09 вересня 2019 р. ьСправа № 820/4076/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представник позивача Бідний Б.Т.
представник відповідача Кобилінська О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 08.11.18 року по справі № 820/4076/17
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України
про скасування вимоги,
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України, в якому просив суд: скасувати податкову вимогу від 06.03.2017 року № 219-50, складену Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС України про сплату Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" податкового боргу: - з податку на прибуток підприємств у сумі 33046480,81 грн.; - надходження рентної плати за спеціальне водокористування - 4,58 грн.; - податку на додану вартість у сумі 28181372,69 грн.; - всього: 61227858,08 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на законність дій посадових осіб відповідача при винесенні податкової вимоги від № 219-50 від 06.03.2017 року, оскільки вона була винесена у зв'язку з наявним податковим боргом.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на адресу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" від Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС надіслано податкову вимогу від 06.03.2017 року №219-50 про сплату податкового боргу, який складається: з податку на прибуток підприємств у сумі 33 046 480,81, в тому числі 10 460 431,00 грн. за основним платежем, 22 586 049, 81 грн. - пеня; надходження рентної плати за спеціальне водокористування - 4,58 грн.; податок на додану вартість у сумі 28 181 372,69 грн., в тому числі 25 463147,08 грн. за основним платежем, 2 718194,93 грн. - пеня, що в сумі склало 61 227 858,08 грн.
Податкову вимогу № 219-50 від 06.03.2017 року від імені Харківського обласного управління Офісу великих платників податків у м. Харкові підписано виконуючим обов'язки заступника начальника - начальника Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС - ОСОБА_2 . (том 1 а.с. 9).
Непогоджуючись із зазначеною податковою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкова вимога №219-50 від 06.03.2017 р. надсилалась особою - Харківським управлінням, котра не має статусу контролюючого органу - Офісу ВПП.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів п. 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Розділом II частиною 2 наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372 (далі - Порядок №576) передбачено формування органами державної податкової служби податкових вимог:
Податкові вимоги формуються:
а) якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;
б) якщо платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.
Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.
Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи наведена в додатку 1 до цього Порядку.
Отже, приймаючи до уваги приписи Порядку № 576, контролюючим органом в автоматичному порядку було сформовано податкову вимогу від 06.03.2017 року №219-50 у відповідності з зазначеним Порядком та відповідної форми згідно додатку 1.
До податкової вимоги увійшли наступні узгоджені суми, які склались:
1. податок на прибуток підприємств на загальну суму 33 046 480,81 грн. в тому числі основний платіж - 10 460 431,00 грн. пеня - 22 586 049,81 грн.
2. надходження рентної плати за спеціальне водокористування на загальну суму 4,58 грн. - пеня.
3.податок на додану вартість на загальну суму 28 181 372,69 грн. в тому числі основний платіж - 25 463 147,08 грн., штрафні(фінансові) санкції - 30,68 грн., пеня - 2 718 194,93 грн.
Загальна сума податкової вимоги - 61 227 858,08 грн.
Так, підприємством КП «ХТМ» було самостійно задекларовано авансові внески з податку на прибуток в податковій декларації №9081059232 від 26.02.2015 року .
Відповідно до ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний щомісячно сплачувати задекларовану суму. Так сума основного платежу яка увійшла до вимоги №219-50 від 06.03.2017 у розмірі 10 460 431,00 грн.
Крім того, суб'єктом владних повноважень, платнику податків була нарахована суму пені за несвоєчасну сплату податку на прибуток, який виник по декларації № 9081059232 від 26.02.2015 року у сумі 22 586 049,81 грн.
Також платником податків була несвоєчасно сплачена рентна плата за спеціальне водокористування, внаслідок чого контролюючим органом була нарахована пеня у розмірі 4,58 грн.
Стосовно суми богу яка виникла з податку на додану вартість слід зазначити, що КП «ХТМ» були подані податкові декларації з ПДВ за листопад грудень 2016 та січень 2017 року, крім того були подані уточнені декларації за 2016 рік у зв'язку з чим виник податковий борг у розмірі 25 463 147,08 грн.
Крім того, до платника податків було застосовано штрафну санкцію у розмірі 30,68 грн., яка виникла по ППР від 10.01.2017 року №0000015008. Також за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість платнику податків була нарахована пеня у розмірі 2 718 794,93 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень, податкова вимога від 06.03.2017 року №219-50 була сформована та направлена на адресу позивача з дотриманням Порядку №576 та у відповідності до приписів Податкового кодексу України, що в свою чергу підтверджується висновком комісійної судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 2827 від 05.07.2018 року.
Також слід зазначити, що посилання позивача на рішення по справі № 820/268/17 за позовом КП «Харківські теплові мережі» до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС є необгрунтованним, оскільки при складанні та направленні податкової вимоги від 06.03.2017 року №219-50 були відсутні судові рішення, які на момент винесення оскаржуваної податкової вимоги набрали законної сили, що також підтверджуються висновком комісійної судової економічної експертизи № 2827 від 05.07.2018 року.
Згідно Порядку № 576, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (врученої податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В ході розгляду справи позивачем у судовому засідання було зазначено, що за КП «Харківські теплові мережі» на 01.09.2019 відсутній будь-який податковий борг, що не відповідає дійсності, так як за підприємством обліковується податковий борг на загальну суму 41 388 335,87 грн., який не приривався та обліковується в ІКП, що підтвержується додатками щодо розрахунку податкового боргу.
Щодо правомірності підписання податкової вимоги в. о заступника начальника- начальника Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_2. суд апеляційної інстанції зазначає наступне
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Територіальним органом Державної фіскальної служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є Офіс великих платників податків ДФС України.
Вищевикладене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якому було здійснено запис № 1 073 102 0000 027393 від 14.10.2014, а саме даними про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу Офіс великих платників податків ДФС, код ЄДРПОУ 39440996, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 11Г.
Постановою КМУ від 30 березня 2016 року № 247 було перейменовано Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків в Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби. Та реорганізовано СДПІ з обслуговування ВПП шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Враховуючи той факт, що СДПІ з обслуговування ВПП було реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС, Головою Державної фіскальної служби України від 25.10.2016 року була затверджена штатна чисельність Офісу великих платників податків ДФС (далі Організаційна структура Офісу великих платників податків ДФС).
На підставі вищевказаної затвердженої структури, керівником Офісу великих платників податків ДФС був виданий Наказ від 25.10.2016 року № 838 «Про введення в дію структури Офісу великих платників податків ДФС».
У зв'язку з службовою необхідністю, на підставі заяви ОСОБА_2 та подання Офісу великих платників податків ДФС від 15.11.2016 № 4101/28-10-04-01-18, Державною фіскальною службою України був виданий Наказ від 21.11.2016 року № 3751-0 Про покладення виконання обов'язків заступника начальника-начальника Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на заступника начальника управління - начальника відділу аудиту ДФС ОСОБА_2.
Отже, відповідно до приписів п. 20.4 ст. 20 Податкового кодексу України визначений порядок передачі повноважень посадових (службових) осіб контролюючого органу у межах цього ж органу, зокрема, зазначено, що керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (аб. 2 п.20.4 ст. 20).
Враховуючи вищезазначене та керуючись приписами Податкового кодексу України, керівником Офісу великих платників податків ДФС було надано право посадовій особі, а саме В.о заступника начальника - начальника Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_2 на виконання завдань і функцій передбачених Положенням про Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС, який затверджений Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 17.11.2016 року № 949 та під підпис ознайомлений.
Відповідно до підпункту 2.129.1, 2.129.129.2 та 2.129.5 пункту 2.129 розділу 2 Положення про Харківське управління, зазначені основні завдання та функції управління, надано право на застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасність подання звітності, встановленої законодавством, контроль за додержанням якого покладено на ДФС, та за результатами проведення перевірок платників податків, штрафних (фінансових) санкцій до платників єдиного внеску за порушення законодавства з єдиного внеску, у межах компетенції, застосування штрафних (фінансових) санкцій: за порушення правил сплати (перерахування) податків, зборів (обов'язкових платежів) та за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про збір і облік єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, за результатами документальних перевірок платників податків (єдиного внеску) у межах компетенції.
Враховуючи вищевикладене, зазначені права контролюючих органів також передбачені п.п. 20.1.19 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, що підтверджує правомірність складання та направлення податкової вимоги №219-50 від 06.03.2017, а відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що контролюючий орган під час складання та направлення оскаржуваної податкової вимоги діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав для скасування податкової вимоги, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість позовних вимог, які були неправомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання зазначених вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належно обґрунтував свою правову позицію та правомірність своїх дій та рішень.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року по справі № 820/4076/17 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року