Постанова від 28.08.2019 по справі 120/318/19-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/318/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

28 серпня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представників позивача: Пацюка В.С., Кучирки Ю.В., Удовенка К.С.,

представника відповідача: Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (повний текст якого складено в м. Вінниці 20 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рожищенський сирзавод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2019 року товариство з додатковою відповідальністю «Рожищенський сирзавод» (ТДВ «Рожищенський сирзавод») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (ГУДФС у Волинській області) з урахуванням збільшених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02.01.2019 року:

-№0000011202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування, в розмірі 526907 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 131726,75 грн.;

- №0000021202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 565375 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22.01.2019 року:

-№0000081202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування, в розмірі 1 145 716,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 572 858,00 грн.;

- №0000091202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування, в розмірі 35 093,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 546,50 грн.;

- №0000101202, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 38 468,00 грн.

Також, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 21.01.2019 року, а саме:

-№0000571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 8663246 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 2165811,5 грн.;

- №0000581401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4703586 грн.;

- №0000621401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 1353102 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 338275,5 грн.;

- №0000641405, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 2694768,54 грн.;

- №0000781307, яким донараховано суму зобов'язань за платежем: податок на доходи фізичних осіб на суму 479730,34 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 230998.6 грн., а також пені на суму 111,5 грн.;

- №0000791307, яким збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору при виплаті платникам податків доходу на суму 39977,53 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 17773,16 грн.

08 травня 2019 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДФС у Волинській області у період з 22.11.2018 року по 05.12.2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Рожищенський сирзавод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за вересень 2018 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2018 року №26297 /03-20-12- 01/00444694.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст.198 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення ТДВ "Рожищенський сирзавод" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 р. на суму 526907 грн. та суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)"( р. 21) за вересень 2018року у розмірі 38468 грн.

На підставі акту перевірки, 02 січня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0000011202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування, в розмірі 526 907 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 131726,75 грн.;

- №0000021202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 565375 грн.

Також, працівниками ГУ ДФС у Волинській області у період з 06.12.2018 року по 19.12.2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Рожищенський сирзавод» з питань правомірності формування від'ємного значення з ПДВ за квітень-серпень, жовтень 2018 року та з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2018 року № 31331/03-20-12-01/00444694.

У ході проведеної перевірки виявлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення ТДВ "Рожищенський сир завод" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку на загальну суму 1180809 грн., в т.ч. за травень 2018року-233800,00грн., червень 2018року-534533,00грн., серпень 2018року-377383,00грн., жовтень 2018року 35093,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)"( р. 21) за жовтень 2018року.

На підставі акту перевірки, 22.01.2019 року ГУ ДФС у Волинській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0000081202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування, в розмірі 1 145 716,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 572 858,00 грн.;

- № 000091202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування, в розмірі 35 093,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 546,50 грн.;

- №0000101202, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 38 468 грн.

Крім того, працівниками ГУ ДФС у Волинській області у період з 30.07.2018 року по 11.12.2018 року проводилась планова виїзна перевірка ТДВ "Рожищенський сирзавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2018 року №26787/14-01/00444694.

У ході проведеної перевірки встановлені наступні порушення:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп 14.1.231, пп. 14.1.257 п 14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 8663246 грн., в тому числі за 2016 рік - 2520481 грн., 2017 рік - 6142765 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2018 року на 4703586 грн.;

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати на суму 1353102 грн., в тому числі за квітень 2016 року на 129500 грн., травень 2016 року на 313371 грн., червень 2016 року на 309218 грн., липень 2016 року 25013 грн., серпень 2016 року на 91667 грн., вересень 2016 року на 386000 грн., жовтень 2016 року на 98333 грн.;

- п. 103.9 ст. 103 ПКУ не подано звіти про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів;

- п. 46.1 ст. 46 ПКУ не подано Звіт про суми податкових пільг по податку на доходи нерезидента в 1 кварталі 2018 року;

- пп. 141.4.4. п. 141.4 ст. 141 ПКУ - занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2016 рік на суму 8437 грн.;

- ст. 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, підпункт "а" п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в результаті чого не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 182606,16 грн., в т.ч. за 06.2016 р. - 11671,05 грн., за 07.2016 р. - 30000 грн., за 09.2016 р. - 4036,58 грн., за 02.2017 р. - 113100,47 грн., за 07.2017 р. - 7421,51 грн., за 08.2017 р. - 12688,45 грн., за 09.2017 р. - 3688,10 грн.;

- п. 170.9 ст. 170, пп. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПКУ, у результаті чого визначено заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходу за період, що перевірявся, на суму 479730,34 грн., в т.ч. за 2016 р. - 142084,83 грн., за 2017 р. - 301909,88 грн., за 1 квартал 2018 р. - 35735,63 грн.;

- п. 170.9 ст. 170, пп. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164, пп. 1.2 п. 16-1 підрозд.10 роз.XX ПКУ, у результаті чого визначено заниження податкових зобов'язань, по військовому збору при виплаті платникам податків доходу за період, що перевірявся, на суму 39977,53 грн., в т.ч. за 2016 р. - 1840,40 грн., за 2017 р. - 25159,16 грн., за 1 квартал 2018 - 2977,97 грн.;

- п.п. 2.2, 2.6 Постанови правління НБУ "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме: не забезпечено повне оприбуткування готівкової виручки у КОРО в сумі 5920 грн.;

- п.п. 3.1, 3.2 Розділу ІІІ Постанови правління НБУ "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 № 637, та п. 23 Постанови правління НБУ "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 29.12.2017 р. № 148.

На підставі даного акту податковим органом 21.01.2019 року прийняті наступні податкові - повідомлення рішення:

- №0000571401 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 8 663 246 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 2165811, 5 грн.;

- №0000581401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4703586 грн.;

- №0000621401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 1353102 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 338275,5 грн.;

- №0000641405, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 2694768,54 грн.;

- №0000781307 застосовано штрафні санкції на суму 479730,34 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 230998,6 грн., а також пені на суму 111,5 грн.;

- №0000791307 збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору при виплаті платникам податків доходу на суму 39977,53 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 17773,16 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для їх прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 02.01.2019 року №0000011202, №0000021202 та від 22.01.2019 року №0000081202, №0000091202, №0000101202, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Так, 11.08.2016 року між ТДВ "Рожищенський Сирзавод" (покупець) та ТОВ "Альтернатива 2016" (продавець) укладено договір №110816, відповідно до умов якого, продавець, зобов'язується здійснити поставку продукції - тропічні олії / жири рослинного походження, а покупець, зобов'язався прийняти та оплатити її в установленому в договорі порядку.

Відповідно до п. 1.3 даного договору найменування товару, ціна одиниці товару (однієї метричної тонни), кількість, якість, вартість партії товару, терміни навантаження на автотранспорт та умови оплати узгоджуються сторонами додатково в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно умов п.1.2 договору умови поставки товару за цим Договором викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил та інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року) і вказуються в Специфікаціях до Договору, з урахуванням особливостей внутрішньодержавних поставок.

Поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами:

інвойс продавця - один оригінал;

товарно-транспортна накладна - два оригіналу;

сертифікат походження товару - один оригінал;

сертифікат походження товару - один оригінал;

При відвантаженні товару автотранспортом, товарно - транспортні накладні повинні бути заповнені згідно із Інструкцією покупця наданої продавцю завчасно(п. 2.3 Договору).

Оплата товару здійснюється на підставі рахунків продавця шляхом 100% передоплати коштів на поточний рахунок продавця, якщо інші умови не обумовлені сторонами в Специфікації (п.4.1 Договору).

Факт здійснення господарських операцій між ТДВ «Рожищенський Сирзавод» та ТОВ "Альтернатива 2016" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме:

-специфікації №10 від 31.08.2018р., №11 від 03.09.2018р, №12 від 11.09.2018 р., №13 від 27.09.2018 р., №14 від 28.09.2018р., №26 від 30.10.2017 р., №27 від 25.12.2017 р., №1 від 10.01.2018 р., №2 від 17.02.2018 р., №3 від 06.03.2018 р., №4 від 13.03.2018 р., №5 від 12.04.2018 р., №6 від 30.07.2018 р., №7 від 30.07.2018 р., №8 від 17.08.2018 р., №9 від 22.08.2018 р.;

- видаткові накладні РН-0000128 від 01.09.2018р. , РН-0000129 від 03.09.2018 р., РН-0000132 від 12.09.2018 р., РН-0000140 від 28.09.2018 р., РН-0000142 від 30.09.2018 р., РН-0000089 від 01.11.2017 р., РН-0000111 від 27.12.2017 р., РН-0000005 від 12.01.2018 р., №РН-0000015 від 19.02.2018 р., РН-0000022 від 07.03.2018 р., РН-0000025 від 15.03.2018 р. , РН-0000046 від 13.04.2018 р., РН-0000110 від 01.08.2018 р., РН-0000111 від 01.08.2018 р, РН-0000119 від 20.08.2018 р., РН-0000121 від 24.08.2018 р.;

- платіжними дорученнями №2055 від 21.09.18 на 300000 грн. з ПДВ (ПДВ 50 000,00 грн.), №7566 від 21.09.18 на 250000 грн. з ПДВ (ПДВ 41666,67 грн.), №7567 від 24.09.18 на 150000 грн. з ПДВ (ПДВ 25000 грн.), №7808 від 28.09.18 на 666000 грн з ПДВ (ПДВ 111000 грн.), №1257 від 05.10.18 на 500000 грн. з ПДВ (ПДВ 83333,33 грн.), №1596 від 18.10.18 на 500000 грн. з ПДВ (ПДВ 83333,33 грн.), №1779 від 23.10.18 на 500000 грн. з ПДВ (ПДВ 83333,33 грн.), №1871 від 25.10.18 на 500000 грн. з ПДВ (ПДВ 83333,33 грн.), №2029 від 30.10.18 на 700000 грн. з ПДВ (ПДВ 116666,67 грн.), №2089 від 31.10.18 на 500000 грн. з ПДВ (ПДВ 83333,33 грн.), №2063 від 31.10.18 на 220000 грн. з ПДВ (ПДВ 36666,67 грн.), №2339 від 07.11.18 на 400000 грн. з ПДВ (ПДВ 66666,67 грн.), №8386 від 07.11.17 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №8638 від 14.11.17 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №403 від 15.11.17 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №9989 від 28.12.17 на 409800,00 грн. з ПДВ (ПДВ 68300,00 грн.), №10031 від 28.12.17 на 300000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 50 000,00 грн.), №91 від 04.01.18 на 200000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 33333,33 грн.), №107 від 05.01.18 на 193000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 32166,67 грн.), №303 від 12.01.18 на 300000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 50 000,00 грн.), №380 від 16.01.18 на 200000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 33333,33 грн.), №430 від 17.01.18 на 193000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 321666, 67 грн.), №1512 від 20.02.18 на 500000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 83333,33 грн.), №1585 від 21.02.18 на 176200,00 грн. з ПДВ (ПДВ 29366,67 грн.), №1129 від 13.03.18 на 672000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 112000,00 грн.), №2212 від 20.0З.18 на 400000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 66666,67 грн.), №2265 від 22.0З.18 на 200000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 33333,33 грн.), №2870 від 13.04.18 на 72000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 12000,00 грн.),№2952 від 17.04.18 на 300000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 50000,00 грн.), №2995 від 19.04.18 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №3083 від 20.04.18 на 94000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 15666,67 грн.) , №910 від 02.08.18 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №6293 від 03.08.18 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №958 від 09.03.18 на 200000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 33333,33 грн.), №6475 від 13.08.18 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №6568 від 15.08.18 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №6604 від 17.08.18 на 100000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 16666,67 грн.), №2339 від 07.11 18 на 400000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 66666,67 грн.), №2458 від 09.11 18 на 400000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 66666,67 грн.), №2550 від 13.11.18 на 400000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 66 666,67 грн.), №2603 від 14.11.18 на 600000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 100000,00 грн.), №2705 від 20.11.18 на 400000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 66666,67 грн.), №2869 від 27.11.18 на 350000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 58333,33 грн.), №3012 від 30.11.18 на 700000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 116666,67 грн.), №3025 від 30.11.18 на 480000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 80000,00 грн.), №3507 від 17.12.18 на 500000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 83333,33 грн.), №1863 від 17.12.18 на 600000,00 грн. з ПДВ (ПДВ 100000,00 грн.);

- товарно -транспортні накладні №128 від 01.09.2018 р., №129 від 03.09.2018 р., №132 від 12.09.2018 р., №140 від 28.09.2018 р., №142 від 30.09.2018 р., №89 від 01.11.2017 р., №111 від 27.12.2017 р., №5 від 12.01.2018 р., №15 від 19.02.2018 р., №22 від 07.03.2018 р., №25 від 15.03.2018 р., №46 від 13.04.2018 р., №110 від 01.08.2018 р., №111 від 01.08.2018 р., №119 від 20.08.2018 р., №121 від 24.08.2018 р.

Також, в матеріалах справи містяться договори - заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладеними між ТОВ "Альтернатива 2016" та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 .

Стосовно тверджень податкового органу щодо не підтвердження здійснення перевезення ТОВ "Альтернатива 2016", зокрема щодо не фіксації автомобілів, якими керували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 системою відеофіксації номерних знаків "Відеоконтроль-Рубіж", то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що в матеріалах справи міститься роздруківка із сайту виробника система відеофіксації номерних знаків "Відеоконтроль-Рубіж" від 24.01.2019 р. в якій зазначено про те, що система відеофіксації номерних знаків "Відеоконтроль-Рубіж" не покриває всі 100% доріг України, більш того розпізнає не всі номерні знаків автомобілів, що підтверджується розробником і виробником системи на своєму веб-сайті за адресою: http://ollie.com.ua/videocontrol/index.html.

Також, в матеріалах справи наявні роздруківки карт, з яких видно, що автомобілі якими керували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 прямували до с.Рожище, тобто місця відвантаження товару позивачу.

Крім того, водій ОСОБА_3 підтвердив факт здійснення перевезення в сторону товариства 12.09.2018 р., заявою від 14.01.2018 року, підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Ківерецького районного нотаріального округу Волинської області Грудзевич Т.О.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що за результатами телефонних розмов встановлено, що водіями: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не надавались транспортні послуги для ТОВ "Альтернатива 2016" від ФОП ОСОБА_2 , оскільки під час телефонних розмов вказані особи не попереджались про кримінальну відповідальність, а відтак є недопустимими та достовірними доказами.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на листи ТОВ "Гран Транс Сервіс" за вих. №20 від 28.12.2018 р., ТОВ "ВК Транс" за вих.№40 від 28.12.2018 р. в яких останні повідомили, що не здійснювали послуги з перевезення між ТДВ "Рожищенський Сирзавод" та ТОВ "Альтернатива", оскільки продавцем товару (контрагентом позивача) є ТОВ "Альтернатива 2016 ".

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що товарно - транспортні накладні підписувались зі сторони позивача завідувачем складом ОСОБА_7 , який займає посаду завідувача складського господарства у структурному підрозділі "Складське господарство" ТДВ "Рожищенський Сирзавод" з 05 січня 2018 року, що підтверджується наказом №3-К від 04 січня 2018 року, розрахунковою відомістю організації за період вересень 2018 про виплачену ОСОБА_7 заробітну плату; зарплатними відомостями, що подавалися до банку на виплату заробітної плати, в тому числі ОСОБА_7 ; формою 1ДФ; табелем обліку використання робочого часу, в якому зазначено присутність ОСОБА_7 на роботі 01.09.2018 р., 03.09.2018 р., 12.09.2018 р., 28.09.2018 р. і 30.09.2018 р.

Також Товаро-транспортні накладні підписувались ОСОБА_8 (податковий номер НОМЕР_1 ), який займає посаду комірника МТЗ у складському господарстві відповідно до наказу №21-К від 31 січня 2017 і переведений на посаду комірника МТЗ у складському господарстві на роботі згідно наказу №17-К від 24 січня 2018 року .

При цьому, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Альтернатива 2016" на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Вказані податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додатках до податкової декларації.

Відтак, факт постачання товару ТОВ "Альтернатива 2016" на адресу ТДВ "Рожищенський Сирзавод" знайшов своє підтвердження, відповідно, вказані у актах доводи відповідача спростовані.

Більше того, всі надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним товару у ТОВ "Альтернатива 2016". Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Суд зазначає, що як перевіряючим так і суду надані всі документи, які підтверджують факт поставки товару.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації т а спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТДВ "Рожищенський сирзавод", не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно зменшено бюджетне відшкодування, в розмірі 1707716 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 722131,28 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 603843 грн. по досліджуваним вище податковим повідомлення-рішенням.

Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 21.01.2019 року №0000571401, №0000581401, №0000621401, №0000641405, №0000781307, №0000791307, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

При цьому, п. 136.1 ст. 136 ПК України визначено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Таким чином, платник податку зобов'язаний включити до об'єкта оподаткування податок на прибуток підприємств отриманий дохід від реалізації товару.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТДВ "Рожищенський сирзавод" (продавець) та ТОВ "Оптмаркет рибної та м'ясної продукції" (покупець) укладено договір №9 від 14.02.2017 р. згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві молочну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано наступні документи: платіжне доручення № 1 від 15.02.2017 р.; видаткову накладну № TF0РЖ-307 від 16.02.2017 р.; товарно-транспортну накладною № РТF0H:-307 від 16.02.2017 р.

Надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, податковий орган посилається на те, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №757/22790/18-к зазначено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004294 від 17.11.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України, в якому фігурує ТОВ "Оптмаркет рибної та м'ясної продукції" як суб'єкт фіктивного підприємництва.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТДВ "Рожищенський сирзавод" та ТОВ "Оптмаркет рибної та м'ясної продукції", а отже даний правочин здійснений без мети настання реальних наслідків, а відтак зазначений правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте, податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судом на підставі ст. 9 КАС України та іншим обставинами, з врахуванням обставин, встановлених під час розслідування кримінального провадження №№42017000000004294, які спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань, зокрема досліджено надані позивачем первинні документи. Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст. 74 КАС України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Тобто, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

При цьому, вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагента податковим органом надано не було, а матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ "Оптмаркет рибної та м'ясної продукції".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року справа №822/787/18, від 27.03.2018 року справа №816/809/17, від 27.02.2018 року справа №813/1974/17, від 27.02.2018 року справа №813/1766/17, від 20 лютого 2018 року в справа №826/6280/13-а.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено реальність операцій із ТОВ "Оптмаркет рибної та м'ясної продукції" та відповідно висновки щодо заниження доходів на суму отриманих коштів у розмірі 2310000 грн. в ході розгляду справи не знайшли своє підтвердження.

Крім того, відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Тобто, законодавець взагалі не ставить у залежність розрахунок бази оподаткування операцій з постачання товарів від собівартості товарів. Основою для визначення відповідної бази є рівень звичайних цін, які були встановлені у договорах.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач реалізовував продукцію власного виробництва на "ADRIA COMMERCE LP" (Шотландія) на підставі контракту №ADRIA-1207-2016 від 12.07.2016 р.; ТОВ "Транспетролбалтик" (Білорусія) на підставі контракту №37BLR від 21.06.2017 р. та ТОВ "РАСА ГРУП" на підставі договору №52 від 24.05.2016 р., за договірною (звичайною) ціною.

При цьому, податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем реалізовано товар за ціною нижчою собівартості, однак відповідачем жодним чином не доведено та не надано доказів проведення відповідних розрахунків, на підставі яких встановлено таке заниження, як і не доведено яким чином здійснювався обрахунок собівартості певної продукції, яка реалізовувалась конкретним суб'єктам господарювання, та на підставі яких документів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність висновку щодо заниження позивачем доходу за 1 квартал 2018 року на суму 1094580 грн.

Відповідно до пп. 14.1.134 п. 14.1. ст.. 14 ПК України, операції з давальницькою сировиною - це операції з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату.

Згідно з пп. 14.1.41 п. 14. ст. 14 ПК України, давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Підпунктом 14.1.191. п. 14.1 ст. ПК України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З аналізу даних положень ПК України, вбачається, що договір з давальницької сировини та договір поставки є різними за своєю правовою природою, і ототожнювати рух матеріальних ресурсів по договору переробки і рух матеріальних цінностей по договору поставки не має жодних правових підстав.

Так, для податково-облікових цілей процес взаємодії сторін за операціями з давальницькою сировиною вирізняється тим, що замовник передає свою сировину виконавцю на переробку, виконавець переробляє цю сировину в готову продукцію і передає її замовнику, замовник приймає готову продукцію і оплачує роботи виконавця з переробки сировини, в той час як по договору поставки на передані покупцю матеріали останній набуває право власності.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТДВ "Рожищенський сирзавод" (виконавець) та ТОВ "Білий Сир" (замовник) укладено договір №1204/16Д на виготовлення продукції з давальницької сировини від 12.04.2016 р., відповідно до умов якого виконавець, зобов'язаний на свій ризик виконати роботи по виготовленню продукції сироватки молочної сухої на своїх виробничих площах з наданої замовником давальницької сировини, у відповідності до ТУ, рецептур та іншої технічної документації Виконавця. Кінцевим результатом виконаних робіт є сироватка молочна суха (п.1.2 договору), яку замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи та надані послуги в порядку і на умовах, визначених договором (п.1.3 договору). Тобто предметом цього договору фактично є надання послуг по виготовленню певної продукції та отримання коштів за надані послуги/роботи.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: рапорт про переробку сировини та виготовлення готової продукції 2016 року ТДВ "Рожищенський сир завод" від 20.05.2016 р.; спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини від 19.05.16 р.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТF0РЖ-5 від 23.05.2016 р., №ТF0РЖ-6 від 30.05.16 р.; "передача готової продукції" №ТF0РЖ-3 від 23.05.16 р., №ТF0РЖ-4 від 30.05.16 р.

Також, між ТДВ "Рожищенський сирзавод" (покупець) та ТОВ "Білий Сир" (постачальник) укладено договір № 0405/16 КП від 04.05.2016 р., предметом якого є постачання у власність покупцю продукції - сироватки молочної сухої. Тобто, за умовами цього договору ТДВ "Рожищенський сирзавод" прибавало готову продукцію, а саме сироватку молочну суху, за яку проводило розрахунки.

На виконання умов даного договору позивачем надано: видаткову накладну №МПФ-418 від 23.05.16 р.; пл. доручення №2862 від 17.08.16 р. №4536 від 21.10.16 р., №4691 від 27.10.16р., №4977 від 3.11.16р., №5102 від 10.11.16р., №126 від 16.11.16р., №5630 від 1.12.2016р.,№5817 від 9.12.16 р.

Таким чином, позивач не здійснював закупки сировини, а потім її перепродажу, а згідно договору №1204/16Д лише виконував послуги по переробці давальницької сировини, яка надана ТОВ "Білий Сир", що підтверджується актами здачі - прийняття робіт № TF0РЖ від 23.05.2016 р., № TF0РЖ-6 30.05.2016 р.

При цьому, на виконання умов договору №0405/16 КП, ТОВ "Білий Сир" постачав/передавав у власність готову продукцію - сироватку молочну суху, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №МПФ-418 від 23.05.2016 р., № МПФ-419 від 30.05.2016 р. та платіжними дорученнями № 2862 від 17.08.2016 р., № 4536 від 21.10.2016 р., № 4691 від 27.10.2016 р., № 4977 від 03.11.2016 р., № 5102 від 10.11.2016 р., № 126 від 16.11.2016 р., № 5630 від 01.12.2016 р., № 5817 від 09.12.2016 р.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу щодо факту придбання та продажу одному й тому ж контрагенту одної і тієї ж продукції не знайшли свого підтвердження, а відтак відсутні підстави вважати що позивачем занижено дохід за 2016 рік на 736110 грн.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТДВ "Рожищенський сирзавод" (покупець) та ФОП ОСОБА_9 (продавець) укладено договір купівлі - продажу №9 від 12.10.2017 р. відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець зобов'язується прийти та оплатити товар. Під товаром розуміється: молоко коров'яче питне пастеризоване, молоко знежирене охолоджене, молоко коров'яче незбиране.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору надано наступні документи: зведені видаткові накладні від 31.10.2017 б/н - залікова вага 472,753 кг. по ціні 8,6 грн. на суму 4065675,8 грн., без ПДВ, від 30.11.2017 б/н - залікова вага 88,691 кг. по ціні 8,6 грн. на суму 762742,6 грн., без ПДВ; товарно- транспортні накладні б/н від 25.10.2017 р., від 20.10.2017 р., від 08.11.2017 р.; спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини; платіжні доручення № 8325 від 02.11.2017 р., № 8360 від 03.11.2017 р., № 8383 від 06.11.2017 р., № 8455 від 07.11.2017 р., № 8496 від 08.11.2017 р., № 8515 від 09.11.2017 р., № 8565 від 10.11.2017 р., № 8594 від 13.11.2017 р., № 8601 від 14.11.2017 р., № 8757 від 15.11.2017 р., № 8776 від 16.11.2017 р.,№ 8862 від 17.11.2017 р. (а.с.158-176 т. 4).

Також, між ТДВ "Рожищенський сирзавод" (покупець) та ФОП ОСОБА_10 (продавець) укладено договір купівлі - продажу №8 від 16.09.2017 р. на умовах аналогічних вищевказаному договору.

На підтвердження продажу позивачу товару по даному договору, суду надано наступні первинні документи: зведені видаткові накладні: від 30.09.2017 б/н - залікова вага 383,098 кг. по ціні 8,18 грн. на суму 3133741,64 грн., без ПДВ, від 10.10.2017 б/н - залікова вага 200,471 кг. по ціні 8,6 грн. на суму 1724050,6 грн., без ПДВ; товарно- транспортні накладні б/н від 17.09.2017 р., від 18.09.2017 р., від 01.10.2017 р., від 02.10.2017 р.; спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини; платіжні доручення № 7479 від 06.10.2017 р., № 7480 від 06.10.2017 р., № 7516 від 09.10.2017 р., № 7543 від 10.10.2017 р., № 7613 від 11.10.2017 р., № 7666 від 12.10.2017 р., № 7683 від 13.10.2017 р., № 7875 від 20.10.2017 р., № 7915 від 23.10.2017 р., № 7963 від 24.10.2017 р., № 8055 від 25.10.2017 р., № 8295 від 01.11.2017 р. (а.с.177-195 т.4).

Таким чином, первинними бухгалтерськими документами підтверджено факт продажу/поставки молока від ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ТДВ "Рожищенський сирзавод".

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання контролюючого органу на пояснення сусідів та чоловіка вищезазначених осіб, оскільки такі не є допустимими та достовірними доказами, а відтак, не можуть бути підставою для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства та/або для встановлення безтоварності операції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат по придбаному у ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 молока та заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 9686214 грн., в тому числі за 2017 рік - 9686214 грн. не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі письмовими доказами.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ТДВ "Рожищенський сирзавод" укладено договори про надання послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини з:

- ФОП Буркацьким В .І. - №16/05-01 від 16.05.2016 р., №16/05-01 від 01.01.2017 р., №16/05-01 від 01.01.2018 р.;

- ФОП Панчик С.В. - №05/03 від 05.03.2016 р., №05/03 від 01.01.2017 р., №05/03 від 01.01.2018 р.;

- ФОП Сова І.В.- №7 від 10.03.2017 р.;

- ФОП Нінічук Т.Ф. - №27 від 01.11.2016 р.;

- ФОП Янковий О.О. - №22 від 15.04.2016 р., №40 від 01.01.2018 р.;

- ФОП Микуш О.М. - №16/05-1 від 16.05.2016 р., №16/05-1 від 01.01.2017 р., №16/05-1 від 01.01.2018 р.

Предметом даних договорів є надання послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини замовника.

На підтвердження надання послуг по вищевказаним договорам надано наступні документи:

- по ФОП ОСОБА_12 : - акти приймання-передачі наданих послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини б/н від 16.05.2016 р., 01.06.2016 р., 01.07.2016 р., 31.08.2016 р., 30.09.2016 р., 31.10.2016 р., 30.11.2016 р., 31.12.2016 р., 31.01.2017р., 28.02.2017 р., 31.03.2017р., 30.04.2017р., 31.05.2017р., 30.06.2017р., від 31.07.2017р., 31.08.2017р., 30.09.2017р., 31.10.2017р., 30.11.2017р., від 31.12.2017р., 31.01.2018 р., 28.02.2018р., 15.03.2018р.; платіжні доручення за 2016 рік в кількості 13 штук, за 2017 рік в кількості 33 штуки, за січень-березень 2018 року;

- по ФОП ОСОБА_13 - акти приймання-передачі наданих послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини б/н від 31.03.2016р., 30.04.2016р., 31.05.2016р. в кількості 2 шт., 30.06.2016р. в кількості 2 шт., 31.07.2016р. в кількості 2 шт., 31.08.2016р. в кількості 2 шт.; 30.09.2016р. в кількості 2 шт., 31.10.2016р. в кількості 2 шт., 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017 р., 31.03.2017р., 30.04.2017р., 31.05.2017р., 30.06.2017р., від 31.07.2017р., 31.08.2017р., 30.09.2017р., 31.10.2017р., 30.11.2017р., від 31.12.2017р., 31.01.2018 р., 28.02.2018р., 15.03.2018р.; платіжних доручень за 2016 рік в кількості 12 штук, за 2017 рік в кількості 36 штуки, за січень-березень 2018 року в кількості 9 штук;

- по ФОП ОСОБА_14 - акти приймання-передачі наданих послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини б/н від 31.03.2017р., 30.04.2017р., 31.05.2017р., 30.06.2017р., від 31.07.2017р., 31.08.2017р., 30.09.2017р., 31.10.2017р., 30.11.2017р., від 31.12.2017р., 31.01.2018 р., 28.02.2018р., 15.03.2018р.; платіжних доручень за 2017 рік в кількості 29 штук, за січень-березень 2018 року в кількості 8 штук;

- по ФОП ОСОБА_15 - акти приймання-передачі наданих послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини б/н від 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017 р., 31.03.2017р., 30.04.2017р., 31.05.2017р., 30.06.2017р., від 31.07.2017р., 31.08.2017р., 30.09.2017р., 31.10.2017р., 30.11.2017р., від 15.12.2017р.; платіжних доручень за 2016 рік в кількості 12 штук, за 2017 рік в кількості 13 штук;

- по ФОП ОСОБА_16 - акти приймання-передачі наданих послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини №1 від 26.04.2016р., №2 від 30.04.2016р., №3 від 15.05.2016р., №4 від 31.05.2016 р., №5 від 15.06.2016 р., №6 від 30.06.2016р., №7 від 15.07.2016 р., №8 від 31.07.2016р., №9 від 15.08.2016 р., №10 від 31.08.2016р. , №11 від 15.09.2016 р., №12 від 30.09.2016р., №13 від 15.10.2016 р, №14 від 31.10.2016р., №15 від 15.11.2016 р., №16 від 30.11.2016р.,№ 17 від 15.12.2016 р., №18 від 31.12.2016р., №19 від 15.01.2017 р., №20 від 31.01.2017р., №21 від 28.02.2017 р., №22 від 15.03.2017 р., №23 від 31.03.2017р., №24 від 15.04.2017 р., №25 від 30.04.2017р., №26 від 15.05.2017 р., №27 від 31.05.2017р., №28 від 15.06.2017 р., №29 від 30.06.2017р., №30 від 31.07.2017р., №31 від 31.08.2017р., №31/1 від 30.09.2017р., №32 від 31.10.2017р., №34 від 30.11.2017р., №35 від 31.12.2017р., №1 від 31.01.2018 р., №3 від 28.02.2018р.; платіжних доручень за 2016 рік в кількості 9 шт., за 2017 рік в кількості 20 шт., за січень-березень 2018 року в кількості 3 шт.;

- по ФОП ОСОБА_17 - акти приймання-передачі наданих послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини б/н від 31.05.2016р., 30.06.2016р., 31.07.2016р. в кількості 2 шт., 31.08.2016р. в кількості 2 шт.; 30.09.2016р. в кількості 2 шт., 31.10.2016р., 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017 р., 31.03.2017р., 30.04.2017р., 31.05.2017р., 30.06.2017р., від 31.07.2017р., 31.08.2017р., 30.09.2017р., 31.10.2017р., 30.11.2017р., від 31.12.2017р., 31.01.2018 р., 28.02.2018р., 31.03.2018р.; платіжних доручень за 2016 рік в кількості 9 шт., за 2017 рік в кількості 42 штуки, за січень-березень 2018 року в кількості 9 штук.

Таким чином, факт надання послуг по сприянню заготівлі та організації збору молочної сировини вищевказаними підприємцями підтверджено відповідними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства. Розрахунки за надані послуги було проведено між сторонами у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що дані послуги здійснювались працівниками позивача, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки не підтверджені відповідними доказами та є лише припущенням фіскального органу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт завищення витрат по послугах наданих позивачу ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 спростовано вищенаведеними обставинами та письмовими доказами, а відтак висновок щодо заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 30311258 грн., в тому числі за 2016 рік - 6447803 грн., за 2017 рік - 20452980 грн., за 1 квартал 2018 року на 3410475 грн. не знайшли свого підтвердження.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТДВ "Рожищенський сирзавод"(покупець) та ТОВ "Київська олійно-жирова компанія" (постачальник) (в подальшому перейменоване в ТОВ "Полігрейн Сістем") укладено 23.03.2016 р. договір поставки товару №038, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність певний товар/продукцію, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору. Покупець зобов'язаний проводити розрахунки з постачальником за кожну отриману партію товару на умовах 100% передплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення коштів готівкою до каси постачальника (п.4.1 договору).

На підтвердження реальності операцій по даному договору надано: видаткові накладні №176 від 31.03.2016 р., №266 від 29.04.2016 р., №296 від 06.05.2016 р., №355 від 23.05.2016 р., №391 від 30.05.2016 р., №416 від 03.06.2016 р., №483 від 25.06.2016р., №575, №575/1 від 22.07.2016 р., №689 від 12.08.2016 р., №756 від 02.09.2016 р., №770 від 06.09.2016 р., №802 від 14.09.2016 р., №831 від 21.09.2016 р., №890 від 06.10.2016 р.,; товарно - транспортні накладні; посвідчення про якість на замінники молочного жиру; платіжні доручення №9 від 30.03.2016 року, №473 від 28.04.2016 року, №478 від 29.04.2016 року, №481 від 29.04.2016 року, №561 від 05.05.2016 року, №576 від 06.05.2016 року, №1 від 06.05.2016 року, №762 від 13.05.2016 року, №857 від 20.05.2016 року, №860 від 23.05.2016 року, №861 від 23.05.2016 року, №865 від 24.05.2016 року, 932 від 26.05.2016 року, №982 від 27.05.2016 року, №1034 від 30.05.2016 року, №1066 від 31.05.2016 року, №1090 від 01.06.2016 року, №1122 від 02.06.2016 року, №1601 від 23.06.2016 року, №1574 від 23.06.2016 року, №2186 від 19.07.2016 року, №2254 від 21.07.2016 року, №2702 від 11.08.2016 року, №2771 від 12.08.2016 року, №2792 від 15.08.2016 року, №3289 від 02.09.2016 року, №3356 від 05.09.2016 року, №3368 від 06.09.2016 року, №3429 від 08.09.2016 року, №3629 від 14.09.2016 року, №3674 від 16.09.2016 року,№3731 від 19.09.2016 року, №3825 від 23.09.2016 року, №3864 від 27.09.2016 року, №4209 від 06.10.2016 року, №4226 від 07.10.2016 року, №4243 від 10.10.2016 року, платіжне доручення №4246 від 11.10.2016 року.

Тобто, як видно позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Контролюючим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що спростовують надані документи, а також не надано доказів, які б підтверджували, що відомості, які містяться у даних документах не вірні/не точні.

Натомість висновок контролюючого органу щодо нереальності операцій здійснено на основі того, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься справа №756/6557/18 в рамках якої слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві розслідується кримінальне провадження №32017100000000010 від 27.01.2017 за попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212, КК України, в якому фігурує ТОВ "Полігрейн Сістем", як підприємство що вчинило дії направлені на безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат.

Однак, такі доводи до уваги не беруться, оскільки, як зазначалось вище, законодавець не передбачив обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них чи не подання відповідної податкової звітності такими (виконавцями послуг).

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Крім цього, посилання відповідача на наявність окремих кримінальних проваджень, суд вважає безпідставними, оскільки з їх змісту не вбачається того, що судами підтверджено факти фіктивності господарської діяльності вказаного контрагента позивача, ухилення ним від сплати податків, а також того, що окремі особи, які брали участь у досліджуваних фінансово-господарських операціях заперечують свою участь у діяльності контрагентів взагалі або у межах окремої операції. Як вбачається зі змісту останніх, вказане переважно стосуються вчинення окремих процесуальних дій у межах відповідних кримінальних проваджень та не встановлюють фактів, які б мали преюдиційне значення під час розгляду даної адміністративної справи.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб суб'єкта господарювання не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Окрім того, відсутність у спірного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 804/4787/16.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу щодо завищення витрат по придбанню ТМЦ у ТОВ "Полігрейн Сістем" не знайшли свого підтвердження, а отже не можна вважати, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 6029400 грн., в тому числі за 2016 рік - 6029400 грн.

Щодо встановлення податковим органом в ході перевірки завищення позивачем собівартості придбаних та реалізованих товарів за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 на 2665168 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 789360 грн., 2017 рік в сумі 1677277 грн., 1 квартал 2018 року в сумі 198531 грн., оскільки мали місце факти здачі молока померлими особами та отримання ними ж за здане молоко коштів у вказаному розмірі від уповноважених осіб підприємства, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього кодексу.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, об'єктами витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Пункт 23 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлює, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 2016 до 2018 року через фізичних осіб, з якими товариство уклало договори цивільно-правового характеру про надання послуг, придбавало у населення молоко.

Так, зокрема між ТДВ "Рожишенський сирзавод" та ОСОБА_18 укладено договір №18 ОВ про виконання робіт від 05.03.2016 р., відповідно до умов якого, замовник, яким є позивач доручає виконавцю виконати роботи по заготівлі молока від населення для забезпечення господарських потреб.

На підтвердження виконання договору надано: акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2016 р., видатковий касовий ордер від 04.10.2016 р. та прийомно-розрахункова відомість №TF0РЖ-3975 про видачу грошей за закуплену молочну сировину від фізичних осіб від 01.09.2016 р. по 15.09.2016 р.

Під час перевірки перевіряючим особам було надано всі аналогічні договори з іншими заготівельниками молока. Відповідно до умов вказаних договорів, фізичні особи (надалі - "заготівельники") повинні на свій ризик за дорученням замовника здійснити заготівлю молока від населення.

Так, заготівельники отримували від позивача готівкові кошти під звіт для розрахунків з фізичними особами за продане молоко, що підтверджується видатковими касовими ордерами, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи..

При цьому, п. 2.2 договору обов'язок щодо збору молока та здійснення розрахунків із населенням покладено на виконавця.

При цьому, доставку молока здійснював саме виконавець, більш того кошти за поставлене молоко для подальшого розрахунку видавались останньому, про що свідчить видатковий касовий ордер від 04.10.2016 р.

Відтак, позивач не брав безпосередньої участі у придбанні молока від населення, а відповідальність за ризики покладено на фізичних осіб - заготівельників.

Також, в акті не зазначено осіб, які є померлими та які отримували готівкові кошти та не надано жодного доказу того, що готівкові кошти були спрямовані не за цільовим призначенням, як і не підтверджено відсутності факту купівлі молока заготівельниками.

При цьому, товариством під час податкової перевірки на підтвердження факту закупівлі молока надано докази отримання готівкових коштів під звіт, приймально-розрахункові відомості про видачу грошей за закупівлю молока від населення у відповідні періоди, що не спростовується відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт завищення позивачем собівартості придбаних та реалізованих товарів за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 на 2665168 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 789360 грн., 2017 рік в сумі 1677277 грн., 1 квартал 2018 року в сумі 198531 грн., не підтверджено.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0000621401 від 21.01.2019 р., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали взаємовідносини з ТОВ "Білий сир" (у якого була придбана та якому була реалізована (в той самий день) сироватка молочна суха демінералізована за цінами нижчими ціни придбання, внаслідок чого недоотримано доходи в сумі 736110 грн. та відносини із ТОВ "Полігрейн Сістем".

Враховуючи те, що колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції про реальність операцій позивача з ТОВ "Полігрейн Сістем", а також відсутності факту продажу позивачем продукції за ціною меншою від собівартості ТОВ "Білий Сир", оскільки перший не здійснював продажу такої, лише виготовляв продукцію з сировини останнього, відтак спірне рішення прийняте за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0000641405 від 21.01.2019 р., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що протягом перевіряємого періоду особам, що вважалися померлими, здійснено виплат у 2016 році на суму 789360,15 грн., у 2017 році на суму 1677277,11 грн. та у 2018 році на суму 198531,28 грн. Загальна сума, витрачена підзвітними особами на придбання продукції тваринництва та відзвітована ними без подання відповідних підтверджуючих такі витрати документів у перевіряємому періоді склала 2665168,54 грн.

Однак, дані обставини спростовувались вище, більш того готівкові кошти за придбане у фізичних осіб заготівельниками молоко, надавались саме виконавцям/заготівельникам, що підтверджується видатковим касовим ордером. При цьому, у позивача наявні документи, що підтверджують проведення готівкових розрахунків за придбане у заготівельників молоко.

Відтак, відсутні підстави вважати, що позивачем порушено норми з регулювання обігу готівки у національній валюті, як наслідок відсутні підстави для застосування за таке штрафу.

Стосовно податкових повідомлень - рішень № 0000781307, № 0000791307, якими донараховано суму зобов'язань за платежем: податок на доходи фізичних осіб та збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору при виплаті платникам податків доходу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:

садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.

Якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.

При цьому, при продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

Так, до 4 групи УКТ ЗЕД Митного тарифу України відноситься молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені.

Таким чином, дохід, який отримують фізичні особи з реалізації власної продукції, а саме, молока, не включається до оподатковуваного доходу, а відтак не нараховується та не сплачується податковим агентом ПДФО.

Відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.

Враховуючи те, що сплачені фізичним особам кошти за продаж їх власної продукції тваринництва, як зазналось вище, не належить до оподаткованого доходу, який визначений ст. 164 ПК України, правові підстави для нарахування та, відповідно, стягнення військового збору, у цьому випадку, - відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахування позивачу спірними рішеннями ПДФО та військового збору є протиправним, а відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 вересня 2019 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.