Справа № 824/233/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
12 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В лютому 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу від 21.02.2019 №ЧВ-308/19/321/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/074.
В обґрунтування позову посилається на порушення законодавчо встановленого порядку винесення оскарженої постанови, та зазначає, що порушення зафіксовані у акті інспекційного відвідування не відповідають фактичним обставинам у справі, оскільки при складенні табелів робочого часу була допущена технічна помилка, яка самостійно усунута позивачем, а тому не було допущено порушень в частині недодержання суб'єктом господарювання мінімальних гарантій в оплаті праці, що також підтверджується письмовими поясненнями самих працівників.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-308/19/321/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/074 від 21.02.2019 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплаченого відповідно до платіжного доручення №123 від 28.02.2019 року судового збору у розмірі 1251грн. 91 коп.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем (а.с. 8).
На підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 05.02.2019 року №68, інформації ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 17.01.2019 року №2001/03 щодо страхувальників, які у листопаді 2018 року збільшили на 20 та більше відсотків кількість застрахованих осіб з ознакою "неповний робочий час", направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування перевірки №04-054 від 05.02.2019 року, працівниками Управління Держпраці у Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оплату праці, мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) тривалістю 2 (два) робочих дні у період з 06.02. по 07.02.2019 року (а.с. 27).
За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ - 308/19/321/АВ від 07.02.2018 року, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема частини першої статті 106 КЗпП України - за даними зазначеними в табелі обліку відпрацювання робочого часу за грудень 2018 року встановлено, що при нормі тривалості робочого часу в грудні 2018 року - 158 годин працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відпрацювали 160 годин, тобто 2 години понад встановлену норму. Перевіркою відомостей нарахування заробітної плати та відомостей на виплату заробітної плати встановлено, що даним працівникам нарахована заробітна плата в розмірі посадового окладу згідно штатного розпису, а саме: ОСОБА_2 - 3750,00 грн, ОСОБА_3 - 3850,00 грн, ОСОБА_4 -3850, 00 грн. Заробітна плата за відпрацьовані надурочні години відповідно до вимог частини 1 статті 106 КЗпП України даним працівникам не нараховувалася і не виплачувалася (а.с.11, 86).
Вказаний акт отримано позивачем 07.02.2019 року, що підтверджується його підписом, зробленим в акті (а.с. 18, 87).
З метою усунення порушень, зафіксованих в Акті інспекційного відвідування від 07.02.2019 року №ЧВ - 308/19/321/АВ, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-308/19/321/АВ/П від 07.02.2019 року, яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у строк до 07.03.2019 року усунути виявлені порушення (а.с. 88-89).
Вказаний припис отримано позивачем 07.02.2019 року, що підтверджується його підписом, зробленим в приписі (а.с. 88-89).
13.02.2019 року Фізична особа -підприємець на виконання припису надала письмові пояснення до Управління Держпраці у Чернівецькій області з долученими документами, якими остання спростовувала наявність порушень описаних в акті перевірки з посиланням на додані докази.
21.02.2019 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову 2019 № ЧВ-308/19/321/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/074 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. (а.с.11)
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є такою, що не ґрунтується на нормах КЗпП України, є протиправною, та підлягає скасуванню.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління Держпраці у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
В доводах апеляційної скарги вказує, що вищевказані порушення були зафіксовані у правомірний спосіб під час здійснення інспекційного відвідування, висновки зроблені інспектором з документів, наданих безпосередньо позивачем, зазначений у рішенні наказ №13 "Про виправлення помилок та затвердження переробленого табелю робочого часу за грудень 2018 року" інспектору не був наданий, а з'явився та був наданий суду для уникнення відповідальності. Скаржник також зазначив, що оскільки особи, щодо яких виявлено порушення є працівниками ФОП ОСОБА_1 , вони прямо зацікавлені у спростуванні порушень.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон № 877-V). Даний закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, зокрема, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до пункту 7 вказаного положення Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Територіальні органи Державної служби України з питань праці, зокрема Управління Держпраці у Чернівецькій області, є юридичними особами публічного права, утвореними відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України №100 від 11 лютого 2015 року.
Відповідно до пункту 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 року №84 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.
Постановою Кабінетом Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок).
Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно пункту 2 Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підставами для здійсненні інспекційного відвідування, відповідно до пункту 5 Порядку, є, серед іншого, інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків (пункт 5 Порядку).
Пунктом 19 вказаного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015 року, Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Частиною 2 статті 265 КЗпП України встановлено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю, зокрема згідно абзацу 4 вказаної частини юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, зазначені у ч. 2 статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).
У пункті 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункти 4, 5 Порядку №509).
Відповідно до п. 6 Порядку про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до п.7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Відповідно до пункту 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.
Згідно зі статтею 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України.
Частиною 2 статті 12 вказаного Закону передбачається, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.
Як зазначалося вище, в ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що за даними, зазначеними в табелі обліку відпрацювання робочого часу за грудень 2018 року, при нормі тривалості робочого часу в грудні 2018 року - 158 годин працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відпрацювали 160 годин, тобто 2 години понад встановлену норму. Перевіркою відомостей нарахування заробітної плати та відомостей на виплату заробітної плати встановлено, що даним працівникам нарахована заробітна плата в розмірі посадового окладу згідно штатного розпису, а саме: ОСОБА_2 - 3750,00 грн, ОСОБА_3 - 3850,00 грн, ОСОБА_4 -3850, 00 грн. Заробітна плата за відпрацьовані надурочні години відповідно до вимог частини 1 статті 106 КЗпП України даним працівникам не нараховувалася і не виплачувалася.
Згідно частини першої статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Згідно статті 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).
Частиною 1 статті 53 КЗпП України визначено, що напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Статтею 73 КЗпП України визначено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.
Враховуючи вищезазначені положення статей 53, 62 КЗпП України, надурочними будуть вважаться роботи, що проводяться без відповідного скорочення на одну годину напередодні святкових та неробочих днів.
Судом встановлено, що в основу висновку відповідача про порушення позивачем ч. 1 ст. 106 КЗпП України лягло виявлення при перевірці табелю обліку робочого часу за грудень 2018 року перевищеної тривалості робочого часу працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в порівнянні з затвердженими нормами.
Як вбачається з матеріалів справи, на спростування зазначених порушень, позивач надала письмові пояснення до Управління Держпраці у Чернівецькій області з долученими документами, в яких стверджувала про допущення механічної помилки в табелі обліку робочого часу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з метою виправлення помилки 07.02.2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 видано наказ №13 "Про виправлення помилок та затвердження переробленого табелю робочого часу за грудень 2018 року".
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 (бухгалтером) в табелі робочого часу за грудень місяць 2018 року помилково проставлено працівникам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 робочий день 24.12.018 року та 31.12.2018 року тривалістю 8 годин, а не 7 годин. Вказане підтверджується пояснювальною запискою ОСОБА_5 від 07.02.2019 року (а.с.23).
Працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також підтвердили, що відпрацювали в ті дні, а саме, 24.12.018 року та 31.12.2018 року сім годин, що підтверджується власноручно написаними ними пояснювальними записками (а.с. 24-26).
Зазначене свідчить про наявність описки в табелі обліку використання робочого часу за грудень 2018 року відносно проведення обліку робочого часу у передсвяткові дні 24 грудня та 31 грудня,
В зв'язку з наведеним вище відповідачу було надано відкоригований табель обліку робочого часу за грудень 2018 року, де зазначено, що вантажник ОСОБА_2 , торговий представник ОСОБА_4 , оператор комп'ютерного набору ОСОБА_3 24 грудня 2018 року (напередодні святкового дня - 25 грудня) та 31 січня 2018 року (напередодні святкового дня - 01 січня) відпрацювали 7 годин на день.
Окрім цього, працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , були допитані судом першої інстанції як свідки в судовому засіданні та підтвердили, що 24.12.2018 року перед святковим днем (25 грудня - Різдво Христове за григоріанським і новоюліанським календарем) та 31.12.2018 року перед святковим днем (01 січня - Новий рік) працювали у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7 годин на день.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що співставлення відомостей з табелю обліку робочого часу працівників із затвердженими нормами кількості робочих годин не може бути єдиним, належним та беззаперечним доказом на підтвердження порушення позивачем ст. 106 КЗпП України.
Натомість, при оцінці виявленого порушення відповідачу необхідно було врахувати надані позивачем пояснення, письмові докази, пояснення працівників та інші докази виправлення технічної помилки при складанні табелю обліку використаного робочого часу за грудень 2018 року та надати оцінку доцільності застосування штрафних санкцій з урахуванням характеру вчиненого порушення.
Також важливим, на думку колегії суддів, є те, що будь-яких скарг від працівників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ФОП ОСОБА_1 з приводу невиплати в подвійному розмірі заробітної плати за одну відпрацьовану годину в надурочний час не було.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в акті інспекційного відвідування не встановлено, яка сума заробітної плати є невиплаченою працівникам, щодо яких виявлено порушення.
У акті інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем ч. 1 ст. 106 КЗпП України, відповідно до якої за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, в той же час у позивача відсутня погодинна система оплати праці, як то вбачається з наказу позивача № 1 від 01.09.2018 року, яким затверджено штатний розпис із зазначенням посадових окладів працівників (а.с.106-107).
Акт інспекційного відвідування не містить суті виявленого порушення, зокрема не визначає суму невиплаченої заробітної плати, не містить відомостей про загальний розмір нарахованої, виплаченої та належної до виплати суми заробітної плати за перевіряємий період.
За таких обставин відсутні підстави для твердження про порушення позивачем абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в частині недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки відсутні докази нарахування та виплати заробітної плати позивачем та яка сума є невиплаченою.
Крім того, матеріали справи не містять даних щодо повідомлення Управлінням Держпраці у Чернівецькій області ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи, а відтак відповідачем порушено вимоги п. 7, 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, чим позбавлено можливості позивача взяти участь в розгляді справи про накладення штрафу, довести свою позицію, надати додаткові докази, тому винесена відповідачем постанова про накладення штрафу не може вважатися такою, що прийнята з дотриманням вимог закону, та вона є протиправною і підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 вересня 2019 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.