Справа № 214/5700/19
1-кп/214/784/19
12 вересня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
за участю потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю представника потерпілого - ОСОБА_7
за участю захисника - ОСОБА_8
за участю обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12019040000000393 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, суд, -
Прокурор подав до суду клопотання, в якому просить: продовжити строк запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді домашнього арешту на 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначає наступне. На розгляді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні №12019040000000393. Досудовим розслідуванням встановлено і обвинувачується ОСОБА_9 у тому, що 27.04.2019, приблизно о 13.00 год., на регульованому перехресті вул. Володимира Великого та пров. Бульварного в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, водій автомобіля «Citroen Jumper», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , у порушення п.п. 10.1, 16.6 Правил Дорожнього руху України, не надав перевагу у русі мотоциклу «Yamaha R6» під керуванням водія ОСОБА_10 , внаслідок чого відбулось зіткнення передньою частиною мотоциклу «Yamaha R6» об праву бокову частину автомобіля «Citroen Jumper». Внаслідок ДТП водій мотоциклу ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП. Дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Вказує, що підставами обвинувачувати ОСОБА_9 є зібрані у кримінальному провадженні докази: протокол огляду місця події та схема до нього, висновок судово-автотехнічної експертизи, висновки експертизи технічного стану транспортних засобів, висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , та інші, доступ до яких надано стороні захисту. Обвинуваченому ОСОБА_9 ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого закінчується 15.09.2019. Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вказує, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування та судового розгляду встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України наступних ризиків. Зазначає що є такий ризик що обвинувачений може переховуватися від суду так як ОСОБА_9 не має постійного місця роботи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто не за місцем реєстрації. При цьому, розпорядженням голови Царичанської райдержадміністрації № Р-519/0/358-15 від 03.11.2015 «Про створення дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_11 та ОСОБА_9 та влаштування на спільне проживання і виховання», створено на базі сім'ї ОСОБА_11 та ОСОБА_9 дитячий будинок сімейного типу за адресою: АДРЕСА_3 . Дані обставини свідчать про наявність ймовірних трьох місць мешкання обвинуваченого, тому вважаю можливим їх розцінювати як обставини, які не можуть стримувати його залишити межі міста. ОСОБА_9 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тому усвідомлює, що у разі доведеності органом обвинувачення його вини у вчиненому злочині, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, тому як наслідок, можливе вжиття активних дій до переховування від органів досудового розслідування та суду. Вказує, що є такий ризик що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано у суді так як ОСОБА_9 , приймаючи участь у слідчих діях, фактично володіє інформацією щодо зібраних доказів, здобутих в ході досудового розслідування, тепер знає ПІБ свідків, та перебуваючи на свободі, усвідомлюючи тяжкість покарання, матиме змогу незаконно впливати на них, здійснювати тиск на свідків, які викривають його як особу, що вчинила злочин. Зазначає що є такий ризик що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: уникати явки у судові засідання з метою затягування розумних строків розгляду кримінального провадження судом. Просить врахувати особу обвинуваченого, суб'єктивне ставлення до вчиненого злочину, що є неможливим запобігти вищенаведеним ризикам. Вказує, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та враховуючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, підстав для зміни або скасування обраного запобіжного заходу не має.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та підтвердив його зміст.
Потерпілі, представник потерпілого, кожний окремо не заперечують проти задоволення клопотання.
Обвинувачений у судовому засідання заперечує проти продовження строку запобіжного заходу та пояснив, що порушень не допускав. Також пояснив, що 23 серпня 2019 року не прибув у судове засідання по даній справі, так як перебував на розгляді заяви про відвід судді. Заяву про відкладення слухання справи суду не подав, мав можливість подати таку заяву.
Захисник не заперечує проти продовження строку запобіжного заходу. Разом з тим, просить визначити ще одне місце перебування під домашнім арештом: АДРЕСА_3 , за якою проживають діти обвинуваченого, у вихованні яких він має право брати участь.
Прокурор у судовому засіданні не заперечує визначити ще одне місце перебування обвинуваченого під домашнім арештом.
Представник потерпілого заперечує проти визначення ще одного місця перебування обвинуваченого під домашнім арештом та пояснив, що визначення ще одного місця може створити непорозуміння під час здійснення контролю за відбуттям домашнього арешту.
Потерпілі, кожний окремо, погодилися з думкою представника.
Вислухавши учасників судового засіданні, дослідивши надані учасниками письмові докази, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 181 ч.6 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Згідно ст. 9 ч. 6 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 ч. 1 КПК України, однією із засад кримінального провадження є законність.
Питання про продовження строку домашнього арешту не врегульовано положеннями КПК України.
Суд приходить до переконання, що вирішення питання про продовження строку домашнього арешту буде відповідати такій засаді кримінального провадження як законність, оскільки відповідно до ст.331 ч.3 КПК України, суд наділений повноваженнями вирішувати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Суд вважає, що існує наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України наступних ризиків.
На думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, так як ОСОБА_9 не має постійного місця роботи, проживає не за місцем реєстрації.
Суд вважає, що мається ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано у суді, так як ОСОБА_9 , приймаючи участь у слідчих діях, фактично володіє інформацією щодо зібраних доказів, здобутих в ході досудового розслідування, тепер знає ПІБ свідків, та усвідомлюючи тяжкість покарання, матиме змогу незаконно впливати на них, здійснювати тиск на свідків, які викривають його як особу, що вчинила злочин.
Також суд вважає, що є ризик того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: уникати явок у судові засідання з метою затягування розумних строків розгляду кримінального провадження судом. При цьому суд бере до уваги, що у судове засідання по даній справі, яке було призначено на 13 год. 00 хв. 23 серпня 2019 року, обвинувачений не з'явився, при цьому не подав суду заяву про причини неявки.
Тому суд вважає, що з метою запобігання вказаним ризикам доцільним є продовжити обвинуваченому строк домашнього арешту. Суд приходить до переконання, що строк домашнього арешту обвинуваченому належить продовжити строком на 60 днів. Зважаючи на те, що юридичне значення ухвали про продовження строку тримання під вартою є в продовженні строку, який закінчується, то юридично значима дія цієї ухвали, починається з дня закінчення строку домашнього арешту, та вказані 60 днів необхідно відраховувати з 15 вересня 2019 року і продовжити строк тримання під вартою до 14 листопада 2019 року.
Клопотання захисника про визначення двох місць перебування під домашнім арештом задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як передбачено ст.26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Таким чином, вирішуючи клопотання про визначення декількох місць перебування під домашнім арештом, суд зобов'язаний визначити по кожному такому місцю періоди часу, в які обвинуваченому заборонено кожне з них залишати. В клопотанні такої вказівки не мається, отже виходячи з принципу диспозитивності, клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.7, 9, 181, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Продовжити ОСОБА_9 строк запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту, до 14 листопада 2019 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1