Справа № 184/414/19
Номер провадження 1-кп/184/112/19
13 вересня 2019 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12018040360000852 від 03.11.2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України,-
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
03.11.2018 року, в період часу з 09 години 30 хвилин до 10 години 00 хвилин, точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 проходив по території КЗ «Навчально-виховний комплекс № 2», який розташований по вул. Л.Чайкіної, буд. 15 в м. Покров Дніпропетровської області, де побачив раніше йому незнайомого малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на лавці та тримав у руках мобільний телефон «Samsung SM J600F black», належний його матері ОСОБА_7 . В цей же день та час, знаходячись там же, ОСОБА_3 , підійшов до малолітнього ОСОБА_6 та попросив у останнього телефон для здійснення дзвінка. ОСОБА_6 передав йому мобільний телефон. Після чого, в цей же день та час, знаходячись там же, отримавши зазначений телефон, у ОСОБА_3 винник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення вищевказаного мобільного телефону «Samsung SM J600F black». Продовжуючи свої злочинні дії, тримаючи телефон у руках, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих спонукань, відкрито викрав у ОСОБА_6 , належний його матері ОСОБА_7 , мобільний телефон «Samsung SM J600F black», вартість якого, згідно висновку експерта №6710-18 від 21.01.2019 (далі - висновок експерта), становить 5 137 гривень 60 копійок, з наклеєним захисним склом «3D іраkу», вартість якого, згідно висновку експерта, становить 248 гривень 50 копійок, який знаходився в силіконовому чохлі «Golden Diamond» вартість якого, згідно висновку експерта, становить 119 гривень 28 копійок, з картою пам'яті «32GB MicroSD Class 10+adapter» вартість якої, згідно висновку експерта, становить 209 гривень 00 копійок та сім картою мобільного оператору «Водафон», яка матеріальної цінності для ОСОБА_7 не становить. Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 5714 гривень 38 копійок.
Крім того, 26.11.2018 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 знаходився біля будинку № 11 по вул. Горького в м. Покров Дніпропетровської області, де побачив раніше йому незнайомого малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходив біля вказаного будинку. В цей же день та час, знаходячись там же, передбачаючи, що у малолітнього ОСОБА_8 може бути при собі мобільний телефон, у ОСОБА_3 винник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення мобільного телефону ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний намір, в цей же день та час, знаходячись там же, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи відкрито, умисно, повторно, з корисливих спонукань, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_8 , з метою подавлення волі малолітнього ОСОБА_8 до опору, схопив останнього своєю правою рукою за шию та наказав віддати йому мобільний телефон. Злякавшись протиправних дій ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_8 передав ОСОБА_3 наявний у нього та належний його батькові ОСОБА_9 , мобільний телефон «Ergo Aurum А502» вартість якого, згідно висновку експерта, становить 1275 гривень 00 копійок, з картою пам'яті «Goodram micro SDHC 8GB class 4» вартістю 115 гривень 00 копійок та сім картою мобільного оператору «Водафон», яка матеріальної цінності для ОСОБА_9 не становить. Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 1390 гривень 00 копійок.
Крім того, 30.11.2018 року, приблизно о 16 годині 27 хвилин, ОСОБА_3 проходив по території КЗ «Навчально-виховний комплекс № 2», який розташований по вул. Л.Чайкіної, буд. 15 в м. Покров Дніпропетровської області, де побачив раніше йому незнайомого малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який грався на території закладу. В цей же день та час, знаходячись там же, у ОСОБА_3 винник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення мобільного телефону у малолітнього ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний намір, в цей же день та час, знаходячись там же, ОСОБА_3 підійшов до малолітнього ОСОБА_10 та запитав у останнього «Котра година?», на що ОСОБА_10 дістав з кишені мобільний телефон «Nomi і4510», належний його матері ОСОБА_11 , та повідомив ОСОБА_3 час, на що ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи їх суспільно небезпечний характер, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих спонукань, вихопив з рук малолітнього ОСОБА_10 мобільний телефон «Nomi і4510», вартість якого, згідно висновку експерта, становить 810 гривень 00 копійок, що був у чохлі та з сім картою мобільного оператора «Водафон», які матеріальної цінності для ОСОБА_10 , не становлять. Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_11 матеріальний збиток на загальну суму 810 гривень 00 копійок.
Крім того, 30.11.2018 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 проходив біля будинку № 15 по вул. Горького в м. Покров Дніпропетровської області, де побачив раніше йому незнайому малолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка поверталась додому зі школи. В цей же день та час, знаходячись там же, у ОСОБА_3 винник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення мобільного телефону у малолітньої ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний намір, в цей же день та час, знаходячись там же, ОСОБА_3 пройшов за малолітньою ОСОБА_12 до другого під'їзду будинку АДРЕСА_3 , де застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_12 , з метою подавлення волі малолітньої ОСОБА_12 до опору, схопив останню своїми руками ззаду та закривши її рот рукою, наказав віддати йому мобільний телефон «Huawei Р10» модель VTR-L29, що належить її матері ОСОБА_13 , вартість якого, згідно висновку експерта, становить 11675 гривень 00 копійок. Проте, ОСОБА_3 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, через те, що малолітня ОСОБА_14 почала кричати і ОСОБА_3 злякавшись, що його можуть затримати на місці вчинення злочину, відпустив ОСОБА_12 та вибіг з під'їзду.
Під час судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю та надав показання, що він на момент вчинення злочинів проживав на орендованій квартирі в м.Покров, оскільки посварився з своєю матір'ю. Причиною сварки стало те, що повернувшись додому в 2018 році з м.Кривий Ріг по закінченню сезонних робіт, він не міг знайти роботу, в той час як вдома розпочався ремонт, і його мати постійно тиснула на нього, що він не працює і фінансово їй не допомагає.
03.11.2018 року зранку він йшов через територію КЗ «Навчально-виховний комплекс № 2», де побачив раніше йому не відомого неповнолітнього ОСОБА_6 (на вигляд йому було приблизно 13 років), підійшов до нього та попросив телефон, на що останній погодився та надав йому сенсорний телефон «Samsung». В цей момент у нього виник умисел на викрадення вказаного телефону, оскільки заклавши останній, він ( ОСОБА_3 ) міг би отримати кошти на харчування та оренду квартири. Він подивився навколо та зрозумівши, що поряд, крім малолітнього потерпілого нікого немає, він ( ОСОБА_3 ) відійшовши на декілька метрів, побіг через дорогу школи за кут будинку. Насильство при цьому не застосовував. Викрадений телефон заклав в ломбард за 2000 грн., які витратив на харчування.
В подальшому 26.11.2018 року приблизно о 16 год. біля Дитячо-юнацької спортивної школи, розташованої по вул. Горького м.Покров, він проходив через двір, де помітив раніше не знайомого йому неповнолітнього ОСОБА_8 (на вигляд 10 років) з телефоном. Він ( ОСОБА_3 ) схопив ОСОБА_8 ззаду рукою та наказав йому віддати телефон, на що ОСОБА_8 погодився та віддав йому телефон «Ergo Aurum». Після чого він ( ОСОБА_3 ) побіг уздовж будинку на орендовану квартиру по АДРЕСА_4 . Наступного дня вказаний телефон заклав в ломбард за 800 грн. та отримані кошти витратив на їжу.
Крім того 30.11.2018 року приблизно о 15 год. він проходив по вул. Горького м.Покров і побачив, як раніше не відома йому неповнолітня ОСОБА_12 (на вигляд 13 років) дістала телефон, поклала його до кишені та попрямувала до під'їзду біля Дитячо-юнацької спортивної школи, розташованої по вул. Горького м.Покров. Він ( ОСОБА_3 ) попрямував за нею у під'їзд щоб забрати її телефон, одразу за дверима наздогнав її, та перебуваючи позаду малолітньої потерпілої, лівою рукою схопив її ліву руку, від чого вона ( ОСОБА_12 ) почала кричати. Він ( ОСОБА_3 ) правою рукою закрив їй рот та наказав, щоб остання не кричала та віддала йому свій телефон. ОСОБА_12 не перестала кричати, від чого він ( ОСОБА_3 ) злякався та побіг в сторону вул.Центральна через двори.
Того ж дня приблизно о 16 год. він ( ОСОБА_3 ) проходив по території КЗ «Навчально-виховний комплекс № 2» по вул. Л.Чайкіної м.Покров, де побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_10 (на вигляд 10 років), який грався з трьома друзями біля лівої сторони центрального входу школи. Він ( ОСОБА_3 ) спитав в них котра година, на що ОСОБА_10 дістав телефон «Nomi» та показав йому екран. Він ( ОСОБА_3 ) схопив телефон ОСОБА_10 та побіг в сторону дворів, щоб сховатися. Коли він ( ОСОБА_3 ) біг, ОСОБА_10 кричав йому, щоб той повернув телефон та біг за ним, однак не наздогнав. Він ( ОСОБА_3 ) побіг в сторону стадіону «Авангард», де через 40-50 хвилин був затриманий працівниками охорони «Джеб». Телефон перед цим він ( ОСОБА_3 ) викинув на місці, де його зупинили працівники «Джеб». В наступному працівникам поліції показав, куди викинув телефон, де його було знайдено та вилучено працівниками поліції. Насильство під час вчинення правопорушення не вчиняв.
Щиро розкаюється у вчиненому.
Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, судом з'ясовано добровільність позиції обвинуваченого у визнанні вказаних обставин, а відтак у суду відсутні будь-які сумніви з цього приводу, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого, допитом матері обвинуваченого щодо його характеристики, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визначивши відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, доходить висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» доведена повністю:
- у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 186 КК України (за епізодом з малолітнім потерпілим ОСОБА_6 );
- у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України (за епізодом з малолітнім потерпілим ОСОБА_8 );
- у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України (за епізодом з малолітнім потерпілим ОСОБА_11 );
- у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України (за епізодом з малолітньою потерпілою ОСОБА_12 ).
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочинів щодо малолітніх дітей.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 186 КК України є злочином середньої тяжкості, за ч. 2 ст. 186 КК України - тяжким злочином; наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, працює, має міцні соціальні зв'язки, по місцю проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, інфекціоніста та фтизіатра не перебуває. Згідно акту дослідження стану здоров'я № 11598/2017 солдата ОСОБА_3 від 18.01.2017 року останній має емоційно-нестійкий розлад особистості, суміжний тип (F-60.31), внаслідок чого звільнений в запас за станом здоров'я. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 30 ? ОСОБА_3 на хронічне психіатричне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. Під час інкримінованих йому діянь та в теперішній час може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Крім того, за клопотанням сторони захисту судом було допитано мати обвинуваченого ОСОБА_15 , яка надала показання щодо умов життя обвинуваченого та його виховання, а саме те, що останній добровільно в 19 років пішов в армію. В період служби у нього була спроба суїциду, внаслідок чого після психіатричного обстеження його звільнили в запас. Потім він працював в м.Кривий Ріг офіціантом, а по закінченню сезону повернувся додому та не зміг знайти роботу. В цей час вдома почався ремонт, не вистачало грошей та вона ( ОСОБА_15 ) увесь час докоряла цим сину. Як наслідок він пішов жити на орендовану квартиру, яку знімав приблизно 3 місяці, джерел доходу не мав.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Враховуючи характер вчинених кримінальних правопорушень, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, що буде достатнім для виправлення винної особи, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, наявність пом'якшуючих обставин - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої майнової шкоди, дані про особу обвинуваченого, а саме, що він раніше не судимий, має тісні соціальні зв'язки, мотиви, які спонукали ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, що зумовлені емоційно нестійким розладом особистості в обвинуваченого, офіційне працевлаштування останнього під час розгляду кримінального провадження, що свідчить про позитивні зрушення в особистості обвинуваченого, наявність достатніх джерел доходів, враховуючи думку представників потерпілих, які не наполягали на покаранні пов'язаному з ізоляцією від суспільства, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без його ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення, а тому вважає за можливе застосувати до нього норми ст.75 КК України та звільнити від відбуття покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, настання позитивних змін в його особистості та попередження нових злочинів.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Цивільні позови не заявлені.
Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд, виходячи з положень ч.2 ст.124 КПК України вважає, що витрати на залучення експерта, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання про речові докази, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_16 на даний час запобіжні заходи не застосовуються. Підстав для обрання та застосування запобіжного заходу суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 3 (три) роки.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:
- слід пальця руки, який знаходиться в спецпакеті № 3961596 та дактилокарту на ім'я ОСОБА_3 , яка знаходиться в спецпакеті № 3961595, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12018040360000852 від 03.11.2018 року;
- куртку «Mountain Equipment», яка знаходиться в камері схову речових доказів Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ? ОСОБА_3 ;
- мобільний телефон Nomi і4510, переданий під розписку представнику малолітнього потерпілого ОСОБА_11 , після набрання вироком законної сили - залишити власнику ОСОБА_11 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовується.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_1