Справа № 192/1457/19
Провадження № 1-в/206/363/19
13 вересня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
представника ДУ «Солонянська виправна колонія» №21 ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву адвоката ОСОБА_4 поданої в інтересах засудженого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Десна, Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, до арештував проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, в останнє вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду в частині покарання, до 3 років 4 місяців позбавлення волі
про умовно-дострове звільнення,
04.09.2019 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення, яка обґрунтована тим, що прогрес у напрямку виправлення, який зробив засуджений, а також зміни, які він зазнав, призводять до невиправданості його подальшого позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали заяву, просили задовольнити.
Начальник ДУ «Солонянська виправна колонія» №21 надав до суду заяву про розгляд заяви за відсутності їх представника. Заяву не підтримує.
Представник ДУ «Солонянська виправна колонія» №21 ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви засудженого.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви.
Розглянувши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, представника виправної установи, засудженого та захисника-адвоката, суд вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу ст. 81 КК України, особам, які відбувають покарання, у виді позбавлення волі або обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною працею та зразковою поведінкою довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 засуджений вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2019 року в частині призначення покарання: вважати засудженим за ст. 185 ч 2 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначених оскаржуваним вироком та вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28.11.2016 року та визначене ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17.10.2017 року, остаточно до відбуття призначено 3 роки 4 місяці позбавлення волі.
Відповідно до наданої адміністрацією установи характеристики ОСОБА_6 за період відбування покарання характеризується посередньо, стягнень та заохочень немає, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні.
26.04.2018 року комісією установи було відмовлено в застосуванні ст. 101 КВК України, як особі, що не стає на шлях виправлення, та 26.04.2019 року було відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України, як особі, що не довела свого виправлення.
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд виходить з того, що умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд враховує не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.
Так, відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно з вимогами ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд повинен перевірити, в тому числі, і факт того, чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є об'єктивна доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд дійшов висновку, що заява засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є суто формальною. Разом з тим, сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов'язків, тобто відсутність стягнень, ще не підтверджує того, що він повністю став на шлях виправлення, така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого ОСОБА_6 зазнає позитивних змін. До того ж процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, однак, жодного доказу, який свідчив про виконання ОСОБА_6 суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, громадського впливу тобто, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою та зразковим ставленням до праці довів своє виправлення, суду не представлено.
Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_6 був засуджений за злочини проти власності, неодноразово звільнявся з випробувальним терміном, однак на шлях виправлення не ставав, обов'язки, покладені на нього ст.ст. 75,76 КК України, не виконував, що дає суду підстави вважати, що засуджений схильний до вчинення злочинів, належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, а його поведінка та ставлення до праці під час відбування покарання на даний момент несе лише формальний характер.
Також суд не приймає до уваги доводи засудженого та захисника про незадовільний стан здоров'я засудженого, як на підставу для застосування ст. 81 КК України, оскільки перелік хвороб, на які страждає засуджений, є підставою для застосування ст. 84 КК України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_6 на даний час не довів своє виправлення, а тому не може бути звільнений умовно-достроково.
Керуючись ст. ст. 81 КК України ст. 537-539 КПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 поданої в інтересах засудженого ОСОБА_6 , про умовно дострокове звільнення.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 діб до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: ОСОБА_1