ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 вересня 2019 року № 826/5816/18
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дії, зобов'язання вчинити дії -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нарахування 30.06.2017 пені за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 199,24 грн. в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві скасувати в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 нарахування 30.06.2017 пені за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 199,24 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Аблов Є.В.) від 12.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі.
В подальшому, відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2019 № 429 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» справу № 826/5816/18 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2019 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г.
Ухвалою суду від 13 травня 2019 року справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що незаконне нарахування пені було проведено на своєчасно сплачене грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
Відповідач у відзиву на адміністративний позов вказав про те, що вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ГУ ДФС у м. Києві діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням причин застосування тих чи інших правових норм до позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 21.12.2016 року, про що складено акт за № 74/26-15-13-06-11/3062417292 від 24.04.2017 року.
За результатами перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту на загальну суму 8762 грн, в т.ч. в липні 2016 року на суму 3994 грн та в серпні 2016 року на суму 4768 грн, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по сплаті до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 8762 грн. Крім того, встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних в жовтні-листопаді 2015 року, квітні 2016 року на суму 8762, штрафні санкції 2781,25 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 року № 0003511311 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11543,25 грн, в тому числі за основним платежем - 8762 грн, за штрафними санкціями - 2781,25.
Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 06.06.2017 року.
Грошове зобов'язання, яке визначене податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2017 року № 0003511311 позивачем було сплачено повністю та своєчасно 16.06.2017 року платіжним дорученням №2023 в сумі 11543,25 грн, копія якого долучена до матеріалів справи.
Оскільки контролюючим органом було встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ, відповідач вважає правомірним нарахування пені за період з 30.08.2016 року по 15.06.2017 року у розмірі 590,24 грн та на суму заниження податкового зобов'язання на суму 4768 грн за період з 30.09.2016 року по 15.06.2017 року у розмірі 609 грн. Загальна сума нарахувань пені складає 1199,24 грн.
Позивач листом від 20.12.2017 року № 20/12/17-04 звернувся до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням скасувати в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість безпідставне нарахування пені в сумі 1199,24 грн., оскільки воно ним вже було сплачене.
Листом від 04.01.2018 року № 19/10/26-52-13-02-45 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило про перенаправлення листа ФОП ОСОБА_1 на розгляд за належністю до відповідача.
ГУ ДФС у м. Києві листом від 16.01.2018 року за № 1193/П/26-15-42-04-27 «Щодо розгляду листа» повідомило позивача про те, що нарахування пені проведено у відповідності до вимог Податкового Кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 01.02.2018 року № 1/02/18-01 на рішення відповідача щодо відмови скасувати в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість безпідставно нараховану пеню у розмірі 1199,24 грн.
07.03.2018 року позивач отримав лист Державної фіскальної служби України від 26.02.2018 року за № 280/П/99-99-13-04-02-14 «Про розгляд листа», в якому про результати розгляду скарги позивача фактично не було повідомлено, а лише описані результати перевірки, без зазначення того, яке рішення прийняло ДФС України за результатами розгляду скарги позивач.
Вважаючи дії контролюючого органу протиправними, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 57.3. Податкового Кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
При цьому, згідно з п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року №21-3920а15 зазначено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Позивачем надано докази суду того, що ним своєчасно та у повному обсязі було сплачене грошове зобов'язання, відповідно до платіжного доручення № 2023, визначене контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
А отже відповідачем неправомірно нараховано пеню за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1199,24 грн.
Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на форму та зміст рішень, які були направлені відповідачем за результатами розгляду скарг позивача.
Відповідно до абзаців 2-4 пункту 2 розділу VII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року №916, вмотивованим є рішення, яке відповідає таким ознакам:
- зазначені конкретні посилання на норми Податкового Кодексу України та інші нормативно-правові акти на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги;
- по суті вимог чи заперечень платника податків контролюючий орган висловив свою позицію.
Державна фіскальна служба України в листі від 26.02.2018 року № 2801/П/99-99-13-04-02-14 «Про розгляд листа» не висловила своєї позиції по суті вимог позивача, викладених в скарзі від 01.02.2018 року № 1/02/18-01, що є порушенням абзацу 4 пункту 2 розділу VII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.
Згідно з вимогами пункту 2 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:
1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;
2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу , яке оскаржується;
3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу , яке оскаржується, без змін.
4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що державна фіскальна служба України в листі від 26.02.2018 року № 2801/П/99-99-13-04-02-14 «Про розгляд листа» не прийняла жодного рішення за результатами розгляду скарги позивача. Крім того, відповідачем не дотримано вимог щодо складових частин та змісту рішення про результати розгляду скарги , а саме: відсутні мотивувальна та резолютивна частина рішення, а також не зазначено про право особи, яка подала скаргу у разі її незгоди з прийнятим рішенням, оскаржити таке рішення в судовому порядку, що є порушенням пункту 3 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.
Таким чином, оскільки Державна фіскальна служба України в листі від 26.02.2018 року № 2801/П/99-99-13-04-02-14 «Про розгляд листа», не висловила своєї позиції по суті вимог позивача, не прийняла жодного рішення за результатами розгляду скарги, не додержала вимог щодо складових частин та змісту рішення про результати розгляду скарги, таке рішення відповідача є невмотивованим.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідачем жодних пояснень та доводів стосовно того, чому контролюючим органом не було взято до уваги сплату позивачем суми боргу у строки, встановлені законодавством, не надано, а також не зазначені підстави для нарахування пені за таким грошовим зобов'язанням.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139,241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нарахування 30.06.2017 пені за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 199,24 грн. в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
3. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві скасувати в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 нарахування 30.06.2017 пені за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 199,24 грн.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму судових витрат у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.Г. Вєкуа