Справа № 195/1073/19
2-а/195/20/19
12.09.2019 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Музичук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Мінайлова Олега Юрійовича, Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, Головного управління національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до відповідачаів начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Мінайлова Олега Юрійовича, Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, Головного управління національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2019 приблизно о 13.30 годин керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 у с.Бабурка Запорізького району Запорізької області без порушень правил дорожнього руху. Але, в цей час, його автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції з невідомих підстав та став вимагати документи. На законну вимогу інспектора він пред'явив для перевірки всі необхідні документи, як то передбачено п.2.4. (а) ПДР України. Оскільки до документів не виявилось жодних запитань, інспектор продовжив огляд автомобіля з метою притягнути його до адміністративної відповідальності з будь-яких підстав, і повідомив, що автомобіль переобладнаний без відповідного дозволу органів Нацполіції, а саме встановлено газобалонне обладнання, за що ст. 121 ч.6 КУпАП передбачена відповідальність, у зв'язку з чим було складено постанову та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 121 КУпАП є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова підлягає скасуванню оскільки при розгляді справи поліцейський не роз'яснив йому його права та обов'язки, не повідомив його про можливість відкладення справи для того щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставин, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого при винесенні постанови поліцейським не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КупАП.
Виходячи з обставин справи, жодних інших доказів по справі, крім постанови, наприклад пояснення свідків, показань технічних приладів чи технічних засобів, чи інших доказів по справі, на момент розгляду адміністративної справи, не було, а постанова, як єдиний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яка є саме предметом спору між сторонами, не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. При цьому відповідачем представником Головного управління національної поліції в Запорізькій області подано до суду відзив, але не підписаний представником за довіреністю.
Неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених належним чином відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи даної категорії.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з постанови серії ДПО 18 № 064691 від 02.07.2019 року, складеної Мінайловим Олегом Юрійовичем , про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121 КУпАП, який є позивачем у справі, останній 02.07.2019 о 13.30 годин керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 у с.Бабурка Запорізького району Запорізької області у якому встановлене газове обладнання без узгодження (не зареєстровано в установленому порядку) та застосовано до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 6 ст. 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення відповідно до п.2 Р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.
Пунктом 2.14 (в) ПДР України встановлено, що водій має право знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду.
Поліцейські, які діють на сьогодні на підставі Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.15 р. № 580-УІІІ (далі - Закон № 580) і мають право зупиняти автомобіль, тільки якщо (ст. 35):
-водій порушив Правила дорожнього руху;
-є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
-є інформація про причетність водія або пасажирів ТЗ до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення або інформація, яка свідчить про те, що ТЗ чи вантаж можуть бути об'єктом або знаряддям вчинення ДТП, кримінального або адміністративного правопорушення;
-ТЗ знаходиться в розшуку;
-необхідно опитати водія або пасажирів про обставини вчинення ДТП, кримінального або адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
-потрібно залучити водія ТЗ до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху чи поліцейським або як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;
-уповноваженим органом державної влади прийнято рішення про обмеження або заборону
руху;
-спосіб закріплення вантажу на ТЗ створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
-порушено порядок визначення та використання на ТЗ спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
-якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Отже, враховуючи вищевикладене можна вважати, що відповідач порушив ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» і неправомірно відносно позивача застосував поліцейський захід (лише для перевірки документів, інших підстав для зупинення автомобіля в нього не було), оскільки правил дорожнього руху він не порушував, ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу не було.
Відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Пунктом 5 Розділу III Інструкції "Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Однак, в порушення даної інструкції інспектор поліції не роз'яснив позивачу права і обов'язки визначені ст. 63 Конституції України. 307, 308, 268, 287-289 КУпАП. Крім того, відмовив у розгляді його клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його необхідністю скористуватися юридичною допомогою, інспектором не надано йому можливість користуватись допомогою адвоката та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення адвоката. А відповідно ст. 59 Конституції України "Кожен має право на правову допомогу" та відповідно до ст. 268 КУпАП: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права».
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 від 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Тобто винесена відповідачем постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП018 № 064691 від 02.07.2019 року не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, а отже у відповідача відсутні належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.6 ст. 121 КУпАП.
Згідно із Законом України «Про дорожній рух» під переобладнанням транспортних засобів мається на увазі зміна типу або марки (моделі), призначення або параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом встановлення кабіни, кузова або їх деталей, спеціального обладнання та номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб.
У випадку виявлення переобладнання траснпортного засобу працівниками патрульної поліції на дорозі повинно бути проведена перевірка технічного стану, також перед тим як складати протокол за технічний стан ТЗ відповідно наказу № 534 від 13.10.2008 року МВС України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісник транспортних засобі (Надалі ТЗ) під час їх експлуатації» складається акт перевірки, а у разі наявних на те підстав складається протокол про адміністративне правопорушення. Після чого копія акту під підпис вручається водієві, але акт перевірки технічного стану ТЗ не складався, як вбачається з матеріалів справи.
В порушення вимог статті 283 КУпАП та пункту 10 розділу XIV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 Постанова заповнена нерозбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її місце проживання (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записано не друкованими літерами.
В порушення ст. 280 КУпАП Відповідачем фактично не зафіксовано порушення правил дорожнього руху, яке б доводило вину Позивача. У відповідності до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, в порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали належні фото-чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і порядку встановленим законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, визначених статтею 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.288 КУпАП України особа яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільняється від сплати державного мита (судового збору).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 205, 242, 244-246, 271, 286 КАС України, ст. ст. 14-1, ч.6 ст. 121, 254, 258, 280, 287-289, 292, 293 КУпАП, Правилами дорожнього руху України, суд -
Позов ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Мінайлова Олега Юрійовича, Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, Головного управління національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДПО 18 № 064691 від 02.07.2019, складену Мінайловим Олегом Юрійовичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121.
Провадження по адміністративній справі закрити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ст.288 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Томаківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. А. Кондус