10 вересня 2019 р.Справа № 520/3697/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 15.07.19 року по справі № 520/3697/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
12.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просило суд:
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001410;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001331402;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001341402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 881567,65 грн.;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001351402.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області винесені, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001410. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001331402. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001341402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 881567,65 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001351402.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що стосовно взаємовідносин позивача з ОВ "ПРОДТАЙМ" , ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" не надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують зберігання палива та транспортування місця надання сільськогосподарських послуг. До перевірки не надано сертифікат виробника, відсутня інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи. До перевірки ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІК А" не надано товарно- транспортні накладні. Вказує, що згідно з даними Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, ТОВ "ПРОДТАЙМ" , внесено до бази суб'єктів фіктивного підприємництва 22.01.2019 за ознакою фіктивності- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників . Посилається на наявність матеріалів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, зареєстроване кримінальне провадження за № 32019220000000013 від 05.02.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205-1КК України. Також вказує, що відповідно до даних фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік ( реєстр. №9297456571від 30.01.2018), у ТОВ "Продтайм" середня кількість працівників-4 осіб, основні засоби відсутні. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 вказує, що внаслідок допущеного порушення, у формі «Звіт про фінансові результати» (форма №2) у рядку 2130 "Адміністративні витрати" Звіту про фінансові результати за 2018 рік по б/р 92 "Адміністративні витрати", ТОВ «ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА» завищено суму витрат на 607750 грн., у т. ч. за 1 квартал 2018року у сумі 147 250 грн., 2 квартал 2018року у сумі 147 000 грн., З квартал 2018року у сумі 158 500 грн., 4 квартал 2018року у сумі 155 000 грн. Враховуючи викладене просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Донснаб - Агротехніка» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від позивача, ТОВ «ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА», до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає що суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення у даній справі з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволення.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року.
За результатом перевірки складено Акт №720/20-40-14-02-07/35434748 від 11.03.2019 року (надалі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА":
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 743885 грн., у т. ч. за 4 квартал 2017 року у сума 184485 грн., І квартал 2018 у сумі 476510 грн., 2 квартал 2018 у сумі 26460 грн., 3 квартал 2018 у сумі 28530 грн., 4 квартал 2018 у сумі 27900 грн.;
- пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п.п 198.3 ст. 198, та п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 706321 грн., у тому числі за березень 2017 року у сумі 40 грн., грудень 2017 у сумі 206276 грн., січень 2018 у сумі 255987 грн., лютий 2018 у сумі 222620 грн., березень 2018 року у сумі 21398 грн.;
- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та Доповненнями, в частині ненадходження імпортної продукції на територію України по імпортному контракту від №17/12-14 від 17.12.14, який укладено з Agrofarm Holdinglnc на суму 192700 доларів США;
- п. 2.6 Положення № 637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - неоприбуткування в касі готівки у сумі 2000 грн.;
- п.176.2 (б) ст.176 , абз.1 п. 119.2 ст.119 Податкового Кодексу України №.2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в довідці за формою l-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку за І -IV квартали 2018року невідображені суми поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу « 153» «Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу)»;
- п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України, незабезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2019 року:
- №00001410 на суму 10000,00 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів;
- №00001331402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 929856,25 грн.;
- №00001341402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 882901,25 грн.;
- №00001351402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), за платежем адмін. штрафи та інші санкції (надх. коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУ ДФС- рай) у сумі 510,00 грн.
Так, податкові повідомлення - рішення від 28.03.2019 року №00001331402 та №00001341402 винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області за результатом аналізу правовідносин ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" з ТОВ «Продтайм» та ФО-П ОСОБА_1 .
01.07.2016 року між ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір №29130716 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до вказаного договору, Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим Договором бухгалтерських та інформаційно - консультативних послуг за плату.
Позивачем надано до суду накази про прийняття на роботу №17-К та №13-К складені ФОП ОСОБА_1 , згідно яких ОСОБА_3 прийнято на роботу бухгалтером, ОСОБА_4 прийнято на роботу юрисконсультом. Також, надано до суду довіреності складені ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" на вказаних осіб.
Так, згідно довіреності ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" №1/Б ОСОБА_3 уповноважено правом підпису касових документів (включаючи, але не обмежуючись): видаткових касових ордерів та видаткових відомостей, авансових звітів, документів, пов'язаних з нарахуванням та видачею заробітної плати, довіреностей на товарно-матеріальні цінності і т.д.
Згідно довіреності ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" ОСОБА_4 уповноважено бути представником Довірителя та діяти в інтересах і від імені Довірителя в усіх судах загальної юрисдикції, зокрема (без обмежень), в усіх інстанціях загальних, господарських, адміністративних та інших судів України; перед будь-якими органами державної влади та місцевого самоврядування, зокрема (без обмежень), перед органами прокуратури, державної виконавчої служби, митними, податковими, правоохоронними органами, органами нотаріату, сільськими, селищними, міськими, районними, обласними радами, виконавчими комітетами зазначених рад, районними та обласними державними адміністраціями, державними реєстраторами, іншими підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності та підпорядкування, та фізичними особами.
Як зазначено позивачем, юрисконсульт, працівник ФОП ОСОБА_1 . за довіреністю представляв інтереси ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" в судах та інших установах.
За результатом вказаних господарських правовідносин складено акти надання послуг №2 від 31.01.2018 року, №4 від 28.02.2018 року, №3 від 31.03.2018 року, №30 від 30.04.2018 року, №31 від 31.05.2018 року, №32 від 30.06.2018 року, №33 від 31.07.2018 року, №34 від 31.08.2018 року, №35 від 28.09.2018 року, №19 від 31.10.2018 року, №20 від 30.11.2018 року, №21 від 31.12.2018 року. У вказаних актах в розділі найменування робіт, послуг зазначено - послуги з ведення бухгалтерського обліку, інформаційно - консультаційні послуги.
Також, між ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" та ТОВ «ПРОДТАЙМ» укладено договір поставки від 01.12.2017 року, згідно якого ТОВ «ПРОДТАЙМ» зобов'язувався поставити ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти).
На підтвердження транспортування товару до ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні № П 115 від 02.08.2018 року, №П 116 від 03.08.2018 року, №П 120 від 14.08.2018 року, №П 125 від 15.08.2018 року, №П 127 від 25.08.2018 року, №П 131 від 09.09.2018 року, №П 133 від 11.09.2018 року, №П 142 від 14.09.2018 року, №П 153 від 16.09.2018 року, №П 161 від 17.09.2018 року, №П 170 від 19.09.2018 року, №П 172 від 20.09.2018 року, №П 183 від 22.09.2018 року.
Також, на підтвердження отримання товару від ТОВ «ПРОДТАЙМ» позивачем надано до суду видаткові накладні №РН-0000309 від 31.12.2017 року, №РН-0000310 від 31.12.2017 року, №РН-0000311 від 31.12.2017 року, №РН-0000007 від 26.01.2018 року, №РН-0000008 від 26.01.2018 року, №РН-0000009 від 26.01.2018 року, №РН-0000010 від 26.01.2018 року, №РН-0000011 від 26.01.2018 року, №РН-0000015 від 20.02.2018 року.
За результатом вказаних господарських правовідносин складено податкові накладні від 31.12.2017 року №44, від 31.12.2017 року №45, від 31.12.2017 року №46, від 26.01.2018 року №7, від 26.01.2018 року №8, від 26.01.2018 року №9, від 26.01.2018 року №10, від 26.01.2018 року №11, від 20.02.2018 року №16.
Оплата за результатом господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Приписами п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Суд зазначає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" з ТОВ «Продтайм» та ФО-П ОСОБА_1
Щодо посилань контролюючого органу на те, що до перевірки не надано сертифікатів виробника, колегія суддів зазначає наступне.
Під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.
Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки вони не містить відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.
Колегія суддів зазначає, що сертифікати якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції).
Відтак відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції, тим більше, що позивач використовує власну лабораторію, яка здійснює усі необхідні дослідження придбаного зерна.
Щодо посилань податкового органу на відсутність підтверджуючих документів щодо транспортування, колегія суддів зазначає наступне.
ТТН не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.
Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.
Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .
Щодо посилань податкового органу, як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагентів на відсутність у контрагентів у контрагента матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, зберігання палива, відсутність інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи колегія суддів зазначає наступне.
Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами .
Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу.
Дані посилання є підставами у сумніві реальності операцій та не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об'єктивно не спростовані.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем до суду надано документи використання в майбутньому придбаного товару.
Докази відсутності цього товару у позивача чи не відповідність наданих документів реальним обставинам щодо використання придбаного товару позивачем, відповідачем не надано.
Посилання представника відповідача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на наявність фінансових звітів за 2017, 2018р. по ТОВ «Продтайм» відповідно до яких у контрагента позивача відсутні основні засоби, колегія суддів оцінює критично, оскільки контрегент позивача, ТОВ «Продтайм», не позбавлений можливості укладати угоди щодо оренди майна, приміщень, залучати до господарської діяльності третіх осіб, та інше.
Доказів проведення перевірки, яка б встановила факт не можливості контрагентами позивача вчиняти вищезазначені операції, відповідачем до суду не надано.
Щодо посилань податкового органу на пояснення директора ТОВ "Продтайм" ОСОБА_9, надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32019220000000013 від 05.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 , сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що на час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано копію вироку за результатами досудового розслідування №32019220000000013 від 05.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України.
Таким чином, відсутні правові підстави вважати належним та допустимим доказом пояснення директора ТОВ "Продтайм" ОСОБА_9 , надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32019220000000013 від 05.02.2019 або в ході розгляду справи по суті щодо заперечення у здійсненні ним господарських операцій з позивачем.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001410, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач, приймаючи вказане податкове повідомлення-рішення виходив з того, що 13.04.2017 року з каси підприємства видана готівка ОСОБА_10 на перевитрати по авансовим звітам у сумі 2000,00 грн., згідно видаткового касового ордеру №89 від 13.04.2017 року. Вказано, що у зазначеному ордері в графі «Одержав» одержувачем вказана дата отримання готівки 12.04.2017 року. Зазначено, що сума у розмірі 2000,00 грн. 12.04.2017 року в касі не оприбуткована, чим порушено вимоги п. 2.6. Положення №637.
Відповідно до пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (надалі - Положення №637) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно з пунктом 3.11 Положення №637 прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.
Пунктом 4.3. Положення №637 встановлено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.
Відповідно до Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №165 від 10.04.2017 року ОСОБА_10 повідомив про перевищення коштів отриманих під звіт на відрядження. Перебування останнього у відрядженні підтверджується посвідченням про відрядження №82.
13.04.2017 року, згідно з видатковим касовим ордером №89 ОСОБА_10 отримав грошові кошти в сумі 2000,00 грн.
Підтвердженням дати видачі грошових коштів, у відповідності з вимогами Положення №637 є Касова книга на 2017 рік січень - червень, а саме сторінка 46, яка сформована у відповідності до здійснюваних касових операцій, які відбувались протягом 13.04.2017 року.
Разом з тим, протягом 12.04.2017 року касові операції не фіксувались, що підтверджується копією попередньої сторінки №45 Касової книги. З огляду на наведене - грошові кошти в сумі 2000,00 грн. не могли бути оприбуткованими в касі 12.04.2017 року.
Як зазначено позивачем, відмітка у видатковому касовому ордері від 13.04.2017 року №89 про одержання грошових коштів 12.04.2017 року є механічною опискою, яка підтверджується тим, що зазначена операція була проведена по касі ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" 13.04.2017 року.
Крім того, підтвердженням здійснення даної видаткової операції з каси ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" є те, що готівкові кошти, які були внесені в касу 13.04.2017 року в сумі 66000,00 грн. повністю були видані до закінчення цього дня. Залишок на кінець 13.04.2017 року складає 0 грн.
Викладені обставини спростовують висновки відповідача про те, що сума у розмірі 2000,00 грн. 12.04.2017 року в касі не оприбуткована, чим порушено вимоги п. 2.6. Положення №637.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 28.03.2019 року №00001410 винесено всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00001351402, колегія суддів зазначає наступне.
ТОВ «ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА» надало ГУ ДФС у Харківській області додаткові документи, які підтверджують показники, відображені Товариством у податковій звітності щодо правовідносин з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Договором №29130716 від 01.07.2016 року, згідно з додатком: 1.Копія Договору №29130719 від 01.07.2016 року з Додатками на 9 арк.; 2.Копія Акту надання послуг №2 від 31.01.2018 року на 1 арк.; 3. Копія Акту надання послуг №4 від 28.02.2018 року на 1 арк.; 4.Копія Акту надання послуг №3 від 31.03.2018 року на 1 арк.; 5.Копія Акту надання послуг №30 від 30.04.2018 року на 1 арк.; 6.Копія Акту надання послуг №31 від 31.05.2018 року на 1 арк.;7.Копія Акту надання послуг №32 від 30.06.2018 року на 1 арк.; 8.Копія Акту надання послуг №33 від 31.07.2018 року на 1 арк.; 9.Копія Акту надання послуг №34 від 31.08.2018 року на 1 арк.; 10.Копія Акту надання послуг №35 від 28.09.2018 року на 1 арк.; 11.Копія Акту надання послуг №19 від 31.10.2018 року на 1 арк.; 12.Копія Акту надання послуг №20 від 30.11.2018 року на 1 арк.; 13.Копія Акту надання послуг №21 від 31.12.2018 року на 1 арк.
Так, 01.07.2016 року ТОВ «ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА» (Замовник) укладено з ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) Договір №29130716 Про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до вказаного Договору, Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим Договором бухгалтерських та інформаційно- консультативних послуг за плату (надалі іменуються - послуги).
Положеннями Договору, зокрема встановлено, що Замовник щомісячно оплачує вартість наданих послуг за цим Договором у розмірі вартості наданих послуг, передбачених у Додатку №1 до даного Договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця в строк 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Варто відмітити, що на запит Товариства ФОП ОСОБА_1 . надала документи, які вказують на наявність ресурсів для виконання вказаного Договору, а саме: Штатні розписи, накази про прийняття на роботу найманих працівників, а саме: бухгалтера та юрисконсульта, довіреностей виданих Товариством для можливості виконання працівниками ФОП ОСОБА_1 договірних зобов'язань.
Так, бухгалтеру надано було право підпису касових документів (включаючи, але не обмежуючись): видаткових касових ордерів та видаткових відомостей, авансових звітів, документів, пов'язаних з нарахуванням та видачею заробітної плати, довіреностей на товарно- матеріальні цінності і т.д.
Позивач зазначив, що юрисконсульт, працівник ФОП ОСОБА_1 за довіреністю представляв інтереси Товариства в судах, вів переписку з органами державної влади, зокрема з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, ДФС України щодо зняття обмежень у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариства. На виконання Договору, сторонами за результатами роботи протягом звітного місяця складались Акти надання послуг, відповідно до яких Замовник погоджувався з тим, що послуги надані Виконавцем в повному обсязі відповідають вимогам Договору та підлягають оплаті.
З наданих доказів вбачається, що укладення договору з ФОП ОСОБА_1 обумовлено необхідністю здійснення господарської діяльності та прямо з нею пов'язано, а наявні у справі докази свідчать про реальне виконання сторонами умов укладеного договору.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій ТОВ "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" з ФОП ОСОБА_1 , тобто такі первинні документи є в наявності.
При цьому вартість наданих ФОП ОСОБА_1 позивачу послуг відповідає загальним обсягам діяльності підприємства.
Вищезазначені документи згідно заяви про надання додаткових документів (т.1 а.с. 113) позивачем до податкового органу надавались.
Надані документи були надані позивачем до податкового органу на спростування висновків акту перевірки щодо відсутності на підприємстві зазначених документів, до прийняття оскаржуваних податкових - повідомлень рішень у відповідності до ст. 44 Податкового кодексу України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено той факт, що документи, які були на підприємстві та які підприємство могло надати не були надані Головному управлінню Державної фіскальної служби у Харківській області.
Враховуючи вищенаведене, накладення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області штрафу на позивача в розмірі 510 грн. є неправомірним, а доводи апеляційної скарги з посиланням на акт про ненадання документів та запит Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області, з урахуванням вищенаведеного є помилковим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ "ПРОДТАЙМ" та ФОП ОСОБА_1 підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.
Крім того, колегія суддів зазначає, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.
Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 28.03.2019 року №00001410, №00001331402, №00001341402, №00001351402.
Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.
Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.
Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.
Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.
Зворотне відповідачем не доведено.
Крім того, позивачем по справі надані документи в підтвердження понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів (послуг) податку на додану вартість, а також використання таких товарів (послуг) у подальшій господарській діяльності позивача.
Колегія суддів зазначає, що порушень з боку позивача з приводу використання та реалізації придбаного товару, судом не встановлено.
Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.
Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, Головного управління ДФС України у Харківській області ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року по справі № 520/3697/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року