Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №816/1512/15
адміністративне провадження №К/9901/7859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 816/1512/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, 4-го Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області,
третя особа Кременчуцьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (у складі судді Удовіченка С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (у складі колегії: головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів Макаренко Я.М., Шевцової Н.В.),
27 вересня 2016 року від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що із заяви не вбачається підстав для його роз'яснення, оскільки постанова суду першої інстанції є зрозумілою.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга надійшла до суду 28 грудня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 816/1512/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 22 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 816/1512/15 та ухвалою від 12 вересня 2019 року призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 вересня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду, зазначає також те, що з постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2016 року неможливо визначити, чи підлягає застосуванню коефіцієнт кратності за роботу у зоні небезпеки при перерахунку йому премії, оплати за роботу у вихідні дні та за час перебування у резерві в стані готовності або кратність повинна застосовуватись лише при обчисленні окладу.
27 лютого 2017 року до суду надійшли пояснення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 4-го Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, третя особа - Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку грошового утримання (заробітної плати) за період з 25 липня по 25 серпня 1986 року та не врахування в довідці про заробітну плату (грошове утримання) всіх постанов та нормативних документів, які регламентують порядок плати праці;
- зобов'язати Головне управління ДСНС України в Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за вказаний період з 25 липня по 25 серпня 1986 року та видати оновлену довідку про грошове утримання з урахуванням перерахунку, включаючи всі перераховані нормативно-правові документи через підпорядкований підрозділ 4 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів ДСНС України в Полтавській області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року адміністративний позов у справі № 816/1512/15 задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відмови у перерахунку заробітної плати (грошового утримання) ОСОБА_1 за період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання ОСОБА_1 за період роботи останнього з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС починаючи з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року з урахуванням:
- використання коефіцієнту кратності 3 за перебування в І-й зоні небезпеки ЧАЕС відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ СРСР від 26 травня 1986 року №0149 "Про додаткові виплати особовому складу органів і внутрішніх військ МВС СРСР, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС";
- застосування нарахування денного грошового утримання за 6 годин роботи щодобово та розрахунку коштів за перебування в резерві в стані бойової готовності за 18 годин щодоби;
- нарахування 60% преміювання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ СРСР від 30 червня 1986 року №0189 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення особового складу органів і військ МВС СРСР, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередження забруднення навколишнього середовища" із збільшенням удвічі та урахуванням коефіцієнту кратності 3 за перебування в І-й зоні небезпеки ЧАЕС з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області видати ОСОБА_1 довідку про грошове утримання з урахуванням проведеного перерахунку.
Не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області подало апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, 4-го Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів ДСНС України у Полтавській області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області, про зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області видати ОСОБА_1 довідку про грошове утримання з урахуванням проведеного перерахунку. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо цієї частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року залишено без змін.
27 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою щодо роз'яснення постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, в якій зазначив, що в мотивувальній частині рішення не прописано, як саме виконувати рішення та просив надати роз'яснення йому та відповідачу про те, чи необхідно розуміти рішення суду в такій редакції, а саме:
- подвоїти розмір посадового окладу та окладу за спеціальне звання при в'їзді в зону ЧАЕС з урахуванням кратності 3 в 1-й зоні небезпеки - (пункт 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС №524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС №665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР №0130 від 11 травня 1986 року та №0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР №35з від 30 травня 1986 року);
- застосувати нарахування денного грошового утримання за 6, а не за 8 годин роботи щодобово (у І зоні небезпеки);
- подвоїти оплату за роботу у вихідні дні 27 липня 1986 року, 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року в 1 зоні небезпеки ЧАЄС з урахуванням кратності 3 збільшену вдвічі - (положення Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 і Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, оплата праці за роботу у неділю підлягала у подвійному розмірі );
- провести нарахування 60% премії з посадового окладу та окладу за звання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС із її збільшенням вдвічі та урахуванням коефіцієнту кратності 3 в у 1 зоні небезпеки - (Наказ МВС СРСР від 30 червня 1986 року № 0189, підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року), розрахунок коштів за перебування в резерві в стані бойової готовності за 18 годин щодоби (з урахуванням листа Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13 квітня 2012 року № 03-3654/201) в м. Чорнобиль.
Враховуючи встановлене, колегія суддів зазначає, що статтею 170 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) передбачено порядок роз'яснення судового рішення. Так, у разі якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця, ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Виходячи з приписів вказаної норми, підстави для роз'яснення судового рішення існують лише тоді, коли постанова чи ухвала суду є незрозумілою, та без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки, високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Дана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення.
Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 404/214/15-а(2-а/404/144/15).
Стаття 170 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) не визначає критеріїв, якими можна об'єктивно установити доцільність роз'яснення судового рішення. Тому така доцільність приймається за судовим розсудом, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.
Окремо, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.
Разом з цим, дослідивши текст постанови суду апеляційної інстанції, в тому числі її резолютивної частини, колегія суддів вважає, що вказане судове рішення є зрозумілим, а мотиви позивача у заяві про роз'яснення, так само, як і у касаційній скарзі, фактично зводяться до зміни змісту та суті резолютивної частини рішення, про роз'яснення якого подано заяву.
Позивач в касаційній скарзі наголосив про неоднозначність розуміння змісту судового рішення обом сторонам у справі, тоді як з пояснення відповідача встановлено, що аналіз мотивувальної та резолютивної частин рішення дають змогу зробити висновок про однакові висновки у обох частинах судового рішення, та рішення суду першої інстанції відповідачу зрозуміле. Крім того, відповідачем зазначено, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року вже виконана відповідачем, про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 27 вересня 2016 року.
При цьому, суд звертає увагу, шо відповідно до частини другої статті 170 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова суду Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року виконана, про що свідчить лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 27 вересня 2016 року № 01-8419/05 та не спростовується позивачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для роз'яснення постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі № 816/1512/15, передбачених статтею 170 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення).
Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко