10 вересня 2019 р.Справа № 520/5389/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 08.07.19 року по справі №520/5389/19
за позовом ОСОБА_1
до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення №126535 від 10.05.2019 р. Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХП, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням “дійсної строкової”, яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч.3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням його бажання щодо обчислення його державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-Х1І, як норми прямої дії, а не відповідно до інших нор м цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Гагаріна, буд. 15) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення №126535 від 10.05.2019 року Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), починаючи з 25.04.2019 року.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Всі судові витрати покласти на відповідача. Розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування вимог скарги зазначив, що ні п. 9-1 Порядку № 1210 не містить будь-яких посилань на положення ч.3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в ньому відсутні вказівки відносно його прийняття саме на реалізацію норми цієї статті. Вказує, що сама ч.3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” містить вичерпне посилання на механізм, на підставі якого вона може застосовуватись, а єдиною умовою може бути виключно втрата працездатності. Посилається, що ці доводи суду не знайшли своє відображення на законодавчому рівні, а є лише припущенням, що не може бути застосовано при наявності норм Закону. Вказує, що навіщо приймати Закон, якщо можливо прийняти Постанову Кабінету Міністрів України та виконувати її, а в даному випадку норма Закону не виконується взагалі та не буде виконуватися, що суперечить як нормам Конституції України, нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, так і висновкам Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19). Зазначає, що неможливо здійснювати посилання на Закон, визнавати протиправним рішення відповідача щодо його незастосування та фактично дозволяти повністю ігнорувати його норми, застосовуючи норми певної постанови Кабінету Міністрів України (підзаконного акту). Посилається, що зазначені положення ч.3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, у законний спосіб розповсюджуються і на нього, а тому відповідач повинен провести за його бажанням, вираженим у заяві встановленої форми, перерахунок його пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як норми прямої дії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі. Просить при розгляді даної справи звернути увагу на висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені у постановах по наступних справах: №520/424/19, № 520/946/19, № 520/722/19.
Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 по справі №520/5389/19 скасувати. Ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог скарги зазначило, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, яке прийнято з порушень норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню виходячи наступного. Вказує, що 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(ІІ)/2019), яким вирішено, зокрема, визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ. Посилається, що при цьому Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019року №1-р(ІІ) /2019 не містить положень щодо порядку його виконання, а відповідні зміни не внесені до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Мі України від 23 листопада 2011р. №1210, в зв'язку з чим Пенсійним фондом України 06.05.2019 р. №13459/02-10 було зроблено запит до Міністерства соціальної полі України щодо порядку виконання вказаного Рішення від 25.04.2019 року. У відповіді Міністерства соціальної політики України вказано, що перерахунок пенсій відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадді які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3- 14/2019 (402/19, 1737/19) будуть проведені після внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. №1210. Вказує, що 01.07.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” №543 від 26.06.2019, якою абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:” Зазначає, що саме з 01.07.2019 позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. №1210. Пенсійним Фондом України з 01.07.2019 р. проведено перерахунок пенсії військовозобов'язаним, призваним на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а відтак і позивачу. Вказує, що управління не мало правових підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу, до внесення відповідних змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. №1210 та ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Отже, вказує, рішення Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 126535 від 10.05.2019 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ч. З ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є законним та обґрунтованим.
Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області подало відзив на апеляційну скаргу позивача, якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення №126535 від 10.05.2019 р. Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, просило рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 по справі №520/5389/19 скасувати, ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити ОСОБА_1 .
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серія НОМЕР_1 , видане 08 серпня 1997 року Харківською обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього № НОМЕР_2 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 25 березня 2005 року Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області позивач є інвалідом війни третьої групи.
Позивач перебуває на обліку як інвалід III групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області.
У відповідності до довідки МСЕК серії МСЕ - № 024775 від 24 березня 2005 року позивачу було підтверджено III групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно експертного висновку Харківської міжвідомчої експертної Ради від 12 лютого 1992 року № 91 встановлено, що захворювання, яке спричинило інвалідність, пов'язано з дією на організм іонізуючих та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_4 встановлено, що в 1988 році в період з 16 січня 1988 року по 09 червня 1988 року позивач проходив спеціальні військові збори як військовозобов'язаний строком на 146 днів у складі в/ч НОМЕР_5 на ЧАЕС.
Згідно архівної довідки № 86539 від 10 жовтня 2012 року, виданої Галузевим державним архівом міністерства оборони України вбачається, що згідно архівних документів позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 16 січня 1988 року по 09 червня 1988 року.
Пенсію позивач отримує відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач, 03.05.2019 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які “постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням “дійсної строкової”, яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням його бажання щодо обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 10.05.2019 року №126535 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки позивач був призваний на військові збори та виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження строкової служби, право на проведення перерахунку пенсії з 25.04.2019 р. відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі 3-14/2019 (402/19, 1737/19) з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року - відсутнє.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 10.05.2019 року підлягає скасуванню, а також, те, що з метою належного та повного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які постраждали внаслідок Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем щодо перерахунку пенсії позивача, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі по тексту - Закон України №796).
Закон України №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №796-ХІІ спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ст.9 Закону України №796-ХІІ вказаним Законом визначено осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких належать, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків (пункт 1).
Як вбачається з примітки до ст. 10 Закону №796-ХІІ до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Військовослужбовці, які виконували військовий обов'язок під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мали однаковий статус, однакові обов'язки та функції, в результаті виконання яких їх здоров'ю заподіяна шкода.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у ст. 59 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Згідно вказаного рішення словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII.
Тобто, саме з 25 квітня 2019 року втратили чинність положення ч. 3 ст. 59 Закону України №796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно, з 25.04.2019 р. позивач набув право на перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів зазначає, що позивач фактично відразу після ухвалення вказаного рішення Конституційним Судом України (03.05.2019 р.) звернувся до пенсійного органу з заявою, в якій просив, починаючи з 25.04.2019 р. провести перерахунок та обчислення його державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч.3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення №126535 від 10.05.2019 року Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), починаючи з 25.04.2019 року.
Щодо доводів апеляційної скарги Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, що саме з 01.07.2019 позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. №1210, колегія суддів зауважує, що з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі № 1- (II)/2019, яким словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України №796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019 р., а тому позивач по справі саме з цієї дати має право на перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 вказаного Закону. Посилання пенсійного органу на те, що рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі № 1- (II)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання, а відповідні зміни не внесені до п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, а також те, що 01.07.2019 р. набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019, а відтак саме з 01.07.2019 р. позивач має право на перерахунок пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з урахуванням вказаного вище позивач з моменту прийняття вказаного рішення Конституційного суду України (25.04.2019) має право на перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії, а посилання в даному випадку на відсутність порядку виконання цього рішення Конституційного суду України, а також на внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не впливає на той факт, що саме з 25.04.2019 р. позивач має правові підстави для перерахунку та обчислення державної (основної) пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 вказаного Закону України №796-XII, оскільки це право визначено вказаним Законом, і право особи на перерахунок та обчислення пенсії, за наявності підстав визначених Законом не може бути в залежності від наявності або відсутності певного порядку обчислення пенсії.
Доводи Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо правомірності рішення №126535 від 10.05.2019 р. Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є необґрунтованими.
Щодо вимог позову в частині здійснення перерахунку пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, колегія суддів вважає ці вимоги безпідставними, з огляду на наступне.
Так, суд першої інстанції вимоги позивача в цій частині фактично задовольнив, застосувавши ч.3 ст.59 Закону України №796-XII, з урахуванням висновків Конституційного суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019, тобто застосував її як норму прямої дії.
Колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не застосовував та не зобов'язував відповідача застосовувати Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. за №1210, суд першої інстанції зобов'язав пенсійний орган застосувати саме приписи ч.3 ст.59 Закону України №796-XII.
Стосовно того, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції останнім в резолютивній частині не вказано про розмір заробітної плати та станом на яку дату він підлягає врахуванню при здійсненні перерахунку та обчисленні пенсії, то колегія суддів зауважує, що це випливає зі змісту норми ч.3 ст.59 Закону України №796-XII, яка вказує, що це є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року.
Щодо вимог позову в частині подальшого перерахунку пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, а також проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Матеріали даної справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку буде обмежений у розмірі та буде порушено права позивача на належний розмір пенсії.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Оскільки ці вимоги спрямовані на майбутнє і відсутні підстави вважати, що розмір пенсії позивача після його перерахунку буде обмежений у розмірі та будуть порушені права позивача, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в цій частині вимог.
Щодо посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на врахування при розгляді даної справи висновків Другого апеляційного адміністративного суду, викладених у постановах по наступних справах: №520/424/19, №520/946/19, №520/722/19, то колегія суддів відхиляє їх, оскільки з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, а отже висновки суду апеляційної інстанції не є в даному випадку обов'язковими для застосування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що необґрунтованості вимог поданих апеляційних скарг, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Щодо клопотання позивача про покладення всіх судових витрат на відповідача, колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ст.139 КАС України відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року по справі №520/5389/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року