Справа № 369/4910/18
Провадження по справі № 1-кп/367/334/2019
13 вересня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, внесене 15.02.2017 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110200000848, по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, одруженого, маючого професійно-технічну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 26.11.2003р. Іркутським обласним судом Російської Федерації за ч.ч. 4,5 ст. 33, ч. 3 ст. 30, п. 3 ч. 2 ст. 105, ч. 2 ст. 222, ч. 3 ст. 69, ч. 5 ст. 74. ст. 70 КК Російської Федерації до покарання у виді 12 років позбавлення волі, 23.04.2007 р. Апеляційним судом Харківської області вирок перекваліфіковано згідно на ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ст. 70, ст. 71 КК України), на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2011р. звільнений умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 6 днів,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України,
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки такий строк спливає, а ризики, які було враховано при обранні такого запобіжного заходу, не відпали.
Захисник заперечувала проти клопотання прокурора, оскільки прокурор не подала до суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою за п?ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою і відсутні докази наявності ризиків, на які в своєму клопотанні вказувала прокурор. Просила змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого на більш м?який, в тому числі на домашній арешт.
Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника і заперечував проти клопотання прокурора.
Решта учасників в судове засідання не з?явились.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 15.09.2019 р.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м?який, виходячи з наступного.
Так, обвинувачений звинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів в той час, як мав непогашену та не зняту судимість за вчинення особливо тяжкого злочину. При цьому, суд приймає до уваги, що в провадженні Солом?янського районного суду м. Києва також перебуває кримінальне провадження про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 289 КК України. Такі обставини вказують на наявність ризику того, що він схильний до вчинення протиправних дій і, перебуваючи на волі, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обвинувачений не має місця проживання в Київській області, ніде не працює. Зазначене вказує на наявність ризику того, що ОСОБА_7 зможе уникати суду.
При цьому суд враховує, що у своїй ухвалі від 18.07.2019 р. суд критично поставився до договору оренди житла від 18.06.2019 р. (т. 2 а.с. 77-79), оскільки його було укладено в той час, коли обвинувачений перебував під вартою в Київському СІЗО і не міг фізично зустрітись з орендодавцем та узгодити усі істотні умови договору. Посилання захисника ОСОБА_6 на те, що вона надавала допомогу у підписанні такого договору, є недоречними, оскільки на такі дії її не уповноважено договором про надання правової допомоги від 16.11.18 № 30/1 або ордером (т. 2 а.с. 123, 124). Заява ОСОБА_8 від 07.08.2019 р. (т. 2 а.с. 190) про укладення такого договору та відсутність заперечень на реєстрацію місця проживання обвинуваченого у її квартирі не спростовує зазначені висновки суду.
Суд також не прийняв до уваги довідку ТОВ «Безпека ПС» від 19.08.2019 р., наказ ТОВ «Безпека ПС» від 19.06.19 № 19/06 (по особовому складу), штатний розпис від 19.06.2019 р. (т. 2 а.с. 201, 202), оскільки обвинуваченого ОСОБА_7 було прийнято на роботу 19.06.2019 р., в той час, як він перебував під вартою в Київському СІЗО і не міг фізично виконувати свої трудові обов?язки, а роботодавець надати йому оцінку.
Суд враховує, що ОСОБА_7 встановлено діагноз гіпертонічна хвороба І ст, логоневроз, хронічний гепатит С фаза невизначеної активності, сечокам?яна хвороба, гепатомегалія. Проведення лікування обвинуваченого за рахунок Київської міської медичної частини філії ДУ «Центр охорони здоров?я ДКВС України в м. Києві та Київській області» неможливо, але він отримує медичні препарати від родичів, про що свідчать листи Київської міської медичної частини філії ДУ «Центр охорони здоров?я ДКВС України в м. Києві та Київській області» від 26.07.2019 р., 12.08.2019 р., 20.08.2019 р., 30.08.2019 р. (т. 2 а.с. 188, 189, 221, 230). З наданих листів не вбачається, що ОСОБА_7 через стан здоров?я не може перебувати під вартою чи його стан здоров?я при цьому може погіршитись.
Суд також враховує, що ОСОБА_7 має дружину та дитину, але суду не надано доказів їх тісних зв?язків, що вони проживають разом, ведуть спільне господарство, тощо.
Посилання захисника на безпідставне перебування обвинуваченого під вартою є недоречним, оскільки ОСОБА_7 перебуває під вартою на підставі ухвали суду, яка набрала законної сили. Відсутність потерпілих в судовому засіданні не спростовують таку ухвалу, а обвинувачений постає перед судом для розгляду справи і для вирішення питання подальшого перебування його під вартою.
Щодо посилань захисника на тривале перебування обвинуваченого під вартою, то суд враховує, що відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява N 40107/02 від 10.02.2011 р., набуло статусу остаточного 10.05.2011р.) питання про те, чи є тривалим тримання під вартою обґрунтованого, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita V. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Тримання під вартою ОСОБА_7 суд вважає виправданим, оскільки цього вимагають реальні вимоги публічного інтересу, що направлені на недоторканість чужого майна, в тому числі автомобілів, можуть викликати певну реакцію суспільства і соціальні наслідки.
Тому, незважаючи на існування презумпції невинуватості, реальні вимоги публічного інтересу переважують право поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки суд не вважає, що у обвинуваченого існує постійне зареєстроване місце проживання в Київській області, а відсутність у обвинуваченого постійного доходу вказує на неможливість його прибуття в кожне судове засідання із Миколаївської області (де він зареєстрований) через відсутність грошових коштів.
Не підлягає також задоволенню клопотання захисника про встановлення обвинуваченому альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, оскільки ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2018 р. (т. 1 а.с. 54-55) ОСОБА_7 було визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 528 600,00 грн., вказано реквізити сплати та наслідки такої сплати і така ухвала не була змінена чи скасована, тому такий альтернативний вид запобіжного заходу продовжує діяти.
Підстав для зменшення розміру застави суд не знаходить, враховуючи особу обвинуваченого, ризики, що існують, та розмір шкоди, у нанесенні якої звинувачується обвинувачений.
Решта заперечень захисника зводяться до оцінки доказів по справі, однак суд не вправі досліджувати докази та надавати їм оцінку в підготовчому судовому засіданні.
Отже, обвинуваченим та його захисником не надано доказів, які б свідчили про те, що ризики та обставини, які враховувалися при обранні та продовженні ОСОБА_7 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, на даний час відпали.
Жоден із більш м'яких видів запобіжних заходів не забезпечить запобіганню зазначених ризиків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 315 КПК України, суд, -
Задовольнити клопотання прокурора.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну виду запобіжного заходу та зменшення розміру застави.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 13.09.2019 р. по 11.11.2019 р. включно.
На ухвалу до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області може бути подана апеляція протягом 7 днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали буде складено у строк до п'яти днів і проголошено 18.09.2019 р. о 08 год 30 хв.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2