11 вересня 2019 р.Справа № 480/2595/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 16.07.19 року по справі № 480/2595/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс"
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс" звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію (внести відомості у реєстр) щодо декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СМ 142151350525 по об'єкту містобудування «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка за адресою: м. Суми, просп. ім. М.Лушпи 7А», зареєстрованої 15.05.2015, починаючи з дати її скасування (25.03.2016) в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс", не погодившись з ухвалою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає її прийнятою з порушенням норм процесуального права . Вважає, що судом першої інстанції були неправильно застосовані вищевказані норми процесуального права, що призвело до прийняття протиправної ухвали про відмову у відкритті провадження. Оскаржуваною ухвалою суду позивача протиправно позбавлено доступу до правосуддя та можливості судового захисту своїх порушених прав. В підтвердження своєї позиції посилається на те , що аналогічні спори зазвичай розглядаються судами адміністративної юрисдикції (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 821/3/17 від 11.04.2018р., постанова Львівського адміністративного апеляційного суду від 23.04.2018р. у справі № 464/6144/17, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду 24.04.2019р. у справі № 2140/1359/18). Просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі , суд першої інстанції виходив з того, що спір про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію (внести відомості у реєстр) щодо декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СМ 142151350525 по об'єкту містобудування «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка за адресою: м. Суми, просп. ім. М.Лушпи 7А», зареєстрованої 15.05.2015, починаючи з дати її скасування (25.03.2016) в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на об'єкт нерухомості.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України Стаття завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено , що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із п.1 частиною 1 статті 19 КАС України спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 № 553 (далі - Порядок) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 року визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038 (далі - Закон №3038), постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року. № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» закріплено декларативний принцип у сфері містобудування.
Вказаний принцип полягає у тому, що відповідальність за достовірність даних, зазначених замовником у повідомленні про початок виконання будівельних та в декларації про готовність об'єкта до експлуатації несе саме замовник будівництва, Департамент зобов'язаний прийняти до розгляду подану замовником повідомлення та/або декларацію, перевірити повноту даних, зазначених у ній, та прийняти рішення щодо проведення реєстрації.
Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. № 294 (пп. 6) п. 4), до повноважень Держархбудінспекції належить ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельній, робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів.
Судом апеляційної інстанції встановлено , що позивачем заявлені позовні вимоги до ДАБІ про поновлення реєстрації (внесення відомостей у реєстр) щодо декларації про готовність об'єкта до експлуатації по об'єкту нерухомого майна позивача.
Фактичною підставою для звернення до суду з даним позовом слугувало те, що 15.05.2015р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ЛС СМ 142151350525 по об'єкту містобудування «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка за адресою: м.Суми, просп. ім. М.Лушпи 7А», замовником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС».
Листом Управління ДАБІ в Сумській області від 25.03.2016р. № 40-1018/978-16, TОB «СЕНС» повідомлено, що «згідно наказу Управління Державної архітектурно- будівельної інспекції в Сумській області № 18-Н від 25.03.2015 року реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації: «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка» за адресою: м. Суми, просп. ім. М. Лушпи, 7А», зареєстрованої за № СМ 142151350525 від 15.05.2015р. - скасовано».
Виконання даного наказу (п.2) здійснено Державною архітектурно-будівельною інспекцією шляхом виключення запису про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.05.2015р. № СМ 142151350525 з єдиного реєстру документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і посвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів .
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016р., наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області № 18-Н від 25.03.2016 року про скасування реєстрації декларації від 15.05.2015р. № СМ 142151350525 було визнано незаконним та скасовано.
Разом з тим, відповідачем, як держателем відповідного реєстру, не поновлено реєстрацію незаконно скасованої декларації , що встановлено рішенням суду , на підставі заяви позивача, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Тобто , в даному випадку відсутність реєстрації декларації від 15.05.2015р. № СМ 142151350525 в реєстрі безпосередньо не пов'язана із правом власності на об'єкт нерухомого майна та його не породжує, оскільки обов'язковою підставою для набуття права власності на нерухоме майно є його державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація (поновлення) декларації лише свідчить про готовність об'єкта до експлуатації та відноситься саме до повноважень Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
Відповідач у справі, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, не має повноважень у сфері державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, колегія суддів вважає , що спір у справі стосується тільки неправомірності дій чи бездіяльності відповідача щодо поновлення реєстрації декларації від 15.05.2015р. № СМ 142151350525, тому даний вирішення даного спору відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, враховуючи, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, дана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі № 480/2595/19 скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року