11 вересня 2019 р.Справа № 520/9336/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 05.04.19 року по справі № 520/9336/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс"
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про скасування постанови,
Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС від 05.10.2018р. про накладення на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" штрафу у розмірі 148920,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС від 05.10.2018р. про накладення штрафу на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" у розмірі 148920,00 грн.
Головне управління Держпраці у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає, що Харківським окружним адміністративним судом при прийняті рішення було порушено норми процесуального права та не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому, підлягає скасуванню з таких підстав. Звертає увагу суду, що заяви на які посилався позивач та суд першої інстанції були надані виключно як додаток до адміністративного позову, під час проведення інспекційного відвідуванню, під час складання скарг на акт та припис та на розгляд справи про накладання штрафу, позивачем не було надано такі заяви. Тобто, суд першої інстанції не мав права враховувати докази, які не були покладені в основу рішення органу контролю, аналогічний висновок викладений в рішенні ЄСПЛ від 23.07.2002 у справі «Vastberga taxi aktiebolagand Vulic v. Sweden» відносно податкових органів. Також, Управління Держпраці не погоджується з тезою суду першої інстанції відносно того, що «роботодавцем враховано всі побажання працівників щодо вибору між оплатою за відпрацьовані святкові на неробочі дні та наданням вихідного дня» , оскільки заяви на надання іншого дня відпочинку були надані лише до адміністративного позову, напевно, для підкріплення своєї правової позиції, Кодексом законів про працю України на роботодавця покладено обов'язок дотримуватись та реалізовувати норми трудового законодавства, а працівнику у відповідності до трудового договору виконувати трудову функцію. Вважає , що позивач під час здійснення господарської діяльності порушив частину 1 та 2 статті 107 КЗпП України, а саме оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі. Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17, зазначив, що згідно п. 29 Порядку №295 накладення штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України (недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці) накладається незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Таким чином, на підставі Акту № ХК1461/291/НД/АВ від 06.09.2018 року яким встановлено порушення законодавства про працю, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК 1461 /291 /АВ/НД/МГ-ФС від 05.10.2018. Просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу , вважає викладені в ній доводи та міркування безпідставними та заперечує щодо змісту і вимог
апеляційної скарги. Вважає, що судом прийняте законне та обґрунтоване рішення, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем надано до матеріалів справи заяви працівників про надання відгулу за раніше відпрацьований час у святкові дні та розпорядження голови правління про надання цим працівникам інших днів відпочинку за відпрацьовані святкові дні. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що роботодавцем враховано всі побажання працівників щодо вибору між оплатою за відпрацьовані святкові та неробочі дні та наданням вихідного дня. Вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідачем не наведено жодного факту неправильного застосування норм матеріального права або порушення процесуальних норм, недоведеності обставин справи чи невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні. Просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні .
Представник позивача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Інспекторами праці - співробітниками Головного управління Держпраці у Харківській області у період з 17.08.2018р. по 06.09.2018р. здійснено інспекційне відвідування об'єктів будівництва Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" з метою проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Підставою для проведення інспекційного заходу є наказ від 16.08.2018р. №01.01-07/1159, направлення на проведення інспекційного відвідування №01.01-94/02.03/02170 від 16.08.2018р. Зазначений вище наказ видано на підставі п.5.3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин).
Під час проведення інспекційного відвідування суб'єкту господарювання було запропоновано надати інспекторам праці до кінця строку інспекційного відвідування, документи, ведення яких передбачено чинним законодавством.
Не отримавши жодних документів від позивача, інспектором праці Миргородом С.О., 30.08.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК1461/291/НД та вимога про надання документів №ХК1461/291/ПД.
Проведення інспекційного відвідування було зупинено актом про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК1461/291/НД від 30.08.2018 строком до 06.09.2018.
Отримавши необхідні документи, контролюючим органом складено акт інспекційного завідування №ХК1461/291/НД/АВ від 06.09.2018 року відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, висновками якого зафіксовано порушення вимог законодавства про працю (а.с.14-23), а саме:
- частини 1 статті 53 КЗпП України, тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочена на 1 годину;
- статті 29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власником або уповноваженим ним органом стосовно працівників не поінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів;
- статті 61 КЗпП України, підсумований облік робочого часу запроваджено без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації;
- частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" №108, роботодавцем не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці;
- частини 1, 2 статті 37 КЗпП України, а саме оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі. (а.с.20-21).
Для усунення недоліків, виявлених в ході перевірки, контролюючим органом складено приписи про усунення виявлених порушень №ХК1461/291/НД/АВ/П від 06.09.2018р. (а.с.26-27), №ХК1461/291/АВ/2П від 06.09.2018р. (а.с.24-25), №ХК1461/291/НД/АВ/ЗП від 06.09.2018р. (а.с.28-29).
Не погодившись з викладеною у акті інформацією та прийнятими та його підставі приписами про усунення порушень, позивач надіслав на адресу відповідача зауваження до акту інспекційного відвідування №899 від 13.09.2018р. та скаргу на припис №ХК1461/291/НД/АВ/П від 06.09.2018р. (вих.№905 від 19.09.18р.), скаргу на припис №ХК1461/291/АВ/2П від 06.09.2018р. (вих.№911 від 19.09.18р.) та скаргу на припис №ХК1461/291/НД/АВ/ЗП від 06.09.2018р. (вих.№906 від 19.09.18р.).
28.09.2018 року позивач отримав в електронному вигляді повідомлення Головного управління Держпраці у Харківській області про розгляд справи про накладення штрафу (вих.№0325/1 від 27.09.2018р.), в якому відповідач повідомив, що розгляд справи відбудеться 05.10.2018р. о 12:00 год.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу Головним управлінням Держпраці у Харківській області прийнято постанову про накладення штрафу №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС від 05.10.2018р., якою на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" накладено штраф у розмірі 148920,00 грн. (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.) на підставі абз.4 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.
Вищевказана постанова вручено особисто під підпис директору ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс" Легейді О.П .
Вважаючи, що постанова про накладення штрафу №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС від 05.10.2018р. прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення при її винесенні, передчасно, до прийняття рішення по суті скарги на відповідний припис, а також з недопустимими порушеннями вимог щодо форми постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, в той час, як позивач свої вимог довів належними і допустимими доказами.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-У (далі - Закон № 877), відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, регулюються цим Законом.
Згідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-У заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до ст. 259 КЗпП України Державна служба України з праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення; та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Відповідно до положень пп. 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційне відвідування проводиться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України № 877-У заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Так, згідно зі ст. 12 Конвенції МОП № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Тобто, Конвенція МОП №81 визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд, викладеною у постанові від 22.03.2018 у справі 697/2073/17.
Згідно пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлена порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.
Так, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
При цьому, зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громадами.
Так, у зв'язку з виявленими в ході інспекційного відвідування порушеннями вимог законодавства про працю, заступником начальника управління Державної служби України з питань праці у Харківській області винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 148920,0 грн.
Відповідно до п.27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Згідно п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Однак, відповідно до положень п. 29 Порядку № 295, заходи про притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі №823/708/17 внесення припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, а також вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб є імперативною нормою, яка наділяє обов'язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень. Заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до ст. 95 КЗпП, мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3200 гривень, у погодинному розмірі - 19,34 гривні.
Згідно ст. 1, ч. 1, ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про оплату праці», основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна ставка - це норма оплати праці робітників відповідно до спеціальності й кваліфікації за одиницю часу (годину, день, місяць).
Посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців за місяць.
Відповідно до частини першої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частин третьої, шостої цієї статті, якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо розмір заробітної плати у зв'язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
Разом з тим, на підставі ч.5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці», у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Як вбачається з матеріалів справи під час проведення інспекційного відвідування були встановлені порушення частини 1 статті 53 КЗпП України, статті 29 КЗпП України, статті 61 КЗпП України, частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" №108 та частини 1, 2 статті 37 КЗпП України, а саме оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі. Разом з тим, позивач оскаржує лише постанову №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС від 05.10.2018 про накладення штрафу за недотримання ч.1 та 2 статті 107 КЗпП.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно опису виявлених порушень, оплата за роботу у святкові і неробочі дні на підприємстві не проводиться у подвійному розмірі. Дослідженням наданих для перевірки табелів обліку використання робочого часу (які наявні в матеріалах справи - а.с.75-78), встановлено, що працівники, які задіяні на будівництві об'єктів, працювали у святкові дні: ОСОБА_2 відпрацював 28.05.2018р. 11 годин; ОСОБА_3 відпрацював 08.03.2018р. 11 годин; ОСОБА_4 відпрацював 08.03.2018р., 08.04.2018р., 01.05.2018р., 09.05.2018р. по 11 годин; ОСОБА_5 відпрацював 28.06.2018р. 11 годин. Однак, перевіркою встановлено, що зазначеним працівникам було нараховано заробітну плату за відпрацьований час, виходячи із тарифної ставки та відпрацьованого ними часу, та "приробіток".
На вимогу перевіряючого органу позивачем надано розшифровку нарахування заробітної плати за період січень-липень 2018р., з якої встановлено, що працівнику ОСОБА_5 загалом нараховано 11000,00 грн. за червень 2018р. (в тому числі заробітна плата за відпрацьований час - 2871,00 грн. та приробіток - 8129,00 грн., в тому числі - 344,52 грн. доплати за шкідливі умови праці).
Інформації щодо нарахування працівнику ОСОБА_5 заробітної плати за його роботу у святковий день 28.06.2018р. у вказаній відомості відсутні, заробітна плата за роботу у святковий день не нарахована. Аналогічне порушення встановлено і при перевірці питання нарахування заробітної плати працівникам АТ "КДБК" ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Отже, підприємством в порушення ч.1 та 2 ст.107 КЗпП України оплату роботи у святкові дні у подвійному розмірі вказаним працівникам проведено не було.
Крім того, статтею 107 КзпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Представником позивача до матеріалів справи надано заяви працівників підприємства про надання відгулу за раніше відпрацьований час у святкові дні (а.с.48-54) та розпорядження голови правління ПАТ "КДБК" про надання працівникам ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інших днів відпочинку взамін відпрацьованих святкових днів (а.с.108-112).
Разом з тим, колегія суддів критично ставиться до наданих до суду доказів, оскільки, вони не були надані позивачем під час перевірки, а також під час розгляду справи про притягнення до відповідальності.
Водночас, такі заяви та розпорядження суперечать наданим позивачем зауваженнями на акт перевірки від 13.09.2018р. № 899(а.с.30-32) та скарзі на припис (а.с.33-34), в яких вказано , що зазначений висновок зроблений на підставі вивчення зарплатних відомостей бригад, які працюють вахтовим способом. Член правління АТ «КДБК» з фінансово-економічних питань ОСОБА_7 в ході проведення контрольного заходу надавала пояснення, що загальна заробітна плата таких працівників складається із заробітної плати за відпрацьований час і приробітку». Цей «приробіток» включає в себе доплату за фактичні обсяги виконаних робіт, доплату за роботу у важких умовах (в разі її наявності), а також доплату за роботу у вихідні та святкові дні згідно чинного законодавства (у разі роботи в такі дні).
Колегія суддів приходить до висновку про штучне створення наданих до суду доказів з метою уникнення від відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС від 05.10.2018р. про накладення штрафу на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" у розмірі 148920,00 грн. винесена з дотримання норм чинного законодавства, відповідачем доведено наявність порушення з боку позивача положень КЗпП та Закону України «Про оплату праці».
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача є сумнівними, суперечливими і непереконливими, а тому, судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи і з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року по справі № 520/9336/18 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року