Справа № 183/7947/18
№ 2/183/1445/19
іменем України
31 липня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Сороки О.В.
секретаря Устименко М.О.,
розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1102.
У вказаному будинку зареєстрованим значиться відповідачі по справі - її колишній чоловік, який з жовтня 2016 року проживає за іншою адресою, не сплачує комунальні платежі по утриманню будинку, будь-яких особистих речей в будинку не має і взагалі житлом не цікавиться, його точне місце проживання позивачеві невідоме.
Між тим, проживаючи за іншою адресою, відповідач залишається зареєстрованим у належному позивачу будинку, добровільно знятися з реєстрації не бажає, в такий спосіб створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, а тому, ОСОБА_1 просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 21 січня 2019 року відкрите провадження у справі.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, згідно якої позов підтримують у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, вважається таким, що повідомлений належним чином, оскільки судові повістки направлялися за місцем їх реєстрації, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1102. (а.с. 9).
Згідно довідки в.о. старости Орлівщинскої сільської ради Новомосковського району № 1716 від 27 вересня 2018 року (а.с. 12), в зазначеному будинку зареєстрованими значиться відповідач по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований в будинку зі згоди власника, як член сім'ї.
Суду подано акт від 27 вересня 2018 року, складений депутатом Піщанської сільської ради у присутності сусідів, у відповідності до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, але не проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Позивач у позові зазначає, що відповідач являється її колишнім чоловіком, суду подано копію заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу між сторонами.
До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає суду підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Частина 2 ст. 405 ЦК України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Вимоги ст. 156 ЖК України передбачають, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Між тим, у відповідності до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавленні права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.
З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Як зазначає у своєму позові ОСОБА_1 , наявність реєстрації відповідача у належному їйна праві власності будинку, заважає їй вільно розпоряджатися своєю власністю, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
При цьому суд враховує, що майно, розташоване в АДРЕСА_1 , не являється спільною власністю подружжя, даних про наявність будь-якої домовленості між позивачами та відповідачем з приводу користування житловим приміщенням, а також доказів про поважність причин відсутності відповідача у житловому приміщенні за місцем реєстрації суду не надано.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12,76,81,89, 223, 263, 265,280 ЦПК України, ст.ст. 321, 391, 405 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Сорока О.В.