11 вересня 2019 р.Справа № 440/4285/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Л.О. Єресько, м. Полтава, повний текст складено 15.04.19 року по справі № 440/4285/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якій просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060551311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 135,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060571311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 13,50 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн; рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн; рішення від 10.07.2018 № 0060511311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанцій допустив неправильне застосування підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме в редакції станом на 2014р., 2015р., 2016р., який визначає порядок визначення сум єдиного соціального внеску. Також, є помилковим висновок суду першої інстанції про заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108,00 грн. за 2015 р., оскільки судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку платіжним дорученням № 22 та № 23 від 28.12.2015р., які документально підтверджують витрати в сумі 1200,00 грн. Окрім того, суд першої інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме абз.4 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
ГУ ДФС у Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач та його представник наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 06.07.2012 № 14 ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2 (а.с. 21).
Згідно з матеріалами справи, позивача з 01.08.2014 взято на облік в Кременчуцькій ОДПІ, як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, а з 18.07.2017 припинено вказану діяльність (а.с. 20).
В період з 07.06.2018 по 13.06.2018 проведено перевірку ОСОБА_1 , у зв'язку із поданням останнім до Кременчуцької ОДПІ заяви про проведення перевірки за період, коли позивач був самозайнятою особою.
За змістом акту, підставою для документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 є наказ ГУ ДФС у Полтавській області від 05.06.2018 № 1405 (а.с. 116-117), виданий у зв'язку із наявністю рішення ради адвокатів про зміну організаційно - правової форми адвокатської діяльності адвокатом ОСОБА_1
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/3096010930 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 28.07.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2014 по 28.07.2017 (а.с. 124-129).
В ході перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за 2015-2017, відображених у податкових деклараціях, встановлено їх завищення за 2015 рік на загальну суму 720,00 грн.
За змістом акту перевірки від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 , адвокатська діяльність позивача здійснювалась за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору суборенди № 14 від 01.08.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1, та договору суборенди № 07/02-17 від 15.02.2017.
Так, згідно договору суборенди № 14 від 01.08.2014; додатку 1 до договору від 01.08.2014; додатку № 2 від 01.02.2015 вартість орендної плати на місяць складає 840,00 грн, а з 01.02.2015 - 480,00 грн.
Перевіряючими встановлено, що орендна плата у 2015 році складала 6 120,00 грн та сплачена у повному обсязі платіжним дорученням № 10 від 05.02.2015 у розмірі 840,00 грн, платіжним дорученням № 1 від 11.03.2015 у розмірі 480,00, платіжним дорученням № 3 від 31.03.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 6 від 20.04.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням №9 від 21.05.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 11 від 24.06.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 2193 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 15 від 31.08.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 16 від 28.09.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 19 від 22.10.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням №20 від 30.11.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 22 від 28.12.2015 у розмірі 480,00 грн.
Орендна плата сплачена в повному обсязі.
Як зазначено перевіряючими, згідно із записами Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну діяльність № 3/1193, до витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, неправомірно віднесено 25.12.2015 орендну плату у розмірі 1 200,00 грн згідно з платіжним дорученням № 22 від 28.12.2015. Але, оскільки відповідно до вказаного платіжного доручення ОСОБА_1 перераховано на користь ФОП ОСОБА_2 орендну плату у розмірі 480,00 грн за грудень 2015 року, то перевіряючі дійшли висновку, що ОСОБА_1 завищено витрати, пов'язані із провадженням незалежної професійної діяльності, на 720,00 грн.
По причині завищення документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, відображених в податкових накладних про майновий стан та доходи, на суму 720,00 грн перевіркою встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108,00 грн.
Відповідно до акту перевірки від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/3096010930, перевіркою достовірності відображення ОСОБА_1 у звітності суми доходу, на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження цього доходу у розмірі 19 343,00 грн, в тому числі за 2014 рік у сумі 2 436,00 грн, за 2015 рік у сумі 11 251,00 грн, за 2016 рік у сумі 5656,00.
Згідно з записами Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну діяльність № 3/1193, у вересні 2014 року чистий дохід (прибуток) ОСОБА_1 складає 13.96 грн, у жовтні 2014 року -191,00 грн, у березні 2015 року - 236,02 грн, у травні 2015 року - 830,99 грн, у червні 2015 року - 2 245,00 грн, у липні 2015 року - 324,41 грн, у серпні 2015 року - 460,00 грн, у вересні 2015 року - 336,26 грн, у жовтні - 1260,32 грн, у листопаді 2015 року - 125,87 грн, у січня 2016 року - 920,00 грн, у березні 2016 року - 970,00 грн, у червні 2016 року - 172,00 грн, у вересні 2016 року - 245,40 грн.
По причині заниження сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, контролюючий орган дійшов висновку про заниження нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 4 757,48 грн, в тому числі за 2014 рік у розмірі 845,30 грн, за 2015 рік у розмірі 2636,18, за 2016 рік у розмірі 1 276,00 грн.
Таким чином, за висновками акту від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/3096010930 перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 :
- п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, а саме ОСОБА_1 завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, відображених в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, на суму 720,00 грн, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108,00 грн;
- п. 1.1 - 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України , а саме завищення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, відображених в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, на суму 720,00 грн, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 10,80 грн.
За наслідками встановлених порушень податковим органом винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060551311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 135,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060571311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 13,50 грн.
Також, перевіркою встановлено порушення п. 2 частини 1 ст. 7 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме ОСОБА_1 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 20 721,00, що призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 4 757,48 грн, в тому числі за 2014 рік у розмірі 845,30 грн, за 2015 рік у розмірі 2636,18 грн, за 2016 рік у розмірі 1 276,00 грн.
У зв'язку із встановленням вказаного порушення, ГУ ДФС у Полтавській області винесено:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн;
- рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн.
Також перевіряючими встановлено порушення абз. 4 п. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме ОСОБА_1 за 2015 рік звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подано не за встановленою формою - з таблицею 1 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями", тоді як Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають звіт згідно з таблицею 3 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність".
За наслідками встановленого порушення винесено рішення від 10.07.2018 № 0060511311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 30.08.2018 № 13079/К/99-99-11-02-02-25 вищенаведені податкові повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060551311, від 10.07.2018 № 0060571311, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн; рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн, рішення від 10.07.2018 № 0060511311 - залишені без змін.
Не погодившись із вищевказаними податковими - повідомленнями рішеннями, рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення - рішення, рішення та вимога винесені суб'єктом владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття таких рішень.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.178.3 ст.178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
За змістом п.178.4 ст.178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 178.6 ст.178 ПК України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Таким чином, адвокат є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності адвоката.
При цьому, зі змісту п.178.6 ст.178 ПК України вбачається, що витрати, необхідні для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, повинні бути підтверджені документально.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, ведуть Книги обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Форму та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (далі - Порядок № 481).
За змістом пункту 1 Порядку № 481 фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Відповідно до п.п. 5,6 п. 6 Порядку № 481 у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
В акті перевірки від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 контролюючий орган посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено 29.12.2015 орендну плату у розмірі 1 200,00 грн згідно платіжного доручення № 22 від 28.12.2015, чим завищено витрати, пов'язані із провадженням незалежної професійної діяльності на 720,00 грн.
Дослідивши записи Книги обліку доходів і витрат № 3/1193, витяг якої наявний в матеріалах справи, судом першої інстанції встановлено, що позивачем 29.12.2015 у графі 5 зазначено реквізити документа № 22 від 28.12.2015, а у графі 6 зазначено сума витрат -1 200,00 грн.
Отже, на думку суду першої інстанції, позивачем здійснено запис до Книги обліку доходів і витрат про платіжне доручення № 22 від 28.12.2015, яке документальне підтверджує витрати лише на суму 480,00 грн.
У зв'язку із чим, суд погодився із висновками податкового органу про завищення позивачем витрат, пов'язаних із провадженням незалежної професійної діяльності, на загальну суму 720,00 грн (1 200,00 - 480,00 грн), які документально не підверджені.
Суд зазначив, що об'єктом оподаткування фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є чистий оподатковуваний дохід.
Позивачем занижено суму чистого доходу на 720,00 грн по причині завищення документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням незалежної професійної діяльності, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 108,00 грн.
В розумінні положення пункту 162.1 статті 162 ПК України позивач є платником військового збору, об'єктом оподаткування є чистий оподатковий дохід.
За змістом п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
У зв'язку із встановленим завищенням позивачем витрат за період 2015-2017 року в загальному розмірі 720,00 грн, позивачем, відповідно, допущено заниження військового збору на загальну суму 10,80 грн (720*1,5%).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу в цій частині.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом не враховано і не надано належну правову оцінку платіжному дорученню № 22 від 28.12.2015р. (орендна плата у листопаді 2015р. згідно договору № 14 від 01.08.2014р. в розмірі 480,00 грн.) та платіжному дорученню № 23 від 28.12.2015р. (відшкодування витрат на комунальні послуги у листопаді 2015р. згідно договору № 14 від 01.08.2014р. у розмірі 753,87 грн).
Вказані платіжні доручення підтверджують документально підтверджені витрати позивача, необхідні для здійснення адвокатської діяльності, у розмірі 1200,00 грн. за 2015р., і підтверджують правомірність відображення позивачем цих витрат в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2015 р.
У Книзі обліку доходів і витрат позивачем відображалось не окрему, а загальну суму витрат у розмірі 1 200,00 грн згідно платіжних доручень № 22 та № 23.
До складу витрат адвоката, що здійснює незалежну професійну діяльність, включається документально підтверджені витрати, необхідні для здійснення адвокатської діяльності (п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України).
Відповідно, є помилковим висновок відповідача та суду першої інстанції про заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108,00 грн. за 2015 р., оскільки судом не було надано належну правову оцінку платіжним дорученням № 22 та № 23 від 28.12.2015р., які документально підтверджують витрати в сумі 1200,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018р. № 0060551311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, в сумі 135,00 грн. підлягає скасуванню.
Оскільки є помилковим висновок суду першої інстанції про заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108,00 грн. за 2015 р., тому, відповідно, є помилковим висновок про заниження суми військового збору на загальну суму 10,80 грн., а тому скасуванню підлягає також і податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018р. № 0060571311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 13,50 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення від 10.07.2018 № 0060511311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано звітність за 2015 рік не за встановленою формою, а тому відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у загальному розмірі 170 грн (17*10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Колегія суддів також не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно з п. 4 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (в редакції, чинній на момент подання звітності), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми "початкова".
Вказані норми законодавства встановлюють обов'язок подання звіту та порядок його формування, і позивачем даний обов'язок було виконано та 09.02.2016 подано до контролюючого органу Звітність (звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску) за 2015 рік форми № Д5 (річна), початкова, разом із Таблицею 1 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами -підприємцями" (т. 1 а.с. 150-151).
З огляду на викладене, висновки відповідача та суду першої інстанції про подання позивачем звітності за 2015 рік не за встановленою формою є помилковими, а тому і застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 170,00 грн є безпідставними, що зумовлює задоволення позовних вимог про скасування рішення від 10.07.2018 № 0060511311.
Щодо рішення відповідача від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн., колегія суддів зауважує на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст.2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.
За приписами пп.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
За змістом ч.11 ст.8 Закону №2464-VI (в редакції до 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з положеннями ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Вказаною нормою встановлюються особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у статті 4 Закону №2464-VI. Відповідно до п.5 ч.1 зазначеної статті платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме адвокатською діяльністю, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції, що діяла з 01.01.2015) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з пп.3 п.4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №455 (чинна до 29.05.2015) платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Виходячи з аналізу наведених норма, суд першої інстанції дійшов висновку, що на законодавчому рівні встановлено обов'язок самостійно нараховувати та сплачувати ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску в розрізі кожного місяця, коли особою було отримано чистий оподатковий дохід.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом перевіряємого періоду регулювався постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309 та діяла до 08.01.2014 (далі - Порядок №22-2), а також наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/24160 та діяв до 30.04.2015 (далі - Порядок №454).
Відповідно до пункту 3.4 Порядку №22-2 фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Положення аналогічного змісту містилось і в пункті 3.4 Порядку №454, відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Отже, як зазначено судом, за приписами наведених норм законодавства для адвокатів встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в рядку "усього" графи 2 таблиці 3 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток №5 до Порядку №454 та Порядку №22-2), має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.
До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону №2464-VI (34.7 % до 01.01.2016).
З 29.05.2015 процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Закону №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи) визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції №449 базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.
Для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 22 відсотків суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI (в редакції після 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, судом першої інстанції зазначено, що позивач мав нараховувати єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з записами Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну діяльність № 3/1193 чистий дохід (прибуток) ОСОБА_1 складає: у вересні 2014 року - 13.96 грн, у жовтні 2014 року -191,00 грн, у березні 2015 року - 236,02 грн, у травні 2015 року - 830,99 грн, у червні 2015 року - 2 245,00 грн, у липні 2015 року - 324,41 грн, у серпні 2015 року - 460,00 грн, у вересні 2015 року - 336,26 грн, у жовтні - 1260,32 грн, у листопаді 2015 року - 125,87 грн, у січня 2016 року - 920,00 грн, у березні 2016 року - 970,00 грн, у червні 2016 року - 172,00 грн, у вересні 2016 року - 245,40 грн (а.с.164-166).
По причині заниження сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, позивачем занижено суми нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 4 757,48 грн, в тому числі за 2014 рік у розмірі 845,30 грн, за 2015 рік у розмірі 2636,18 грн, за 2016 рік у розмірі 1 276,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Оскільки позивачем за період 2014-2016 роки не було нараховано та сплачено єдиний внесок в розмірі 4757,48 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд невірно застосував пп. 2 пункту 1 статті 7 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, в редакції станом на 2014р., 2015р., 2016р., який визначає порядок визначення сум єдиного соціального внеску.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що спір виник внаслідок того, що податковим органом обчислення єдиного внеску проведено без врахування звітного періоду, встановленого для позивача, як самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
На момент виникнення спірних правовідносин адвокати повинні сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для адвокатів було визначено календарний рік.
Станом на 2014 р. редакція підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України № 2464«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була така:
База нарахування єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується:
2) для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Станом на 2015р., 2016р. редакція підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України №2464«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була така:
База нарахування єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується:
2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 в редакції № 77-VIII ( 77-19 ) від 28.12.2014).
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, 2014 р. - 2016 р., позивач, як адвокат зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для позивача був календарний рік.
При цьому, позивачем, адвокатом єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від адвокатської діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Тобто, встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що адвокат самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. Сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до контролюючого органу за результатами календарного року.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушень у визначенні сум оподатковуваного доходу (чистого доходу) у деклараціях позивача про майновий стан і доходи за 2014-2016 роки не встановлено.
Згідно акту перевірки, з висновками якого погодився і суд першої інстанції, відповідач визначив для позивача базу для нарахування єдиного соціального внеску - чистий оподаткований дохід, отриманий позивачем в кожному конкретному місяці 2014-2016 роках.
Однак, враховуючи вищезазначені норми законодавства, такий метод є невірним і суперечить підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464, а тому вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн є безпідставною та підлягає скасуванню.
Оскільки є помилковим висновок суду про порушення позивачем норм законодавства в частині нарахування єдиного внеску, тому, відповідно, є помилковим висновок про правомірне застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску - штрафної санкції в розмірі 1215,11 грн., а тому скасуванню підлягає також і рішення № 0060501311 від 10.07.2018 р.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів повноту та обґрунтованість оскаржуваних рішень та вимоги.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, внаслідок чого позовні вимоги задоволені в повному обсязі, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовною заявою та з апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 440/4285/18 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060551311 та від 10.07.2018 № 0060571311, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 , рішення від 10.07.2018 № 0060501311 та рішення від 10.07.2018 № 0060511311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 704,80 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1057,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року