10 вересня 2019 р.Справа № 818/2364/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Воловик С.В., м. Суми) від 09.07.2019 року по справі № 818/2364/18
за позовом ОСОБА_1
до Сумської міської ради
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 р.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 818/2364/18 в задоволенні заяви відмовлено.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задовольнити заяву про встановлення судового контролю.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 28 березня 2018 №3227-МР " Про відмову у наданні земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 " в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ; зобов'язано Сумську міську раду (40030, м. Суми, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) від 18.11.2017 р. про затвердження проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 та прийняти рішення за результатами її розгляду відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Підставою для звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю слугувала та обставина, що відповідачем не виконується судове рішення, яке набрало законної сили.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не обґрунтовано нагальну необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки ним не вжито жодних належних заходів для виконання судового рішення, передбачених КАС України та Законом України "Про виконавче провадження".
В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що вказаним вище рішенням суду, зокрема, зобов'язано Сумську міську раду прийняти рішення за результатами розгляду заяви відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом у рішенні. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р. вказане рішення залишено без змін.
В той же час, станом 04.07.2019 р. рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 р. у справі № 818/2364/18 не виконано, заява ОСОБА_1 не розглянута, не прийнято рішення за результатом розгляду заяви з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом у рішенні. Натомість, позивачу 04.07.2019 року (вже після звернення до суду з клопотанням про встановлення судового контролю) з офіційного сайту з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стало відомо, що рішенням Сумської міської ради "Про припинення права користування і договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 та надання земельної ділянки у власність члену сім'ї загиблого учасника АТО ОСОБА_3 ", серія та номер: 4968-МР, від 24.04.2019 року земельну ділянку, що розташована за адресою між вул . Льотна та просп. Козацький , кадастровий номер НОМЕР_2 :14:003:0052 передано у власність ОСОБА_3 .
З приводу визнання незаконним вказаного рішення позивачем направлено позовну заяву до Зарічного районного суду м. Сум. Отже склалася ситуація, що Сумська міська рада не виконує рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 р. у справі № 818/2364/18.
Також, апелянт вказав, що норми КАС України не містить вимоги, що судовий контроль застосовується виключно у випадку після вжиття заходів виконання передбачених Законом України "Про виконавче провадження", як це зазначає суд першої інстанції.
Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
В силу положень ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 8 наведеної статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Зазначені норми кореспондуються з положенням ч. 6 ст. 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
У Рішенні від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначалося вище, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 р., зокрема, зобов'язано Сумську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2017 р. про затвердження проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в м. Суми, між вул. Льотна та Козацьким проспектом на території Сумської міської ради м. Суми Сумської області та прийняти рішення за результатами її розгляду відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Статтею 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, який вона приймає на першій сесії.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 та п. 1, ч. 2, ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що захист прав позивача внаслідок рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду передбачено положеннями ст. 383 КАС України.
За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
З матеріалів справи судом не встановлено, що позивач звертався до органу ДВС із заявою примусове виконання рішення суду, або із заявою в порядку ст. 383 КАС України. Посилання апелянта на те, що земельна ділянка яку він бажає отримати у власність, рішенням міської ради вже надана іншій особі не є підставою для встановлення судового контролю шляхом подачі звіту, оскільки ці правовідносини (скасування рішення про передачу земельної ділянки інший особі) є предметом розгляду у іншій адміністративній справі.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем не обґрунтовано нагальну необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки ним не вжито жодних належних заходів для виконання судового рішення, передбачених КАС України та Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, що реалізується в разі безпідставної відмови суб'єктом владних повноважень виконувати рішення суду. Позивачем належних доказів того, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду не надано.
З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення, у зв'язку з чим, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 818/2364/18 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 818/2364/18 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 818/2364/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року