08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/934/19
381/2082/19
13 вересня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
з участю секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -
30 травня 2019 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 ,після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 (належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок). За життя ОСОБА_2 заповіту не склала, тому право на спадкування за законом одержала позивач ОСОБА_1 , як дочка спадкодавці.
Реалізуючи своє право на спадщину позивач звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений житловий будинок, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області було відмовлено з підстав відсутності оригіналу правовстановлюючих документів, які б підтверджували факт права власності на житловий будинок за спадкодавцем. Позивачу надали роз'яснення про те, що у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно вказане питання підлягає вирішенню в судовому порядку.
На підставі зазначеного позивач просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03 червня 2019 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представник позивача до суду надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглядати справу без участі їхнього представника, проти задоволення позовних вимог не заперечують.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 09.10.2002 року Виконкомом Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області, серія НОМЕР_1 /а.с.8/, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 (належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок) /а.с.18/.
За життя ОСОБА_2 заповіту не склала, тому право на спадкування за законом одержала позивач ОСОБА_1 , як дочка спадкодавці.
Згідно довідки Дорогинської сільської ради від 14.05.2019 року № 229 вбачається, що ОСОБА_1 з 2000 року проживала разом з матір'ю ОСОБА_2 до дня її смерті в АДРЕСА_1 (без реєстрації), вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, дочка доглядала за матір'ю, похорони зробила за власні кошти, допомоги на поховання сільська рада не надавала /а.с.14/.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
У відповідності до ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , а отже є, в силу ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР спадкоємицею першої черги спадкування за законом.
Реалізуючи своє право на спадщину позивач звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений житловий будинок, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області було відмовлено з підстав відсутності оригіналу правовстановлюючих документів, які б підтверджували факт права власності на житловий будинок за спадкодавцем.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши представлені сторонами в порядку ст. 76 ЦПК України докази в їхні сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).
Об'єктами права власності є будь-які речі (майно).
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до п. 3.3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно».
Також у даному Листі зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».
Судом встановлено, що спадкодавець за життя набула у власність житловий будинку АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 17.02.1997 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 443 /а.с.18/.
З роз'яснення, наданого у п. 1 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013, вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п.3.3 цього Узагальнення, підлягають задоволенню вимоги спадкоємців про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та/або відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Суд вважає доведеним, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тому набула право спадкування на житловий будинок, але не має оригіналу правовстановлюючого документа про право власності на спадкове нерухоме майно, саме тому у суду є всі підстави для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, оскільки іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при відсутності правовстановлюючого документа не існує.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київської апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст. ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. ХIIІ «Перехідні положення» цього Кодексу.
Суддя Л.М. Ковалевська