13 вересня 2019 року
Київ
справа №826/11378/18
адміністративне провадження №К/9901/384/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., під час розгляду в письмовому провадженні у касаційному порядку справи № 826/11378/18
за позовом АТ "Reventa" (АТ PAREX BANKA ("ПАРЕКС БАНКА")
до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Грицай Наталії Володимирівни,
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Rental Management"
про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року,
АТ «Reverta» (АТ PAREX BANKA ("ПАРЕКС БАНКА") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Наталії Володимирівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Rental Management» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав №42134555 від 19 липня 2018 року та внесення відомостей за номером запису про право власності №27111190 від 19 липня 2018 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23 липня 2018 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження справі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. На думку ОСОБА_1 , зазначена ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки вказаний спір не є публічно-правовим у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року - без змін.
Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
У зв'язку із цим, суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 23 липня 2018 року відповідає вимогам частини першої статті 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування.
Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким зарити провадження у справі № 826/11378/18.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що зазначений спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особисто немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права і відсутністю такого права у іншого учасника і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому, ОСОБА_1 вважає, що якщо існує спір про право, то розглядатися такий спір повинен в порядку цивільного судочинства, про що ОСОБА_1 і зазначала в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,
Передати справу № 826/11378/18 за позовом АТ "Reventa" (АТ PAREX BANKA ("ПАРЕКС БАНКА") до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Грицай Наталії Володимирівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Rental Management" про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко