Справа № 580/1448/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Л.В. Трофімова
Іменем України
13 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Літвіної Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.11.2018, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позов задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для обчислення позивачу пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач належить до першої категорії осіб учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 16.07.2010 серії НОМЕР_2 (а.с.26) та вкладкою від 16.07.2010 № 658175 с (а.с.26). Згідно посвідчення від 21.07.2010 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивач проходив дійсну строкову службу у період з 09.11.1975 до 03.11.1977 (а.с.75). Відповідно до архівної довідки від 18.08.2003 № 8367 (а.с.38) ОСОБА_1 з 13.03.1988 до 17.05.1988 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно довідки Маньківського районного військового комісаріату від 26.11.2018 № 166 позивач проходив спеціальні збори з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 13.03.1988 до 17.05.1988.
Відповідно до експертного висновку від 21.06.2010 № 14503 захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків на ЧАЕС. Згідно довідки МСЕК від 12.07.2010 № 247274 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.29).
Згідно протоколу про перерахунок пенсії 02.12.2018 позивач отримує пенсію 3702,60 грн, у т.ч.: підвищення інвалідам війни 2 групи у сумі 580,80 грн., додаткову пенсію особам з інвалідністю 2 групи у сумі 379,60 грн (а.с.132).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати. Листом від 12.12.2018 № 5/С-10 відповідач відмовив у перерахунку призначеної пенсії з огляду на те, що у період ліквідації аварії на ЧАЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, тому права на проведення перерахунку пенсії згідно частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає (а.с.12).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позов належить задовольнити частково, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Відповідно до частини другої статті КАС, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на проведення перерахунку пенсії, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Слід зазначити, що спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 796-XII даний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно з приписами статті 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частина третя статті 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», статтю 59 Закону викладено у новій редакції:
«Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Аналогічні положення закріплені у пункті 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851).
Так, порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, здійснивши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Дія приписів статті 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
З огляду на вказане, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі №816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі № 820/2589/18 (провадження № Пз/9901/39/18), від 11.06.2018 у справі № 825/1922/18 (провадження № Пз/9901/41/18) та від 13.06.2018 у справі № 812/1094/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/43/18).
Проте, поза увагою колегією суддів не може залишитись рішення Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
Зазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Слід врахувати, що в даному рішенні, Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зважаючи на викладене вище, слід дійти висновку, що положення частини третьої статті 59 Зaкoну № 796-XII в частині словосполучення «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно частини третьої статті 59 Зaкoну № 796-XII з 25 квітня 2019 року.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення встановлено частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
В той же час, предметом спору у даній справі є дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII однак, такі дії відповідачем було вчинено та прийнято рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії до прийняття рішення Конституційним Судом України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а тому, зважаючи на те, що станом на день звернення позивача до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, пенсійний орган діяв у відповідності до вимог чинного та той час законодавства.
Проте, оскільки станом на день розгляду даної справи виникли підстави для перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог частини третьої статті 59 Зaкoну № 796-XII, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою належного та повного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити з 25.04.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої частиною третьою статті 59 Зaкoну № 796-XII на 1 січня відповідного року, а в іншій частині позовних вимог відмовити.
Водночас, дійшовши відного висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 25.04.2019, суд першої інстанції, однак, не вказав цю дату перерахунку у резолютивній частині свого рішення, у зв'язку із чим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його змінити.
Судом також відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що положення частини третьої статті 59 Зaкoну № 796-XII не розповсюджуються на військовозобов'язаних, які проходили військові збори під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Так, згідно примітки до статті 10 Зaкoну № 796-XII до військовослужбовців для цілей застосування Зaкoну № 796-XII належать: <…> військовозобов'язані, призвані на військові збори, <…>. Як зазначалося, позивач під час участі у ліквідації аварії на ЧАЕС був призваний на військові збори, а тому положення частини третьої статті 59 Зaкoну № 796-XII з 25.04.2019 на нього розповсюджуються.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову, проте помилково не вказав у резолютивній частині дату, з якої спірний перерахунок належить здійснити.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції прийнято правильне рішення про право позивача на перерахунок пенсії з 25.04.2019, проте помилково не вказано у резолютивній частині дату, з якої такий перерахунок належить здійснити, то оскаржуване рішення підлягає зміні в цій частині.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково.
Змінити рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, виклавши абзац другий резолютивної частини у такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 квітня 2019 року».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Літвіна
Суддя І.В. Федотов