11 вересня 2019 р.Справа № 820/6357/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.07.19 року по справі № 820/6357/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.07.2017 р. № 0013001213.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.07.2017 р. № 0013001213. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" (пров. Пластичний, буд. 9,м. Харків,61177, код ЄДРПОУ 22701074) судові витрати в загальному розмірі 7902,56 (сім тисяч дев'ятсот дві) грн. 56 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року по справі №820/6357/17 залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду від 26.02.2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019р адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачем безпідставно було здійснено донарахування ТОВ "АФАЛІНА" в перевіряємому періоді податку на додану вартість у розмірі 351225,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 175612,50 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 10.07.2017 р. № 0013001213, оскільки, на думку позивача, в результаті проведення двох камеральних перевірок від 19.05.2017 р. та від 16.06.2017 р. стосовно одного й того самого питання та періоду, підприємству було двічі донараховано суму ПДВ - 351225,00 грн. та донараховано суму грошового зобов'язання підприємства з податку на додану вартість, що свідчить про порушення не тільки вимог Податкового кодексу України та Конституції України, але й прав підприємства. Вважає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що ТОВ "АФАЛІНА", подавши 19.04.2017 уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень-червень та листопад 2015 року, та в наступному врахувавши їх в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2017 року від 17.05.2017 №9091766767, діяло відповідно до вимог діючого законодавства та в межах строків, встановлених п.102.1 ст.102 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0013001213 від 10.07.2017 р. підлягає скасуванню.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через відрядження представника підприємства за межі м. Харкова.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки доказів неможливості залучення інших осіб для представництва інтересів позивача в суді скаржником не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.06.2017 головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Гладкою Я.В. на підставі п. 200.10 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року ТОВ “АФАЛІНА”.
За результатами перевірки було складено акт перевірки №4904/20-40-12-13-19/22701074 від 16.06.2017 р., за висновками якого встановлено порушення: п. 46.5 ст. 46, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п. 7 п. 4 розділу V та п. 5 розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21, в результаті чого завищено податковий кредит (рядок 17) та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до бюджету (рядок 18) на суму ПДВ в розмірі 351225,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки №4904/20-40-12-13-19/22701074 від 16.06.2017 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 р. № 0013001213, згідно якого визначена сума грошового зобов'язання підприємства з податку на додану вартість - за основним платежем 351225,00 грн., за штрафними санкціями - 175612,50 грн., всього 526837,50 грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач спочатку звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, яку рішенням Державної фіскальної служби України №25018/6/89-98-11-01-02-25 від 02.11.2017 р. залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 р. № 0013001213 - без змін, а потім - звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та доведеності відповідачм правомірності прийнятого ним рішення.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Приписами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п.116.1, 116.2 ст.116 Податкового кодексу України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200--1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200--1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналізуючи вищезазначені приписи податкового законодавства, суд приходить до висновку, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту камеральної перевірки від 16.06.2017, предметом перевірки були податкова декларація з ПДВ за лютий 2017 року від 20.03.2017 № 9045017354 та березень 2017 року від 20.04.2017 №90702227378, уточнюючий розрахунок за березень 2017 року від 17.05.2017 №9091766767. За результатами перевірки було встановлено порушення вимог п. 46.5 ст. 46, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 7 п. 4 розділу V та п. 5 розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, а саме порушення заповнення р.16.
Натомість, під час проведення камеральної перевірки 19 травня 2017 року предметом перевірки були уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за березень 2015 року від 19.04.2017 №9069122382, за квітень 2015 року від 20.05.2015 №9101473126, за травень 2015 року від 19.04.2017 №9069196250, за червень 2015 року від 19.04.2015 №9069225828, за листопад 2015 року від 19.04.2015 №9069225828. За результатами перевірки було встановлено порушення вимог п. 50.1 ст. 50, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІV Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, а саме порушення заповнення р. 18 у зв'язку з включенням податкових накладних після спливу 365 календарних днів з дати їх складання.
Отже, судовим розгулом встановлено, що камеральні перевірки від 16.06.2017 та від 19.05.2017 були проведені за різні звітні періоди, предметом перевірки були різні уточнюючі декларації та за наслідками проведених перевірок встановлено різні порушення.
Контролюючий орган в акті перевірки від 16.06.2017 № 4904/20-40-12-13-19/22701074 вказав, що ТОВ «Афаліна» в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень від 17.05.2017 № 9091766767 у графі 6 збільшено від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядок 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного податкового періоду) та рядок 16 на суму 351225,00 грн., що відповідно призвело до збільшення суми податкового кредиту та зменшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на суму 351225,00 грн., що є порушенням п. 46.5 ст. 46, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 7 п. 4 розділу V та п. 5 розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21.
Натомість позивачем жодних доказів наявності підстав та доказів правомірності відображення збільшення від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 351225,00 грн. в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень від 17.05.2017 № 9091766767, суду надано не було.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та відображено в акті перевірки від 16.06.2017 № 4904/20-40-12-13-19/22701074, в податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "АФАЛІНА" від 20.03.2017 №9045027324 за лютий 2017 року рядок 21 декларації складає 0 грн. В податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "АФАЛІНА" від 20.04.2017 №9070227387 за березень 2017 року рядок 16 становить 0 грн., рядок 18 (позитивне значення рядок 9 - рядок 17 декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків), яке сплачується до державного бюджету задекларовано у сумі 451336,00 грн., рядок 21 декларації складає 0 грн.
Натомість, в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень від 17.05.2017 № 9091766767 у графі 6 збільшено від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядок 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного податкового періоду) та рядок 16 на суму 351225,00 грн.
Отже, виходячи з наведених показників декларацій, колегія суддів дійшла висновку, що уточнюючі розрахунки з ПДВ на збільшення суми рядку 21 у графі 6 за лютий 2017 року та інші податкові (звітні) періоди, надані протягом березня 2017 року відсутні, а відображена сума 351225,00 грн. є тією ж сумою, що була відображена в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень-червень та листопад 2015.
Крім того, представником позивача не заперечується, що сума 351225,00 грн., яка в подальшому була врахована в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 17.05.2017 №9091766767 є сумою, відображеною за податковий період березень - червень та листопад 2015 року, відповідно до якої рішенням суду встановлено неправомірність її декларування за 2015 рік, що відповідно до положень статті 78 КАС України, не підлягає доказуванню.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача правових підстав для відображення у графі 6 від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 351225,00 грн.
Отже, фактичні обставини справи та матеріали перевірки свідчать, що в перевіряємий період позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим колегія судів вважає, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.07.2017 р. № 0013001213 є цілком законним та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень, а тому не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі № 820/6357/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року