08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1142/19
381/2691/19
13 вересня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши в підготовчому провадженні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням посилаючись на те, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . Крім позивача в даному будинку зареєстрований і відповідач по справі, але не проживає в ньому близько п'яти років, так як проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач вказує, що та обставина, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в будинку, який належить позивачу, обмежує її право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Тому, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 09 серпня 2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні позивач вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому засіданні позов визнав.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд приймає визнання відповідачем позову.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Договору дарування житлового будинку, підписаного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 08.04.2008, останній був подарований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23.02.2006 (а.с.6-7).
Згідно Довідки №159 від 18.07.2019 виданої Пилипівською сільською радою Фастівського району позивачу ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_1 про те, що її брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за цією адресою, фактично тут не проживає більше 5-ти років (а.с.11).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та відсутність його речей за даною адресою, підтверджується Актом обстеження житлового будинку від 18.07.2019 (а.с.12).
Частиною 1 ст. 71 Житлового кодексу України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України в частині 2 пункту 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в за адресою: АДРЕСА_1 понад шести місяців без поважних причин, особистих речей в будинку немає, перешкод в користуванні житловим приміщенням їй ніхто не чинить, та остання має вільний доступ до житлового приміщення. Даний факт не заперечувався самим відповідачем в судовому засіданні.
За таких обставин суд вважає, що відповідач втратив право користування вказаним жилим приміщенням, оскільки не проживає у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є прямим доказом для зняття особи з реєстрації місця проживання і не потребує інших додаткових рішень суду для зняття даної особи з реєстрації.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 284 ЦПК, ст. 71, 72 ЖК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Королівка Фастівського району, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком по АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст.ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. ХIIІ «Перехідні положення» цього Кодексу.
Суддя Л.М.Ковалевська