10 вересня 2019 р.Справа № 440/745/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України (Східний територіальний юридичний відділ) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 440/745/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні ді,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати п. 7 Протоколу № 2 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.01.2019 р. щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. “Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”; зобов'язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., як особі з інвалідністю 2 групи з 23.11.2016 р., інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. “б” ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та вжити заходів до її виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачем були подані усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, зокрема, документи, які підтверджують причинний зв'язок отриманих ним поранень із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Незважаючи на це, Міністерство оборони України безпідставно відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по цій справі позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 2 від 18.01.2019 р. щодо відмови в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 23 листопада 2016 року, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 10.11.1987 р. по 27.10.1989 р. У період проходження строкової військової служби позивач, зокрема, проходив військову службу у складі діючої армії під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан у період з cерпня 1988 року по лютий 1989 року.
Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 03.11.2016 р. № 2629/ж зазначено, що при огляді встановлено наявність у позивача лінійного рубця довжиною 0,8 см - в тім'яній ділянці зліва, білого кольору, м'який, рухомий; подібних властивостей рубці невизначеної та лінійної форми розташовані - в лівій лопатковій ділянці розмірами 2х1 см, в епігастральній ділянці довжиною 5,5 см, на тильній поверхні правого зап'ястку (неоднорідний) розмірами 2х1 см, долонній поверхні лівої кисті в проекції 1-ої зап'ясної кістки довжиною 4 см. За висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи - ОСОБА_2 описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1988 році (а.с. 31).
У витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 4614 від 07.11.2016) зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, передньої черевної стінки, обох рук (контузія головного мозку в 1988 році) старшого сержанта ОСОБА_1 , 1969 року народження, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2629/ж від 03.11.2016 Київського міського клінічного бюро СМЕ, які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалгічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст. Двобічної хронічної сенсоневральної туговухості І ст.", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (Підстава: протокол № 4614 від 07.11.2016) (а.с. 30).
Згідно довідки МСЕК Серії АВ №0554950 ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 23.11.2016 р., поранення, контузія і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 15).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 р. у справі № 816/1240/18, яке залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною та скасовано відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлену листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06 квітня 2018 року № 12/629; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти за заявою ОСОБА_1 від 29 березня 2018 року, яка отримана Полтавським обласним військовим комісаріатом 05 квітня 2018 року, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни другої групи з 23 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ІНФОРМАЦІЯ_3 направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок від 25.10.2018 р. № 12/2578 щодо можливості виплатити одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 23.11.2016 р. визнаний особою з інвалідністю інвалідом ІІ групи, до якого додано документи, та зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с. 28).
До вказаного висновку Полтавського ОВК додано: копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 р. у справі № 816/1240/18; копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серія АВ 0554950; копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію висновку судово-медичного експерта; копію архівної довідки ВМД; копію військового квитка; довідку про призов (проходження військової служби); копію паспорта ; копію довідки із зазначенням ідентифікаційного номеру.
Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 18.01.2019 р. дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 19.10.1989 звільнено зі строкової військової служби та 23.11.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ № 0554950 від 29.12.2016), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 03.11.2016 № 2629/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 03.11.2016 № 4614, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, які не подано на розгляд комісії (а.с. 38).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.02.2019 №12/419 позивача повідомлено, що відповідно рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 2 від 18.01.2019, пункт 7) відмовлено у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 (а.с. 39).
Не погодившись з рішенням комісії Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 18.01.2019 № 2, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначення у протоколі № 2 від 18.01.2019 (пункт 7) в якості підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги того, що заявником не подано документу, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975, суд вважає безпідставним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині суд першої інстанції зазначив, що вимога про зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 23 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. “б” ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та вжити заходів до її виплати задоволенню не підлягає, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції відповідача у справі.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що ані позивачем, ані відповідачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржувалося, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних не переглядається.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової допомоги, слугував висновок відповідача про те, що заявником (позивачем) не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 року, який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України Закон № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Положеннями ч.1 ст. 12 Закону № 2011-ХІІ передбачено: військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пп. 2 п.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до п. 6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок № 975).
Відповідно до п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги (рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 7 протоколу № 2 від 18.01.2019) було те, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975. Крім того, в зазначеному рішенні зазначається, що висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи від 03.11.2016 р. № 2629/ж, який складено зі слів заявника, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчать про обставини контузії.
Колегія суддів зазначає, що подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету та відповідає вимогам законності.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
У постанові від 10.04.2019 року по справі № 822/220/18, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, та, у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, сформулювала наступний правовий висновок.
Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Відповідно до п. 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Згідно з п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби” - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 постанова військово-лікарських комісій про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 р. № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 р. за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 р. № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 р. за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення № 402).
З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення свідчить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.
Відповідно до п. 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника. Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно з п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Разом з цим, п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за № 1294/26071 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 530) встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
У разі настання інвалідності подаються такі документи: висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13); заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12); копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності; копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка); копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою); копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги.
В свою чергу, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Так, судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови в позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги слугувала та обставина, що він не подав документ про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку № 975.
Колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 4614 від 07.11.2016), яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, - засвідчило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (травми) та є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення (травми) є безпідставними, оскільки вказаним рішенням лише підтверджується обставина про причини поранення та захворювання позивача, але вказане рішення жодним чином не підтверджує той факт, що поранення (контузія, травма, каліцтво) та захворювання не пов'язані з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, тобто не свідчить про обставини поранення та захворювання.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 440/745/19 прийняте з порушенням норм матеріального права та без врахування вищенаведених обставин, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, ця справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України (Східний територіальний юридичний відділ) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 440/745/19 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 440/745/19 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року