Справа № 240/118/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
10 вересня 2019 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
представника позивача: Кутакова П.В.,
представника відповідача: Сищука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,
в січні 2019 року Державна служба геології та надр України звернулась до суду з позовом, в якому просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2779 від 30.09.2002 р. наданого товариству з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 адміністративний позов Державної служби геології та надр України залишено без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку на звернення до суду із даним позовом.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач направив відповідачу лист з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, у зв'язку з порушенням спеціальних вимог передбачених спеціальними дозволами. Відповідач листом від 27.09.2018 №25 повідомив позивача про незгоду щодо припинення права користування надрами, що свідчить про наявність спору та необхідність дотримання вимоги припинення права в судовому порядку.
Оскільки вказаний лист надійшов на адресу позивача 02.10.2018, тому тримісячний строк звернення до суду повинен відраховуватися саме з цієї дати.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі дозволу № 2779 від 30.09.2002 товариству з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" надано право на видобування габро до 03.09. 2031 (а.с.14).
Наказом Державної служби геології та надр України від 11.01.2017, зокрема, зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 3 до цього наказу. (а.с. 19) Згідно додатку 3 до наказу Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 "Витяг з переліку спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена", зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами №2779 від 03.09.2002, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" (а.с. 19 зворот).
Вказаний наказ разом із супровідним листом було надіслано відповідачу та повідомлено, що дію вищевказаного дозволу буде з 01.03.2017 (а.с.20).
Наказом від 01.02.2017 №50 внесено зміни до наказу від 11.01.2017 та відтерміновано зупинення дії вищевказаного дозволу до 01.03.2017 (а.с.21-22).
Згодом наказом від 19.04.2017 повторно внесено зміни до наказу від 11.01.2017 та відтерміновано зупинення дії дозволу товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" до 01.02.2018 (а.с.23-24).
В подальшому позивачем 12.03.2018 наказом №89 призначено планові заходи державного нагляду в тому числі товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" (а.с.27).
Наказом від 20.03.2018 №98 продовжено термін для усунення порушень законодавства про надра надрокористувачами (а.с.35-36).
Водночас наказом від 27.06.2018 №216 товариству з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" у зв'язку з неусуненням порушень надрокористувачами надано 30 календарних днів для усунення порушень (а.с.40-41).
У вересні 2018 року позивач направив відповідачу лист з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, у зв'язку із порушенням спеціальних вимог передбачених спеціальними дозволами.
Відповідач листом від 27.09.2018 №25 повідомив позивача про незгоду щодо припинення права користування надрами.
Враховуючи вказані обставини, 04.01.2019 Державна служба геології та надр України звернулась до суду із адміністративним позовом про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №2779 від 30.09.2002 наданого ТОВ «Віктор+Ко».
Суд першої інстанції залишив адміністративний позов Державної служби геології та надр України без розгляду на підставі ч.4 ст.123 КАС України, адже позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду та поважних причин такого пропуску не наведено.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Згідно ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовязки (ч.2 ст.44 КАС України).
Визначаючись щодо дотримання позивачем строку, передбаченого абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок № 615).
На підставі п.22 Порядку дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо (…) у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.
Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.
Згідно п.25 Порядку про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ (…)
Як визначено п.23 Порядку право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Згідно з п.2 ч.8 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру у разі здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Відповідно до ч.2 ст.26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 27.06.2018 №216 товариству з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" у зв'язку з неусуненням порушень надрокористувачами надано 30 календарних днів для усунення порушень (а.с.40-41).
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що право звернення до суду з цим позовом у позивача виникло після спливу 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем зазначеного наказу. Тому і строк звернення до суду має обчислюватись з цього періоду.
Копію наказу отримано відповідачем 13.07.2017, тобто строк для усунення порушень розпочався 13.07.2018 та тривав 30 днів до 13.08.2018.
Отже, можливість анулювання такого дозволу та звернення із вказаним позовом до суду у позивача виникла 13.08.2018 та тривала до 13.11.2018.
Водночас, позивач вказаним правом не скористався, не зважаючи на тривалість виявлених порушень та відсутності відомостей щодо їх усунення, до суду звернувся лише 04.01.2019, тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому, суд не приймає доводи апелянта щодо необхідності обрахування строку звернення із позовом до суду після надходження листа № 25 від 27.09.2018 року, що надійшов до Держгеонадр 01.10.2018 року, оскільки усунення порушень мало відбутись у строк до 13.08.2018, а жодних наказів про продовження строків на усунення порушень позивачем не виносились.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів в частині обґрунтованості попередніх продовжень товариству з обмеженою відповідальністю "Віктор+Ко" термінів на усунення порушень з одного боку, та відсутності наказу про продовження строку для усунення порушень за зверненням відповідача у 2018 році з іншого боку.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом. Водночас, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 вересня 2019 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.