Справа № 183/3604/19
№ 1-кп/183/1126/19
іменем України
16 вересня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42019040010000180 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кегичівка Кегичівського району Харківської області, громадянина України, одруженого, з середньо - спеціальною освітою, військовослужбовця за контрактом, кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
25 квітня 2016 року наказом № 116 командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
01 серпня 2017 року наказом № 30 командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, шо настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.
Однак, 11 жовтня 2017 року старший солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 31 травня 2019 року коли старший солдат ОСОБА_3 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та повідомив про себе.
Таким чином, в період часу з 11 жовтня 2017 року до 31 травня 2019 року старший солдат ОСОБА_3 , самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що 14 березня 2016 року він уклав контракт на проходження військової служби зі ЗС України та був зарахований до військової частини НОМЕР_1 . Після чого, в червні 2016 року він був направлений в зону проведення антитерористичної операції, звідки повернувся у липні 2017 року. В жовтні 2017 року він звернувся до командування військової частини про надання йому відпустки, але йому було відмовлено, у зв'язку з чим, він самовільно залишив розташування військової частини та поїхав до матері, яка залишилася одна. Через деякий час, зрозумівши протиправність своїх дій, він добровільно повернувся до військової частини. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких, однак обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Крім того, обвинувачений, вину визнав повністю, є особою, що раніше не судима, на обліках у лікарів не перебуває (а.п.25,34), має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п.21,22), за місцем служби характеризується позитивно (а.п24.), приймав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій (а.п.20).
Щире каяття ОСОБА_3 та з'явлення із - зізнанням визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання.
Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Копію вироку ОСОБА_3 , вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1