням заступника Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорськ Колесникова А.О. від 25.07.2019, розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019050000001016 від 25.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, за фактом заяви ОСОБА_1 про те, що працівники поліції, перевищуючи свої службові повноваження, 14.07.2019 у м. Рубіжне незаконно склали стосовно заявника адміністративний протокол за вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП (а.с. 26, 27).
У рішенні ЄСПЛ «Коробов проти України» від 21.10.2011 зазначається, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже, судом не було встановлено на підставі достатніх, належних та допустимих доказів у їх сукупності поза розумним сумнівом, що 14.07.2019 о 05:18 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та у встановленому законом порядку (дотримання якого є обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП) відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
У той же час, у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Також у своєму рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За таких обставин, оскільки в діях ОСОБА_1 не було встановлено поза розумним сумнівом наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у той час як всі сумніви щодо доведеності його вини мають тлумачитися судом на користь останнього, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Безкровний